Атестація лікарів на категорію, атестація лікарів-спеціалістів


6. Гастроентерологія

2. "Захворювання шлунка та 12-палої кишки"


82. Основна форма шлунка у виглядi:
83. На передню черевну стiнку шлунок проектується у:
84. Кровопостачання шлунка вiдбувається за рахунок:
85. Головнi клiтини шлунка виробляють:
86. Основна маса головних залоз шлунка знаходиться в:
87. G-клiтинами шлункa виробляється:
88. Iмунокомпетентнi клiтини слизової оболонки шлункa
89. Бiлки шлункового слизу
90. Стимулятором кислотоутворюючої функцiї шлунка НЕ являється:
91. Функцiональну активнiсть парiєтальних клiтин знижує:
92. Кислотоутворюючу функцiю шлунка знижує:
93. Функцiональну активнiсть парiєтальних клiтин знижyє:
94. Моторно-евакуаторну функцiю шлунка та дванадцятипалої кишки НЕ стимулює:
95. До факторiв, якi пiдвищують резистентнiсть слизової оболонки шлунка вiдносять:
96. До факторiв, якi знижують резистентнiсть слизової оболонки шлунка вiдносять:
97. Як впливає циклiчний аденозинмонофосфат на рiвень кислотної продукцiї в шлунку:
98. Вмiст шлунка складає:
99. Iнервацiя шлункa вiдбувається:
100. Слиз шлункового вмiсту виробляється:
101. Оптимальне рН для дiї пепсину:
102. Гастрин впливає на шлунок
103. Н+/К+ аденозинтрифосфатаза парiєтальних клiтин
104. Парiєтальна клiтина має наступнi види рецепторiв:
105. Основнi функцiї шлункa:
106. До ферментiв, що виробляються шлунковими гландулоцитами, вiдносяться:
107. Найбiльш характернi скарги при захворюваннях шлунка:
108. Болi в епiгастрiї можуть виникати:
109. Вiдрижка найчастiше виникає:
110. Вiдрижка не характерна для:
111. Зниження апетиту характерне для:
112. Пiдвищення апетиту має мiсце:
113. Кисла ранкова блювота характерна для:
114. Шлунковi кровотечi супроводжуються:
115. Атрофiчний язик iз згладженими сосочками має мiсце при:
116. Поверхнева орiєнтовна пальпацiя дозволяє:
117. До зменшення пiвмiсячного простору Траубе (газового мiхура шлунка) приводять:
118. Якi iз порцiй шлункового соку, одержанi при фракцiйному дослiдженнi секрецiї шлунка мають найбiльш важливе дiагностичне значення для виразкової хвороби цибулини 12-палої кишки
119. Який з перерахованих способiв визначення кислотностi шлункового вмiсту дозволяє судити не тiльки про концентрацiю iонiв водню, а й про дебiт продукцiї хлористоводневої кислоти
120. Визначення рН в шлунка при проведеннi традицiйної внутришньошлункової рН-метрiї проводять:
121. До стимуляторiв шлункової секрецiї вiдноситься:
122. До мiсцевих механiзмiв утворення виразки у тiлi шлунка вiдноситься:
123. Виявлення в шлунковому соцi молочної кислоти має значення для дiагностики:
124. Для виявлення Helikobacter pylori проводять:
125. До абсолютних протипоказань для проведення ФЕГДС вiдносяться:
126. Наявнiсть жовчi в шлунка найбiльш характерна для:
127. Ексфолiативна цитологiя застосовується для виявлення:
128. Ексфолiативна цитологiя застосовується для виявлення:
129. Для дослiдження моторно-евакуаторної функцiї шлунка застосовують:
130. Рентгенологiчний метод дослiдження не дозволяє визначити:
131. При гастроскопiї нормальної слизової оболонки шлунка:
132. Морфологiчнi дослiдження слизової оболонки тiла шлунка застосовують для дiагностики
133. Бiоптат слизової оболонки шлунка може бути застосований для:
134. До захворювань шлунка, якi можуть викликати анемiю, вiдносяться:
135. Гiпопротеїнемiя при захворюваннях шлунка не характерна для:
136. Яке з захворювань шлунка супроводжується пiдвищенням ШОЕ (швидкостi осiдання еритроцитiв):
137. Захворювання шлунка яке супроводжується вираженою стеатореєю, це:
138. Кал на приховану кров не дослiджують при:
139. Базальна порцiя шлункової секрецiї - це:
140. Печiя може виникати при:
141. Основнi фактори етiологiї i патогенезу виразкової хвороби
142. Найбiльш виражену ульцерогенну дiю мають:
143. В етiологiї виразкової хвороби надають найбiльше значення:
144. В патогенезi виразкової хвороби має значення:
145. Генетичнi фактори, якi сприяють виразковiй хворобi:
146. Хронiчний ерозивний гастродуоденiт є:
147. Найчастiше виразковий дефект локалiзується:
148. Причини невдалого лiкування виразкової хвороби:
149. Бiль при виразковiй хворобi виникає тiльки:
150. Вiдрижка при неускладненiй виразковiй хворобi звичайно спостерiгається:
151. Блювання їжею у хворих виразковою хворобою дає можливiсть запiдозрити:
152. Виразкова хвороба дуоденальної локалiзацiї найчастiше супроводжується:
153. При виразковiй хворобi дуоденальної локалiзацiї бiль i напруженiсть м'язiв пальпаторно виявляються:
154. При стенозi воротаря має бути:
155. При стенозi вихiдного вiддiлу шлунка:
156. До основних чинникiв, що сприяють розвитку гастроезофагального рефлюксу вiдносяться:
157. При перфорацiї виразки негайно спостерiгається:
158. При кровотечi iз виразки:
159. При пенетрацiї виразки в пiдшлункову залозу:
160. До ознак перфорацiї виразки у черевну порожнину вiдноситься:
161. Швидкою допомогою не вiдправляються в хiрургiчний стацiонар хворi виразковою хворобою, ускладненою:
162. Шлунково-кишковi кровотечi може спричинити:
163. Синдром Золiнгера-Еллiсона - це:
164. Звичайно шлунково-кишковими кровотечами не супроводжується:
165. До прямих рентгенологiчних ознак наявностi виразкового дефекту в шлунка або 12-палiй кишцi вiдносять:
166. До побiчних /функцiональних/ рентгенологiчних прикмет виразкової хвороби вiдносять:
167. Виразкова " нiша" - це:
168. Основний метод, який дозволяє поставити дiагноз виразкової хвороби:
169. Виразки передньої стiнки 12-палої кишки частiше:
170. Ерозiя шлунка або 12-палої кишки, це:
171. Великими вважаються виразки 12-палої кишки:
172. Ендоскопiчно гостра стадiя рецидиву виразки встановлюється, коли:
173. В найбiльш короткi строки заживають:
174. Запально-дистрофiчнi змiни навкруг виразки:
175. Хелiкобактер пiлорi спочатку колонiзує слизову оболонку:
176. Медiогастральнi виразки при виразковiй хворобi завжди супроводжуються:
177. В початкових стадiях виразкової хвороби дуоденальної локалiзацiї в антральному вiддiлi шлунка може мати мiсце:
178. Найбiльш важливе значення для дiагностики виразкової хвороби має дослiдження:
179. Для стимуляцiї шлункової секрецiї найчастiше застосовують:
180. 3 метою стимуляцiї шлункової секрецiї /субмаксимальна кислотна продукцiя/ пiдшкiрно вводять:
181. З метою стимуляцiї шлункової секрецiї пентагастрин вводять iз розрахунку:
182. Що допомагає хелiкобактерiям iснувати у кислому середовищi шлунка:
183. При рiвнях базальної i стимульованої кислотної продукцiї, якi перевищують вiдповiдно 15 i 60 мкг/г можна запiдозрити:
184. Беззондовi методи дослiдження шлункового кислотовидiлення, як iонообмiннi смоли, препарати "ацiдотест, гастротест" та iнш.:
185. Показники секрецiї в шлунка залежать:
186. При проведеннi внутришньошлункової рН-метрiї кислотоутворюточа функцiя шлунка вважається нормальною, якщо в базальну фазу секрецiї рН в тiлi шлунка складає:
187. Перевага методу ендоскопiчної iнтрагастральної рН-метрiї
188. Протеолiтична активнiсть шлункового соку при виразковiй хворобi шлунка може бути:
189. Коефiцiєнт агресiї шлункового соку це:
190. Порушення процесiв перекисного окислення лiпiдiв i виснаження антиоксидантної системи спостерiгаються:
191. В лiкувальнi збори при виразковiй хворобi не включають:
192. При виразковiй хворобi 12-палої кишки в рослиннi лiкувальнi збори звичайно не включають:
193. Основнi показання для лiкування Н2-блокаторами рецепторiв гiстамiну
194. Для ерадикацiї Н, р, призначають схему:
195. Лiкування хворих виразковою хворобою в стадiї загострення:
196. При загостреннi виразкової хвороби лiкувальнi комплекси хворих повиннi включати:
197. Основнi принципи дiєтотерапiї хворих виразковою хворобою
198. До стимуляторiв шлункової секрецiї вiдносяться:
199. При виразковiй хворобi рекомендують:
200. До селективних М1-холiнолiтикiв вiдносяться:
201. Показання для призначення протихелiкобактерної терапiї
202. До нейротропних препаратiв, якi блокують дофамiнергiчнi рецептори вiдносяться:
203. Антибiотики, якi дiють на Н.р.(дiя установлена):
204. Антацидну дiю мають:
205. Стимулятори продукцiї протективних бiлкiв у шлунка
206. Для лiкування хворих виразковою хворобою не застосовують:
207. Для дiагностики хелiкобактерної iнфекцiї використовують:
208. До прокiнетикiв вiдноситься:
209. До якої групи препаратiв вiдноситься омепразол:
210. При виразковiй хворобi з метою лiквiдацiї гiпоксiї в слизовiй оболонцi гастродуоденальної зони застосовують:
211. При лiкуваннi виразкової хвороби застосовується:
212. Якi властивостi характернi , для препаратiв колоїдного вiсмута:
213. Схема терапiї для ерадикацiї Хелiкобактер пiлорi:
214. Що iз вказаного не впливає на наявнiсть пiлоричного хелiкобактерiозу у хворих виразковою хворобою:
215. Якi властивостi характернi для антацидних препаратiв?
216. До схеми потрiйної терапiї для ерадикацiї Хелiкобактер пiлорi вiдноситься:
217. Призначення сукральфату протипоказано хворим виразковою хворобою, якi мають супутнi хвороби:
218. Схема четвертної терапiї для ерадикацiї Хелiкобактер пiлорi:
219. До етiологiчних факторiв функцiональних захворювань органiв черевної порожнини вiдносяться:
220. Гастрокардiальний синдром - це синдром:
221. При гастрокардiальному синдромi може мати мiсце:
222. Аерофагiя спостерiгається:
223. Нервову анорексiю слiд диференцiювати:
224. Гастроптоз практично не поєднюється:
225. Неефективно при гастроптозi:
226. Первинний пiлороспазм розвивається:
227. Тетанiя шлунка розвивається
228. Шлунково-кишковi кровотечi характеризуються клiнiчним синдромом, який не включає:
229. До найбiльш поширених причин шлунково-кишкових кровотеч вiдносяться:
230. Шлунково-кишковими кровотечами звичайно не супроводжуються:
231. Звичайно профузнi шлунково-кишковi кровотечi не спостерiгаються:
232. Шлунково-кишковi кровотечi часто мають мiсце при наступних хворобах кровi, крiм:
233. При масивних кровотечах надають перевагу призначенню трансфузiї:
234. При шлунково-кишкових кровотечах призначають:
235. При кровотечах з виразки шлунка або 12-палої кишки, в залежностi вiд строкiв виконання, розрiзняють:
236. До побiчних дiй неселективних М1-холiноблокаторiв вiдноситься:
237. До гастритiв згiдно з морфологiчними ознаками не вiдноситься:
238. За функцiональними ознаками хронiчнi гастрити дiляться на:
239. Для декомпенсованої фази хронiчного атрофiчного гастриту не характерно:
240. Для компенсованої фази хронiчного атрофiчного гастриту з секреторною недостатнiстю характернi:
241. Хронiчний атрофiчний гастрит не може спостерiгатися:
242. При хронiчному атрофiчному гастритi звичайно не видiляють:
243. Атрофiчний гастрит:
244. Неатрофiчний гастрит
245. Пiлоричний хелiкобакторiоз асоцiюється:
246. Бактерiя хелiкобактер пiлорi:
247. У розвитку атрофiчного гастриту можуть вiдiгравати роль:
248. Основнi симптоми атрофiчного гастриту:
249. До ендогенних чинникiв, якi сприяють розвитку хронiчного гастриту, вiдносяться:
250. Основнi скарги хворих атрофiчним гастритом в стадiї суб- та декомпенсацiї:
251. Хвороба Менетрiє може мати перебiг на фонi:
252. Вважають, що хвороба Менетрiє не являється:
253. При хворобi Менетрiе ендоскопiчно не виявляють:
254. При хворобi Менетрiє найчастiше вiдсутнi:
255. При тяжкому перебiгу хвороби Менетрiє найкращий результат дають:
256. Ригiдний гастрит не проявляється:
257. Основним методом лiкування ригiдного гастриту являється:
258. Для постановки дiагнозу хронiчного гастриту найменшу iнформацiю несуть:
259. Хронiчний неатрофiчний гастрит насамперед пов'язаний з:
260. До методiв дiагностики хронiчного гастриту вiдносяться:
261. При хронiчному гастритi з секреторною недостатнiстю в фазi компенсацiї до харчового рацiону слiд включати:
262. При хронiчному гастритi iз збереженою та пiдвищеною секрецiєю в харчовий рацiон не слiд включати:
263. При хронiчному атрофiчному гастритi звичайно не використовують:
264. В комплекснiй терапiї хворих хронiчним атрофiчним гастритом з секреторною недостатнiстю використовують:
265. Для стимуляцiї кислотопродукцiї в шлунка не використовують:
266. До основних груп препаратiв, що використовуються для лiкування гастриту iз збереженою та пiдвищеною секрецiєю не вiдносяться:
267. Для лiкування всiх форм хронiчних гастритiв використовують:
268. Селективний блокатор М1-холiнорецепторiв пiрензепiн (гастроцепiн) має наступнi властивостi:
269. Печiя може виникати при:
270. Блювота може спостерiгатися при наступних захворюваннях:
271. Виразку кардiального вiддiлу шлунка слiд диференцiювати:
272. Найменшу небезпеку малiгнiзацiї становлять полiпи:
273. Гетеротипова /аберантна/ пiдшлункова залоза в стiнцi шлунка може:
274. Канцерогеннi нiтросполуки в шлунка утворюються найбiльш iнтенсивно:
275. Розрiзняють метаплазiю в шлунку:
276. Рак шлунка супроводжується метастазами в Дугласiв простiр, якi носять назву:
277. Звичайно рак шлунка має метастази:
278. При наявностi раку в тiлi шлунка /Т-Т1/мають мiсце:
279. При кардiальнiй локалiзацiї раку шлунка
280. При наявностi стенозу пiлоричного вiддiлу шлунка диференцiальну дiагностику слiд проводити:
281. До атипових форм раку шлунка вiдносять:
282. Методи дiагностики раку шлунка:
283. До доброякiсних пухлин шлунка вiдносять:
284. Диспансерне спостереження груп ризику по раку шлунка включає хворих:
285. Атрофiчний гастрит частiше трансформується в рак:
286. Найбiльш вiрогiдний метод дiагностики раку шлунка:
287. Рентгенологiчнi ознаки раку шлунка:
288. Ендоскопiчнi ознаки раку шлунка:
289. Додатковi лабораторнi данi, що пiдтверджують рак шлунка:
290. Ексфолiативна цитологiя:
291. При курабельних формах раку шлунка перевагу вiддають:
292. Резекцiя шлунка по методу Бiльрот- 1 - це:
293. Резекцiя шлунка по методу Бiльрот 2 - це:
294. Селективна проксимальна ваготомiя - це перерiзка:
295. Стволова ваготомiя - це перерiзка:
296. Селективна проксимальна ваготомiя з пiлоропластикою - це:
297. Найчастiший синдром пiсля резекцiї 2/3 шлунка
298. Для розвитку демпiнг-синдрому не мають значення:
299. Демпiнг - синдром - це захворювання, пов'язане:
300. Для демпiнг -синдрому не характерно:
301. Гормональнi порушення, що мають важливе значення в розвитку демпiнг-синдрому:
302. Пiдвищення рiвня адреналiну при демпiнг-синдромi викликає:
303. Порушення вуглеводного обмiну при демпiнг-синдромi не викликають:
304. Який з перелiчених препаратiв залiза призначений для парентерального застосування?
305. Порушення бiлкового обмiну пiсля резекцiї шлунка найчастiше призводять до розвитку:
306. Центральне мiсце у виникненнi демпiнг-синдрому займають порушення:
307. Для розвитку порушень вуглеводного обмiну при демпiг-синдромi мають значення:
308. Найбiльш виражену демпiнгову реакцiю викликають:
309. Найбiльш виражений симптом, що вказує на порушення бiлкового обмiну у хворих пiсля резекцiї шлунка:
310. Для визначення ступеня тяжкостi демпiнг-синдрому не мають значення:
311. Синдром привiдної петлi розвивається пiсля:
312. Агастральна астенiя - це:
313. До функцiональних постгастрорезекцiйних синдромiв вiдносять:
314. Причини пострезекцiйної анемiї:
315. До клiнiчних ознак постгастрорезекцiйної анемiї вiдноситься:
316. Значення для розвитку демпiнгової реакцiї мають:
317. Пiдвищення рiвня глюкози кровi у хворих з демпiнг-синдромом вiдбувається внаслiдок:
318. Розвиток пiзнього демпiнг-синдрому пов'язаний:
319. До причин функцiонального синдрому привiдної петлi не вiдносять:
320. Причиною гастриту кукси шлунка не являються:
321. Основною причиною резистентностi до лiкування анастомозиту являються:
322. Найбiльш яскрава клiнiчна ознака синдрому привiдної петлi:
323. Тяжкiсть синдрому привiдної петлi визначається:
324. Найбiльш вiрогiдна причина раннього рецидиву виразки пiсля хiрургiчного лiкування виразкової хвороби
325. Основна причина виразки порожньої кишки у хворих пiсля резекцiї шлунка:


Атестація  лікарів  проводиться   з   метою   підвищення
відповідальності  за ефективність і якість роботи,  раціональнішої
розстановки  кадрів   фахівців   з   урахуванням   їх  професійної
майстерності, досвіду та складності виконуваних робіт. Атестація є
важливою  формою   морального   та   матеріального   стимулювання,
спрямована  на  удосконалення діяльності закладів охорони здоров'я
щодо подальшого поліпшення надання медичної допомоги населенню.

Загружается, подождите...
Аттестация врачей. Тестовые вопросы и ответы.



© 2006–2007 Медицина та Охорона Здоров'я - Атестація Лікарів