Атестація лікарів на категорію, атестація лікарів-спеціалістів


47. Клінічна імунологія

1. "Клiнiчна iмунологiя."


1. Клiнiчна iмунологiя є:
2. В якому роцi в Украiнi в номенклатурi лiкувальних спецiальностей була впроваджена спецiальнiсть "алергологiя та iмунологiя":
3. Якi субспецiальностi видiленi як самостiйнi по спецiальностi "алергологiя та iмунологiя" наказом МОЗ України N168 вiд 21 листопада 1991 р,:
4. Субспецiальнiстю якої спецiальностi являється лабораторна iмунологiя
5. Iмунологiя як наука остаточно сформувалась в:
6. Клiнiчна iмунологiя це -:
7. Клiнiчна iмунологiя є:
8. Визначте основнi роздiли клiнiчної iмунологiї:
9. В яких країнах найбiльш суттєво збiльщується кiлькiсть iмунозалежних захворювань?
10. Серед якого контингенту населення особливо суттєво зростає кiлькiсть iмунозалежних захворювань?
11. Визначте основнi причини росту iмунозалежних захворювань i станiв?
12. Вiдзначте основнi завдання установ клiнiчної iмунологiї:
13. Визначте основнi завдання медичної деонтологiї:
14. Вiдзначте основнi професiональнi завдання лiкаря -клiнiчного iмунолога:
15. Чи є соцiальною проблемою iмунозалежнi захворювання i стани в високорозвинених країнах?
16. Яка поширенiсть первинних iмунодефiцитних станiв?
17. По загальним прогнозам кiлькiсть iмунозалежних захворювань i станiв прогресивно:
18. По прогнозам ВОЗ в 21 столiттi найбiльш поширеними будуть:
19. Визначте перший бар`єр на шляху проникнення iнфекцii в органiзм:
20. 100,100,90,80"При якому рН шкiра має бактерiциднi властивостi?
21. Наявнiсть якої кислоти на повернi шкiри обумовлює її бактерiциднiсть?
22. Iмуноглобулiн якого класу в основном утворюється в слизових оболонках?
23. Вiдзначте, який гуморальний фактор неспецифiчного iмунiтету знаходиться в клiтинах слизових оболонок органiзму:
24. Антитiла якого класу переважають в складi слини?
25. Вiдзначте характерну реакцiю бiльшостi фiзiологiчних видiлень, що потаквляють розвиток мiкроорганiзмiв:
26. До якого типу резистентностi вiдноситься уроджений iмунiтет?
27. Природно набутий пасивний iмунiтет - це:
28. До якого типу специфiчної резистентностi вiдноситься iмунтiтет, що формується пiсля захворювань в результатi реконвалесценцii?
29. Як називається iмунiтет, що формується в результатi вакцинацii?
30. Який тип iмунiтету формується в органiзмi пiсля впливу бактерiофагiв?
31. Який тип iмунiтету формується пiд дiєю анатоксину?
32. Який тип iмунiтету формується при введенi антитоксину?
33. Вiдзначте фiлогенiично найбiльш ранню неспецифiчну захисну реакцiю органiзму:
34. Якi з перерахованих клiткових елементiв приймають участь в реакцiях фагоцитозу?
35. При фагоцитозi обов`язково мають мiсце всi перерахованi стадiї, крiм:
36. Якi фактори забезпечують лiзис фагоцитованого матерiалу?
37. Захисна дiя iнтерферонiв:
38. До антимiкробних факторiв мiелопiроксiдазної системи вiдносяться всi перерахованi, крiм:
39. Макрофаги продукують всi перерахованi антимiкробнi фактори, крiм:
40. Всi перерахованi клiтини приймають участь в формуваннi природного iмунiтету, крiм:
41. Процес фагоцитозу супроводжується "дихальним вибухом" клiтини, до якого залучаються всi перерахованi фактори, крiм:
42. Яким ферментом руйнується перекис водню?
43. Якi властивостi мають опсонiни?
44. Який з наведених факторiв приймє участь в реакцii опсонiзацii?
45. Пропердiн - це:
46. Система комплемента - це:
47. Визначте кiлькiсть компонентiв комплемента:
48. Який компонент розщеплює естеразу при класичному шляху активацii комплемента?
49. Вiдзначте синонiм альтернативного шляху активацii комплемента:
50. Вiдзначте класичний активатор системи комплемента:
51. Яка противiрусна речовина виробляється лiзосомах макрофагiв?
52. З якого компоненту комплемента починається шлях активацiї системи комплемента?
53. Яка роль фактору I в системi комплементу?
54. Iони Mg в системi комплементу беруть участь в:
55. Iз якого хiмiчного поєднання утворюються лейкотрiєни?
56. Як називаються iндуктори лiмфокiнiв?
57. Укажiть основне клiтинне джерело простагландинiв:
58. Що є "центральною фiгурою iмунної системи"?
59. Якi субпопуляцii утворюють пiслятимiчнi лiмфоцити?
60. Якi класи iмуноглобулiнiв синтезуються антитiлопродукуючими клiтинами?
61. Укажiть центральний орган iмунiтету:
62. Iмунологiчними компонентами являються:
63. Укажiть субпопуляцii тимусзалежних лiмфоцитiв:
64. Бiологiчнi функцii секреторного iмуноглобулiну А:
65. Синонiмами термiну опасистих клiтин є:
66. Iмуноглобулiни рiзних класiв вiдрiзняються один вiд одного:
67. Iмуноглобулiни якого класу мають найбiльшу валентнiсть при зв'язуваннi антигена?
68. Якi з слiдуючих положень, характеризуючих Fc-фрагменти антитiл, є вiрими?
69. Якi фрагменти утворюються при розщепленнi молекули iмуноглобулiну пепсiном
70. До iмуноглобулiнiв класу М вiдносяться всi слiдуючi антитiла, крiм:
71. Всi слiдуючi положення, що вiдносяться до сивороточних Ig E, вiрнi крiм того, що:
72. Усi слiдуючi положення, що вiдносяться до сироваткових Ig D, правильнi крiм того, що:
73. До якого класу iмуноглобулiнiв вiдносяться тiреостiмулюючi антитiла?
74. Спонтанна ремiсiя новонароджених з уродженим тiреотоксiкозом частiше всього вiдзначається в вiцi:
75. Повiльна електрофоретична рухомiсть характерна для всiх пiдкласiв Ig G крiм:
76. Для якого iз пiдкласiв Ig G характерна властивiсть до спонтанної агрегацii?
77. Iз всiх пiдкласiв Ig G здiбнiстю блокувати зв'язування Ig E мають властивостi:
78. Якi пiдкласи IgG реагують з ревматоїдним фактором, крiм
79. Здiбностями долати плацентарний бар'єр володiють
80. Здiбнiстю до зв'язування з гетерологiчними клiтинами шкiри володiють всi пiдкласи крiм:
81. Всi слiдуючi положення , що вiдносяться до Ig A, вiрнi, крiм того, що:
82. Яке iз слiдуючих положень вiрно характеризує взаємодiю iмунних комплексiв та системи комплемента?
83. Вкажiть припущений аналог сумки Фабрiцiуса у людини:
84. Який орган у людини вiдноситься до центральних органiв iмунiтету?
85. Якi клiтини являються iмунокомпетентними?
86. Якi клiтини визрiвають в тимусi?
87. Диференцйнi антигени Т-лiмфоцитiв - це:
88. В якому вiцi починається iнволюцiя тимусу?
89. Вкажiть орган, який вiдноситься до периферiйних органiв iмунiтетуа:
90. Вкажiть локалiзацiю тимус-незалежної зони в лiмфатичних вузлах:
91. В якi клiтини трансформуються Т-лiмфоцити в вiдповiдь на антигенний стимул?
92. Вкажiть орган, в якому склад Т-лiмфоцитiв становить майже 100%:
93. Як називаються бiологiчно активнi речовини, що продукуються лiмфоцитами?
94. В популяцii Т-лiмфоцитiв видiляють слiдуючi субпопуляцii, крiм:
95. Вкажiть направленiсть дїї Т-кiлерiв:
96. Якi з перерахованих клiтин здiбнi зберiгати та перетаквати другим клiтинам iнформацiю про iншii антигени?
97. До яких з перелiкованих клiтин вiдносяться натуральнi кiлери?
98. В-лiмфоцити знаходяться в усiх перелiкованих утвореннях, крiм:
99. Яка внутрiшньоклiтинна структура вiдрiзняє плазматичнi клiтини вiд Т-лiмфоцитiв?
100. Вкажiть типiчну послiдовнiсть змiни продукцii плазматичними клiтинами iмуноглобулiнiв рiзноманiтних класiв:
101. Вкажiть, якi з перелiчених рецепторiв є загальними для всiх В-лiмфоцитiв?
102. Якi структури утворюються в лiмфатичних вузлах в результатi активацii В-лiмфоцитiв антигеном?
103. Вiдзначте основний клас iмуноглобулiну, що секретується лiмфоїдною тканиною, асоцiйованою з слизовими оболонками:
104. Вкажiть правильне визначення поняття антиген:
105. Антиген повинен мати всi перелiкованi особливостi, крiм:
106. Що прозумiється пiд термiном "антигеннiсть"?
107. Що означає поняття iмуногеннiсть антигену?
108. Як називаються дiлянки антигенiв, з якими реагують антитiла?
109. На ступiнь iмуногенностi антигену дiють всi перелiкованi властивостi, крiм:
110. Якi з перелiкованих речовин зтактнi викликати iмунну вiдповiдь?
111. Якi властивостi мають гаптени?
112. Вкажiть, якi властивостi повинен мати епiтоп, щоб викликати iмунну вiдповiдь:
113. Якi антигени можуть iндикувати утворення антитiл без взаємодїї В-клiтин з антигеном?
114. Як називаються особистi антигени органiзму, що можуть iндукувати утворення антитiл?
115. Що значить поняття "ксеногеннi антигени"?
116. Яким чином молекулярна вага антигену дiє на його iмуногеннiсть?
117. Якi з перелiкованих речовин мають найбiльшу iмуногеннiсть?
118. Вкажiть дiю ад'ювантiв на iмуногеннiсть антигена:
119. Якi дiлянки антигена вiдповiтакють за його специфiчнiсть?
120. Як називаються неповнi антигени?
121. Чим визначається iмунологiчна специфiчнiсть бiлкових антигенiв?
122. Якi антигеннi детермiнанти мають значення для антигенної специфiчностi?
123. Де локалiзуються антигени груп кровi людини?
124. Що собою представляють антигени груп кровi людини по хiмiчному складу?
125. Який антиген мають люди з групою кровi О?
126. Що таке алергени?
127. Якi двi особливостi повинен мати антиген?
128. Як називається субстанцiя, викликаюча як гуморальний, так i клiтинний iмунiтет?
129. Ад'юванти - це неспецифiчнi речовини, якi використовують для:
130. Як називаються дiлянки на антигенах, з якими взаємодiють антитiла?
131. З яких полiпептидних ланцюгiв склатакється молекула антитiла?
132. Якими хiмiчними зв'язками з'єднанi мiж собою важкi та легкi ланцюги в молекулi антитiла?
133. На чому оснований роздiл молекули iмуноглобулiнiв на субкласи?
134. Який клас iмуноглобулiнiв не має субкласiв?
135. Яку кiлькiсть субкласiв мають Ig A i Ig M?
136. В якiй областi молекули Ig G знаходяться гiперварiабельнi дiлянки?
137. На якi фрагменти папаїн розщiплює мономер Ig G:
138. Якi структурнi утворення мiстяться в молекулах iмуноглобулiнiв?
139. Як називається унiкальна пiслядовнiсть амiнокислот в варiабельнiй (V) дiлянцi молекул Ig, що визначає антиген-зв'язуючу зтактнiсть молекули?
140. Визначiть моновалентний фрагмент iмуноглобулiну, що зв'язує антиген:
141. Визначiть фрагмент iмуноглобулiну, через який фiксується комплемент:
142. Який фрагмент утворюється при розщепленнi молекули iмуноглобулiну?
143. Iмуноглобулiни якого класу фiксують комплемент через Сн 2 домен?
144. Iмуноглобулiни якого класу фiксують комплемент через Сн 4 домен?
145. Iмуноглобулiни якого класу з`вязують комплемент тiльки по альтернативному шляху?
146. Iмуноглобулiни якого класу найбiльш мiцно зв`язують комплемент?
147. В залежностi вiд будови яких областей iмуноглобулiни роздiляються на класи?
148. Який тип iмуноглобулiнiв можна визначити по Gm i Км маркерам?
149. В якiй частинi iмуноглобулiнової молекули розташованi iдiотипiчнi детермiнанти?
150. Через який фрагмент здiйснюється фiксацiя Ig E до опасистих клiтин i базофiлiв?
151. Молекула МНС I класу вмiщує в легкому ланцюзi:
152. З яких полiпептидних ланцюгiв склатакються молекули МНС II класу?
153. Якi бiлки кодують гени, розташованi в комплексi МНС III класу?
154. Маркером яких клiтин є антиген I J?
155. На яких клiтинах антигени МНС - I експресуються частiше всього?
156. З якими клiтинами асоцiйованi антигени?
157. Зазначте основний фактор iмунокорекцiї:
158. Як впливає введення Ig G на утворення антитiлосинтезуючих клiтин?
159. Як впливає введення Ig M на iмунну вiдповiдь?
160. Як Т-клiтини, що мiстять Fce-рецептори, впливають на секрецiю Ig E I-клiтинамиi?
161. Як впливає лiпомодулiн на синтез Ig E?
162. Визначте фенотип Т-хелперiв, iндукуючих супресорну активнiсть:
163. Як називаються клiтини з фенотипом СД4+, iндукуючi супресорну активнiсть?
164. Визначте клiткову взаємодiю, необхiдну для активацii В-лiмфоцитiв:
165. Т-незалежнi антигени iндукують пролiферацiю В-лiмфоцитiв:
166. Утворення Ig якого класу переважно стимулюють Т-незалежнi антигени?
167. Вкажiть фенотип Т-супресора:
168. Що забезпечує взаємодiю Т-клiтин з антигеном?
169. Т-кiлери проявляють цитотоксичну активнiсть при розпiзнаваннi:
170. Зазначте головний фактор регуляцii гуморального iмунiтету:
171. Зазначте детермiнанту, по якiй Т-супресори розпiзнають свої мiшенi:
172. Визначте клiтини, що приймають участь в формуваннi супресорної реакцii:
173. Вкажiть, чим iндукується iмунологiчна толерантнiсть:
174. Вкажiть, яким чином можна найбiльш ефективно пiдсилити iмуноглобулiнову толерантнiсть:
175. В яких клiтинах найбiльш легко iндукується iмунологiчна толерантнiсть?
176. Визначте спосiб визову iмунологiчної толерантностi у дорослих тварин:
177. Iмунологiчна толерантнiсть при введенi низької дози алергену розвивається при:
178. В залежностi вiд дози антигену толерантнiсть може позначатися як:
179. Зазначте стан антигену, при якому бiлковi антигени найбiльш толерогеннi:
180. Яка умова необхiдна для пiдтримання iмунної толерантностi?
181. Что подразумевается под термiном iммунологiческое "молчанiе"?
182. З якими молекулами повинна асоцiюватися тимусзалежнi антигени, щоб iндукувати специфчну iмунну вiдповiдь?
183. Визначте умови розвитку природної толерантностi:
184. Iмунологiчна толерантнiсть формується ефективнше:
185. При розвитку iмунологiчної толерантностi В-клiтин:
186. Як проявляється вплив Т-супресорiв на iмунну вiдповiдь до Т-залежних антiгенiв?
187. Визначте основнi ознаки iмунологiчної толерантностi:
188. Вкажiть необхiдну умову, при якiй антиген стаєн толерогеном:
189. Вiдзначте умову, необхiдну для пiдтримки iмунологiчної толерантностi:
190. Припинення iмунної вiдповiдi обумовлено:
191. Антитiла якого класу пригнiчують утворення Ig G антитiл?
192. Якi регуляторнi системи органiзму можуть модулювати iмунну вiдповiдь?
193. В якiй хромосомi людини знаходиться набiр генiв головного людського комплексу гiстосумiсного (НLА)?
194. Якi сублокуси експресуються на ядроутримуючих клiтинах?
195. На яких клiтинах експресуються антигени HLA класу II?
196. Якi компоненти кодують гени третього класу?
197. В якiй областi розташований сублокус HLA-D?
198. На яких клiтинах представленi Ia-антигени?
199. З наявнiстю якого захворювання зв`язуються антигени HLA-B?
200. Яке захворювання корелює з наявнiстю HLA-D?
201. С яким вiдсотком точностi можна виключити батькiвство при визначеннi антигенiв i типування HLA?
202. Який вид iмунiтету вiдiграє основну роль при вiдторгненнi трансплантантiв?
203. Якi клiтини вiдiграють вiрiшальну роль в процесi вiдторгнення трансплантату?
204. Сенсiбiлiзацiя Т-лiмфоцитiв при трансплантацii органiв i тканин в основному реалiзується:
205. Що знаходиться в основi РТПХ?
206. Яка тривалiсть латентного перiоду при алотрансплантацiї шкiри?
207. На який день здiйснюється вiдторгнення первинного алотрансплантату шкiри?
208. Визначте особливостi вiдторгнення другого трансплантату, якщо вiн має спiльнi антигени з першим:
209. Визначте годиний iнтервал хронiчного вiдторгнення трансплантату:
210. Якi клiтини можуть приймати участь в реакцiї "трансплантат проти хазяїна" (РТПХ)?
211. Вкажiть ознаки хронiчної РТПХ(реакцiя трансплантат проти хазяiна):
212. Що розумiється пiд iмунологiчним пiдсиленням?
213. Який клас антитiл є вiдповiдним за iмунологiчне пiдсилення?
214. Якi лiкарськi речовини застосовуються для покращення приживлення алотрансплантатiв?
215. Який вид трансплантату є найбiльш перспективним з медичної точки зору?
216. До якого виду трансплантацii вiдноситься переливання кровi?
217. Чи запобiгають вiдторгненню трансплантату тiмектомiя i спленектомiя у дорослих?
218. Трансплантати якого органу звичайно приживляються без iмунодепресiї?
219. Вагiтнiй жiнцi з профiлактичною метою введено стафiлококовий iмуноглобулiн. Як називається розвинутий при цьому у новонародженого протистафiлококовий iмунiтет?
220. Вагiтна жiнка перенесла грип. Як називається розвинутий у новонародженого протигрипозний iмунiтет?
221. Що таке хiмiчна вакцина?
222. Яки мiри перестороги необхiдно приймати при введенi чужерiдних сивороток людям, що не вiдносяться до групи ризику по алергiчним захворюванням?
223. Якi антигени мiстить АКДС-вакцина?
224. Яким методом вводиться АКДС-вакцина?
225. Чи слiд робити прививку проти дифтерiї, якщо пацiєнт перенiс цю iнфекцiю?
226. Який мiнiмальний iнтервал повинен додержуватися мiж прививками рiзних вакцин?
227. В якому вiцi необхiдно починати вакцинацiю проти полiомiелiта?
228. Прихована iмунiзацiя - це:
229. Що таке бустер-ефект?
230. Яким способом вводиться вакцина проти туберкульозу?
231. Вiдзначте найбiльш поширену реакцiю органiзму на введення протитуберкульозної вакцини:
232. Чи необхiдно ставити реакцiю Манту перед вакцинацiєю проти туберкульозу?
233. Чи необхiдно ставити реакцiю Манту перед ревакцинацiєю проти туберкульозу?
234. Про що свiдчить розвиток в мiсцi введення туберкулiна iнфiльтрату дiаметром 5 мм i бiльше?
235. На шкiрi позитивна реакцiя на туберкулiн розвивається в середньому через 6 тижнiв пiсля:
236. Позитивна реакцiя на шкiрi на туберкулiн має велике значення для дiагностики туберкульозної iнфекцii у людей, за виключенням осiб, що:
237. Яка з перечислених вакцин може безпечно застосовуватися для дiтей с Т-клiтинним iмунодефiцитом?
238. Вакцини на основi живих атенуiрованних мiкроорганiзмiв можуть без яких-небудь обмежень вводитися:
239. Визначте основнi типи реакцiй гiперчутливостi:
240. Якi з перечислених реакцiй вiдносяться до реакцiй реагiнового типу?
241. На протязi якого часу розвивається реакцiя негайного типу?
242. На протязi якого часу розвивається реакцiя гiперчутливостi уповiльненого типу?
243. Що знаходиться в основi класифiкацiї алергiчних реакцiй Gу LL i Соомвs (1968)?
244. Що знаходиться в основi класифiкацiї алергiчних реакцiй Р.Кука (1930)?
245. Визначте стадiї розвитку алергiчних реакцiй:
246. На якiй стадiї розвитку алергiчних реакцiй утворюються антитiла i/або сенсiбiлiзованi лiмфоцити i здiйснюється їх з`єднання з повторно надiйшовшим або персiстируючим в органiзмi алергеном?
247. На якiй стадiї розвитку алергiчгих реакцiй утворюються i видiляються бiологiчно активнi речовини?
248. Як називається стадiя алергiчних реакцiй, обумовлена дiєю медiаторiв на клiтиниi, органи i тканини органiзму?
249. До якої стадiї розвитку алергiчних реакцiй вiдносять стадiю клiнiчних проявiв?
250. Якi синонiми використовуються для визначення алергiчних реакцiй реагiнового типу?
251. Який перiод напiвжиття циркулюючих iмуноглобулiнiв класу Е?
252. Який напiвжиття фiксованих на базофiлах iмуноглобулiнiв класу Е?
253. Якi органи можуть бути "шоковими" при алергiї реагiнового типу?
254. Якi з факторiв визначають локалiзацiю "шокового" органу при алергiї реагiнового типу?
255. Визначте захворювання, розвиток яких може бути обумовлено реакцiями реагiнового тпу?
256. Як змiнюється рiвень iмуноглобулiну Е при розвитку реагiнової алергiї?
257. Яка динамiка рiвня специфiчного iмуноглобулiну в периферiйнiй кровi при розвитку реагiнової алергii?
258. Визначiть, рiвнi яких iмуноглобулiнiв пiдвищуються при алергiї реагiнового типу:
259. Якi речовини вiдносяться до реагiнiв?
260. В мембранах яких клiтин є рецептори до реагiнiв?
261. В мембранах яких клiтин представленi низькоафiннi рецептори до реагiнiв?
262. Чим вiдрiзняються високоафiннi рецептори вiд низькоафiнних?
263. Скiльки молекул iмуноглобулiну Е може приєднатися до опасистої клiтини?
264. Яких iмуноглобулiнiв Е бiльше представлено на тканинних базофiлах?
265. Чи залежить афiннiсть антигену вiд його специфiчностi?
266. Визначте основний медiатор алергiчної реакцii реагiнового типу:
267. Скiльки гiстамiну мiститься в венознiй кровi?
268. Скiльки гiстамiну мiститься в плазмi кровi?
269. Визначiть через якi рецептори гiстамiн впливає на клiтини?
270. Визначiть основний шлях iнактивацiї гiстамiну:
271. Що таке гiстамiнопексiя?
272. В яких клiтинах мiститься фосфолiпаза Д?
273. Фосфолiпаза Д iнактивує:
274. Гiстамiназа мiститься в основному в:
275. Катiоннi бiлки гранул еозiнофiлiв - це:
276. Катiоннi бiлки гранул еозiнофiлiв приймають участь в:
277. Якi клiтини секретують тромбоцитактивуючий фактор?
278. Активiзацiя якого ферменту збiльшує секрецiю клiтинами тромбоцитактивуючого фактору?
279. Тромбоцитактивуючий фактор викликає:
280. Якими шляхами реалiзується метаболiзм арахiдонової кислоти?
281. Пiд впливом цiклогiстенази iз арахiдонової кислоти утворюються:
282. Яким клiтинам належить основне значення в розвитку патохiмiчної стадiї алергiї реагiнового типу?
283. Де переважно локалiзуються клiтини, що забезпечують розвиток патохiмiчної стадiї алергiї реагiнового типу:
284. Скiльки гiстамiну звiльнюється з опасистої клiтини або базофiлу при їх дегрануляцiї?
285. Якi медiатори знаходяться в базофiлi?
286. Якi медiатори синтезуються в базофiлах при стимуляцii клiтин комплексом реагiн-алергiн?
287. Якi клiтини розлятакються як вториннi джерела бiологiчно активних речовин при розвитку реакцii реагiнового типу?
288. Якi медiатори алергiчного запалення вiдносяться до вторинноутворюючих?
289. Де мiсце переважно локалiзується гiстамiн в органiзмi:
290. Як впливає на базофiли або опасистi клiтини утворення комплексу реагiн-алерген?
291. Яка частина мембрани активується при утвореннi комплексу реагiн-алерген?
292. Визначте, якi енергетичнi процеси йдуть при дегрануляцiї опасистих клiтин?
293. Вкажiть речовини, що гальмують вивiльнення гiстамiну iз базофiлiв:
294. Як змiнюються стiнки судин пiд впливом медiаторiв запалення?
295. Якi судини найбiльш схильнi до впливу медiаторiв алергiчного запалення?
296. Визначте, де пiдвищується вмiст еозiнофiлiв при алергiчних захворюваннях органiв дихання реагiнового типу:
297. Простогландiни групи F викликають:
298. Простогландiни групи Е викликають:
299. Дiя простогландiнiв групи Е аналогiчно:
300. Дiя простогландiнiв групи F2-альфа аналогiчно:
301. Визначте дiї, до яких производить накопичення в опасистих клiтинах ЦАМФ:
302. Пiд впливом лiпоксiденази i з арахiдонової кислоти утворюються:
303. Лейкотрiєни С4 i Д4 викликають
304. Лейкотрiєн В4 викликає
305. Лейкотрiєн Е4 викликає розвиток
306. У людей з алергiчними захворюваннями спостерiгаються в основному
307. Цитотоксичнi реакцiї реалiзуються при взаємодiї антитiл Ig G або Ig М з епiтопами
308. Вкажiть механiзд цитологiчного ураження клiтин
309. Найбiльше розповсюдженим клiнiчним проявом цитотоксичних реакцiй
310. Оцiнка iмунiтету повинна грунтуватися на слiдуючих принципах
311. Iмунодефiцитний стан може бути виявлений по
312. Серологiчнi реакцiї використовуються для
313. Дiагноз специфiчного захворювання пiдтверджується
314. Аглютинiни - це
315. Лiзини - це
316. Прiципiтини - це
317. Антитоксини - це
318. Титр антитiл - це
319. Реакцiя Вiдаля використовується для
320. Реакцiя iмунодифузiї - це
321. Для кiлькiсного визначенняi вмiсту си-роваткових iмуноглобулiнiв рiзних класiв частiше всього використовують
322. ШИК - реакцiя - це
323. Реакцiя флокуляцiї - це
324. Для оцiнки стану нейтрофiлiв визначається
325. Кiлькiсть В-клiтин можливо визначити шляхом виявлення
326. Про функцiональний стан Т-лiмфоцитiв можливо судити по всiм слiдуючим реакцiям, зокрема
327. оцiнка функцiонального стану Т-лiмфоцитiв може базуватися на
328. Показником реактивностi Т-лiмфоцитiв може бути
329. Для оцiнки функцiонального стану Т-лiмфоцитiв визначають
330. Реакцiя фiксацiї комплемента - це
331. При постановцi реакцiї прямої флюоресценцiї використовують
332. При постановцi реакцiї не прямої флюоресценцiї використовують
333. Реакцiя гальмування гемаглютинацiї - це
334. Тест Кумбса - це
335. Прямий тест Кумбса використовується для
336. Не прямий тест Кумбса використовується для
337. Реакцiя пасивної гемоглютинацiї - це
338. Реакцiя Ваалер-Роузе - це реакцiя призначена для
339. Радiоiмуннi методи - це методи, якi заснованi на
340. Можливi слiдуючi варiанти радiоiмунних
341. Радiоiмуннi методи використовують для кiлькiсного визначення
342. Iмуноферментнi методи (ELISA, IФA) - це методи заснованi на
343. Як маркер в iмуноферментному аналiзi (IФА) широко використовують?
344. Iмуноферментнi методи з хемiлюмiнiсцентною детекцiєю - це
345. При постановцi iмуноферментних методiв з хемiлюмiнесцентною детекцiєю реакцiї посиленої хемiлюмiнесценцiї iндукується
346. Методи визначення iмунокомпетентних клiтин, заснованих на примiненнi моноклональних антитiл
347. Моноклональнi антитiла ОКТ-3 (СД-3) дозволяють визначити
348. Моноклональнi антитiла ОКТ-4 (СД-4) дозволяють визначити
349. Моноклональнi антитiла ОКТ-8 (СД-8) дозволяють визначити
350. Радiоiмуносорбентний тест (РIСТ) використовується для визначення
351. Радiосорбентний тест (РАСТ) використовується для визначення
352. Що включає в себе iндiкаторна система тестiв зв'язування комплементу?
353. Якi iз перерахованих тестiв найбiльш чутливi при визначеннi антитiл?
354. Основним маркером при - В-клiтин є наявнiсть в цитоплазмi
355. При прямiй iмунофлюоресцентнiй iдентифiкацiї специфiчного iнфекцiйного агенту флюоресцен кон'югiрує з
356. Радiоiмуносорбентний тест використовується для визначення
357. Функцiональна активнiсть фагоцитiв може бути визначена
358. По А.М.Земськову (1986) вираженiсть iмунодефiцитних станiв пiдроздiляються на
359. Чи можливе кiлькiсне визначення рiвнiв сироватки?
360. Вкажiть рiвень iмуноглобулiнiв в сироватцi кровi, в вiдповiдностi до нижньої межi норми
361. Чи можно судити по титрах нормальних антитiл про стан гуморального iмунiтету?
362. Якi , з нижчеперерахованих антитiл, можна вiднести до нормальних антитiл?
363. Якi , iз нижчеперерахованих вакцин, можна використовувати для оцiнки гуморального iму нiтету по титрах утворюючих антитiл в вiдповiдь на iмунiзацiю ?
364. Чи можна застосовувати шкiрнi тести для визначення недостатностi Т-клiтинного iмунiтету?
365. Якi антигени можна використовувати для орiєнтовного виявлення Т-клiтинної недостатностi при шкiрному тестуваннi?
366. Чи можливо застосувати дiнiтрохлорбензол для вивчення реактивної шкiрної сенсибiлiзацiї з метою вивчення реактивностi Т-клiтинного iмунiтету?
367. Якi методи , з перерахованих дозволяють судити про стан клiтинного iмунiтету?
368. Якi методи найбiльш ширше використовуються для визначення кiлькостi Т-клiтин?
369. Чи iснують методи визначення активностi компонента комплемента?
370. Чи можна опридiлити бактериоциднi властивостi полiморфноядерних лейкоцитiв?
371. Вкажiть методи клiнiчного обстеження хворих на алергiчнi захворювання
372. Якi основнi завдання дiагностики алергiчних захворювань?
373. Якi данi включають в себе алергологiчний анамнез?
374. Яким чином вводиться алерген при постановцi аплiкацiйних алергiчних проб?
375. Вкажiть яким чином виконуються пасивнi шкiрнi алергiчнi проби
376. В якiй фазi захворювання можна проводити алергологiчнi шкiрнi проби?
377. За який час до проведення шкiрних алергiчних проб необхiдно вiдмiнити антигiстамiннi препарати?
378. Через який час оцiнюються результати аплiкацiйних шкiрних проб?
379. Вкажiть , який клас антитiл можно виявити при проведеннi реакцiї Праустниць-К'юстнера?
380. Вкажiть , який тип алергiчної реакцiї можна виявити при проведеннi скарифiкацiйних шкiрних проб
381. Вкажiть для визначення сенсибiлiзацiї до яких алергенiв можна проводити внутрiшньошкiрнi проби
382. З якими алергенами проводиться кон'юнктивальнi провакацiйнi алергiчнi тести?
383. З якими алергенами проводять назальнi провакацiйнi алергiчнi проби?
384. Якi проби використовуються для визначення гiперчутливостi до фiзичних факторiв?
385. В якому перiодi захворювання проводяться елiмiнацiйнi алергiчнi проби?
386. Вкажiть частоту виявлення при дiференцiйнiй дiагностицi атопiчних захворювань невiрнопозитивної алергiчної реакцiї
387. Чи є залежнiсть мiж дозою алдергена та вираженiстю невiрнопозитивної алергiчної реакцiї?
388. Вкажiть кiлькiсть загального iмуноглобулiну Е в сироватцi кровi при невiрнопозитивних алергiчних реакцiях
389. Вкажiть , чи виявляється спецiфiчний iмуноглобулiн Е при невiрнопозитивних реакцiях?
390. Яким методом можна визначити антитiла, якi вiдносяться до iмуноглобулiну Е?
391. Який метод застосовується для визначення сенсибiлiзованих клiтин при алергiчнiй дiагностицi "iн вiтро"?
392. Лiкування хворих алергiчними захворюваннями може бути
393. Вiдмiдьте класичний для алергологiї спосiб терапiї та профiлактики
394. Етiотропна терапiя алергiчних захворювань передбачає
395. Патогенетична терапiя алергiчних захворювань передбачає
396. Особливе значення при проведеннi патогенетичної терапiї в iмунологiчнiй стадiї розвитку алергiчного захворювання має
397. Iмунотерапiя алергiчних захворювань може бути
398. Для лiкування ангiоневротичного набряку, викликаного вазоактивним фрагментом С2, використовують
399. Патогенетично обгрунтованим методом лiкування синдромiв Ди Джорджи та Незелофа являються
400. Патогенетично обгрунтованим способом лiкування хвороби Брутона є
401. Чи завжди спостерiгається утворення аутоантитiл при аутоiмунних захворюваннях?
402. Аутоiмуннi захворювання є
403. Вкажiть якi з нижчеперерахованих захворювань вiдносяться до органоспецифiчних аутоiмунни захворювань
404. Вкажiть, до якої групи захворювань вiдноситься системний червоний вовчак?
405. Якi тканини або клiтини власного органiзму частiше всього стають з роками аутоантигенами?
406. Для аутоiмунних захворювань характерне проявлення
407. Чи є закономiрнiсть в поєднаннi рiзних аутоiмунних захворювань?
408. Якi з нижчеперерахованих нозологiчних пар, є типовими поєднаннями аутоiмунної патологiї?
409. Вкажiть нозологiї , з якими частiше всього поєднується системна червона волчанка
410. Якi iз нижчеперерахованих факторiв обумовлюють сiмейний характер розповсюдження аутоiмунних захворювань?
411. Утворення аутоантитiл та виникнення аутоiмунних захворювань частiше всього є
412. Аутоiмуннi захворювання - це хвороби, якi проявляються переважно в
413. Розвиток аутоiмунної патологiї iндукується переважно
414. Якi iмунокомпетентнi клiтини приймають участь у формуваннi аутоiмунного процесу?
415. Якi фактори можуть обумовити активiзацiю Т-iндукторiв та служити пусковим механiзмам розвитку аутоiмунного процесу?
416. При аутоiмуннiй гемолiтичнiй анемiї лiзiс еритроцитiв обумовлений
417. Розвиток iдеопатичної тромбоцитопенiчної пурпури обумовлений руйнуванням тромбоцитiв
418. Чи всi аутоiмуннi захворювання обумовленi тiльки з'явленням в органiзмi аутоантитiл?
419. Якi iмунокомпетентнi клiтини та фактори можуть приймати участь в розвитку аутоiмунної патологiї?
420. Аутоантитiла до клiтин тканини щитовидної залози можуть приводити до
421. Розвиток яких захворювань обумовлено, в основному стимулуючою дiєю аутоантитiл до щитовидної залози?
422. Якi захворювання обумовленi впливом iмунних комплексiв?
423. Якi типи iмунних реакцiй частiше всього лежать в основi розвитку аутоiмунного процесу?
424. Вкажiть, якi з нижчеперерахованих методiв виявлення антитiл , найбiльш широко використовуються при дiагностицi аутоiмунних захворювань
425. Вкажiть якi пiдходи до лiкування аутоiмунних захворювань є в теперiшнiй час
426. При яких iз нижчеперерахованих захворювань , терапiя, в основному , зводиться до нормалiзацiї обмiнних процесiв, порушених в результатi аутоiмунної патологiї?
427. Якi iз нижчеперерахованих захворювань лiкуються в основному, з примiненням протизапальних засобiв?
428. Якi препарати застосовуються при протизапальнiй терапiї аутоiмунних захворювань?
429. Якi iз нижчеперерахованих препаратiв, володiють iмунодепресивними властивостями, використовуються для лiкування аутоiмунних захворювань?
430. При яких аутоiмунних захворюваннях методом вибора є iмунодепресивна терапiя?
431. Чим антиген вiдрiзняється вiд алергена?
432. Вкажiть основнi властивостi алергенiв
433. Якi речовини можуть бути гаптенами?
434. Що лежить в основi iснуючих класифiкацiй алергенiв?
435. Чи є алерген антигеном?
436. Чи можуть антигени привести до розвитку алергiчної реакцiї?
437. Чи можуть гаптени привести до розвитку алергiчної реакцiї?
438. Чи завжди розвиток алергiчної реакцiї обумовлений тiльки повторним утворенням кон'югiрованого антигену при повторному поступленнi в органiзм гаптена?
439. Який механiзм розвитку алергiчної реакцiї при повторному поступленнi в сенсибiлiзований органiзм гаптена?
440. Для розвитку якого виду алергiї гаптени мають бiльшу значимiсть?
441. Гаптени якої природи при утвореннi комплексного антигену можуть викликати розвиток алергiї неiнфекцiйного генезу?
442. Якi iз перерахованих алергенiв вiдносяться до алергенiв iнфекцiйного походження?
443. Який iз перерахованих алергенiв превалює серед побутових алергенiв?
444. Назвiть основнi алергеннi компоненти домашнього пилу
445. Перерахуйте алергени, якi вiдносяться до групи iнсектних
446. Вкажiть другий тип алергiчних реакцiй по по класифiкацiї GеLL a. Coombs
447. Вкажiть третiй тип алергiчних реакцiй по класифiкацiї GeLL f. Coombs
448. Вкажiть четвертий тип алергiчних реакцiй по класифiкацiї GeLL a.Coombs
449. Якi рiзновидностi сенсибiлiзацiї розрiзняють, виходячi iз способу її вiдтворення?
450. Як називається сенсибiлiзацiя при пiдвищенiй чутливостi до одного аллергена?
451. Як називається сенсибiлiзацiя при пiдвищенiй чутливостi до багатьох аллергенiв?
452. Як називається сенсибiлiзацiя при пiдвищенiй чутливостi сенсибiлiзованого органiзму до iнших антигенiв, якi мають спiльнi детермiнанти з аллергеном, що спричинив сенсибiлiзацiю?
453. Якi механiзми лежать в основi розвитку стану сенсибiлизацiї?
454. Активiзацiя гiпофiзарної надниркової системи:
455. Активiзацiя симпатико-адреналової системи:
456. Прояви алергiчних захворювань в передменструальний перiод, як правило:
457. Алергiчнi реакцiї при пiдвищеннi рiвня статевих гормонiв, як правило:
458. Алергiчнi реакцiї при зниженнi рiвня статевих гормонiв, як правило:
459. У хворих з гiперфункцiєю щитовидної залози алергiчнi реакцiї, як правило:
460. У хворих з гiперглiкемiєю алергiчнi реакцiї, як правило:
461. Псевдоалергiчна реакцiя вiдрiзняється вiд справжньої вiдсутнiстю:
462. Природними первинними органоспецифiчними алергенами є:
463. По шляхам надходження в органiзм алергени дiляться на:
464. По походженню екзогеннi алергени по А.Д.Адо i А.А.Польнеру (1963) пiдроздiляються на:
465. По походженню алергени пiдроздiляються на:
466. До якої фракцiї сивороткових бiлкiв вiдносяться антитiла?
467. Вкажiть основний клас iмуноглобулiнiв, що представленi в сиворотцi кровi:
468. До легеневих еозинофiлiям вiдносяться
469. Загальними ознаками легеневих еозинофiлiй є
470. Вкажiть , якi з нижчеперерахованих факторiв можуть грати важливу роль в етiологiї легеневого еозинофiльного iнфiльтрату
471. Вкажiть, якi клiтини можуть виробляти еозинофiли хемотоксичний фактор
472. Найбiльш характерною клiнiчною картиною при летковому еозинофiльному iнфiльтратi
473. При фiзичному дослiдженнi грудної клiтини хворих з летковим легеневим iнфiльтратом
474. При дiагностицi леткового легеневого iнфiльтрату головну роль вiдведено
475. При синдромi Леффлера iнфiльтрат в легеневiй тканинi вiдмiчається на протязi
476. Вкажiть з якими нижчеперерахованими захворюваннями у синдромi Леффлера є схожiсть клiнiчних та клiнiко-рентгенологiчних ознак
477. Якими клiнiчними ознаками може проявлятися тропiчна еозинофiлiя?
478. Збудниками тропiчної еозинофiлiї є
479. Вкажiть тип реакцiї, яка лежить в основi розвитку астматичного вузелкового перiартерiiту
480. Якi органи системи найбiльш частiше вражаються при вузелковому перiартерiiту?
481. При яких нижче перерахованих захворюваннях не спостерiгається еозинофiлiя?
482. При яких алергiчних станах неспостерiгається еозинофiлiя?
483. Причиною розвитку алергiчного бронхолегеневого аспергiльозу може бути
484. Якi з нижчеперерахованих захворювань не можуть мати загального з алергiчним бронхолегеневим аспергiльозом фактора розвитку захворювання?
485. Гриби роду Аспергiлюса в природi зустрiчаються в основному
486. Гриби роду Аспергiлюс можуть знаходитися в побутових умовах
487. Вкажiть, якi контингенти бiльш схильнi до алергiчного бронхолегеневого аспергiльозу
488. Спори грибiв , якi попадають в легенi , осiдають
489. Вкажiть основнi типи алергiчної реакцiї, яка обумовлює розвиток алергiчного бронхолегеневого аспергiльозу
490. Який механiзм лежить в основi розвитку алергiчного бронхолегеневого аспергiльозу
491. При алергiчному бронхолегеневому аспергiльозi вiдмiчається реакцiя
492. При алергiчному бронхолегеневому аспергiльозi рiвень специфiчних iмуноглобулiнiв класу Е та G
493. Дiагноз при алергiчному бронхолегеневому аспергiльозi можна встановити на основi
494. Вiдмiтьте клiнiчнi особливостi проявлення алергiчного бронхолегеневого аспенгiльозу
495. При фiзичному обстеженнi грудної клiтини хворих алергiчним бронхолегеневим аспергiльозом визначається
496. Вкажiть типiчнi рентгенологiчнi признаки алергiчного бронхолегеневого аспергiльозу
497. При лабораторному дослiдженнi кровi хворих алергiчним бронхолегеневим аспельгiльозом вiдмiчається
498. Що входить в клiнiку - рентгенологiчне поєднання характерних ознак алергiчно бронхолегеневого аспергiльозу?
499. Чи можна поставити заключний клiнiчний дiагноз при наявностi клiнiко-рентгенологiчного поєднання характерних ознак алергiчного боронхолегеневого аспергiльозу?
500. Чи доцiльно призначення бронхолiтiкiв, антибiотикiв при лiкування алергiчного бронхолегеневого аспергiльозу?
501. Найбiльш ефективний спосiб лiкування хворих з алергiчним бронхолегеневим аспельгiльозом заключається в
502. Вкажiть, з якими нижчеперерахованими захворюваннями у алергiчного бронхолегеневого аспергiльозу є клiнiчне i клiнiко-рентгенологiчне походження ознак
503. При алергiчному бронхолегеневому аспергiльозi обстеження та лiкування хворих показано в умовах
504. Вкажiть, яке з нижчеперерахованих найменувань патологiчного стану не вiдповiдає поняттю "екзогенний алергiчний альвеолiт"
505. Етiологiчно значимими факторами для екзогенного алергiчного альвеолiту частiше є
506. Джерелом мiкроорганiзмiв, якi викликають екзогенний алергiчний альовеолiт є
507. Вкажiть найбiльш частiшi шляхи попадання алергену в органiзм, якi визивають екзогенний алергiчний альвеолiт
508. Чи можливо екзогенний алергiчний альвеолiт вiднести до професiйних захворювань?
509. Екзогенний алергiчний альвеолiт - це
510. Гострий екзогенний алергiчний альвеолiт виникає пiсля контакту з другими алергенами через
511. Чи характерний для гострого екзогенного алергiчного альвеолiту кашель?
512. Чи вiдмiчається при гострому екзогенному альвеолiтi задуха?
513. Шкiрнi покрови та слизовi оболонки при екзогенному алергiчному альвеолiтi
514. При гострому екзогенному алергiчному альвеолiтi температура тiла хворого , як правило
515. Чи характерений для гострого екзогенного алергiчного альвеолiту больовий синдром?
516. Чи вiдмiчається при гострому екзогенному алергiчному альвеолiтi симптоми загального характеру: слабкiсть, недуга, потливiсть, нудота, стан прострацiї , серцебиття?
517. Аускультативно: в легенях хворого при гострому екзогенному алергiчному альвеолiтi вислуховується
518. При рентгенологiчному обстеженнi гострого екзогенного алергiчного альвеолiту можуть спостерiгатися
519. Якi змiни в клiтинному складi переферiйної кровi частiще зустрiчаються при гострому екзогенному алергiчному альвеолiтi
520. Гранулема в гострiй фазi екзогенного алергiчного альвеолiту формiрується пiсля контакту з алергеном через
521. Гранульома в гострiй фазi екзогеноалергiчного альвеолiту зникає через
522. Чи характерна картина "сотової легенi при хронiчному екзогенному алергiчному альвеолiтi?
523. Вкажiть, з якими нижчеперерахованими захворюваннями у екзогенного алергiчного альвеолiту є подiбнiсть по клiнiчним ознакам
524. При лiкуваннi екзогенного алергiчного альвеолiту чи ефективнi бронхолiтики?
525. Чи доцiльно призначити при екзогенному алергiчному альвеолiтi протигрибкових препаратiв
526. Чи являються патогенетичнi обгрунтування призначення антибактерiальних препаратiв при лiкуваннi хворих з гострим екзогенним алергiчним альвеолiтом?
527. Чи показано санаторне лiкування при хронiчному екзогенному алергiчному альвеолiтi?
528. Найбiльш ефективний спосiб лiкування хворих з екзогенним алергiчним альвеолiтом
529. При лiкуваннi хворих з екзогенним алергiчним альвеолiтом , який визваний грибками , методом вибору Е
530. Вкажiть етiологiчнi фактори алергiчного кон'юнктивiту
531. Вкажiть можливi шляхи передачi захворювання алергiчним кон'юнктивiтом
532. Вкажiть тривалiсть iнкубацiйного перiоду алергiчного кон'юнктивiту
533. При алергiчному кон'юнктивiтi спостерiгається ураження очей
534. Зуд при алергiчному кон'юктивiтi
535. Чи вiдмiчається бiль в очах при алергiчному кон'юнктивiтi
536. Набряк повiк при алергiчному кон'юнктивiтi розвивається
537. Як часто при алергiчному кон'юнктивiтi розвивається набряк кон'юктиви очей?
538. Охарактеризуйте видiлення iз очей при алергiчному кон'юнктивiтi, яке частiше всього спостерiгається
539. Вкажiть частоту та найбiльш типовi локалiзацiї крововиливу в кон'юнктиву при алергiчному кон'юнктивiтi
540. Чи змiнєються чутливiсть рогiвки при алергiчному кон'юнктивiтi
541. Регiонарна аденотерапiя при алергiчному кон'юнктивiтi вiдмiчається
542. Алергiчний кон'юнктивiт супроводжується
543. Яка тривалiсть клiнiчних проявив алергiчного кон'юктивiту
544. Якi клiтиннi елементи в основному переважають у зшкрибцi кон'юнктивi при цитологiчному дослiдженнi?
545. Кропивниця є
546. При кропивницi в патологiчний процес виборно втягується
547. При ангiоневротичному набряцi в патологiчний процес втягується переважно
548. Ангiоневротичний набряк Квiнке вiдрiзняється вiд кропивницi
549. Частота випадкiв крапивницi серед всього населення популяцiї
550. В структурi алергiчних захворювань кропивниця займає мiсце
551. Кропивниця частiше зустрiчається у
552. При кропивницi генетично схильнi до алергiї
553. По етiологiї кропивниця:
554. Лiкарськi засоби є причиною виникнення кропивницi у
555. Алергiя до харчових продуктiв знаходиться в основi розвитку кропивницi у
556. У формуваннi та реалiзацiї алергiчної кропивницi та ангiневротичному набряку Квiнке частiше всього задiянi iмуноглобулiни клас
557. Шкiрянi проявлення кропивницi мають характер
558. Характерним елементом висипання при кропивницi є
559. Форма окремих шкiрних елементiв при кропивницi буває
560. Найбiльш типова та частiше зустрiчаєма локалiзацiї виписання при кропивницi
561. Вiдносно рiдка форма локалiзацiї висипання при кропивницi
562. Висипання при кропивницi супроводжується
563. Важка атака генералiзованої кропивницi може супроводжуватися
564. Колаптоiдний стан при кропивницi
565. У рядi випадкiв приходиться диференцiювати кропивницю з
566. Специфiчна iмунотерапiя при алергiчнiй кропивницi вiдкликає
567. Рiзка вiдмiна глюкокортикостероiдiв призначених при важкому перебiгу генералiзованої кропивницi може визвати
568. Терапевтичний ефект глюкокортикостероiдiв, введених парентерально, проявляються негайно
569. Переважна локалiзацiя АО (набряку Квiнке)
570. До небезпечних для життя локалiзацiям АО вiдносяться
571. Задуха в перiод ангiоневротичного набряку горянки носить характер
572. Задуха при важкому ангiоневротичному набряку iз розвитком стеноза горянки Ш-!У ступеня носить характер
573. Для клiнiчної картини АО Ш-1У ступеня характерно
574. Для клiнiчної картини спадкового ангiоневротичного набряку характерно
575. Прямою патогенетичною лабораторною ознакою спадкового ангiоневротичного набряку є
576. АО необхiдно диференцiювати з
577. При диференцiйнiй дiагностицi АО Квiнке необхiдно виключити такi вiдносно рiдкi захворювання, як
578. Ангiiоневротичний набряк горлянки може iмiтувати
579. При гострих проявах спадкового АО горлянки засобами вибору є слiдуючi препарати i мiроприємства , за виключенням
580. Чи входить в арсенал формакотерапiї АО Квiнке вазоактивнi препарати та бета-адреностимулятори?
581. Для спадкового АО характерно
582. Участь в патогенезi АО Квiнке невстановлена по вiдношенню iмуноглобулiнiв класу
583. Iз лiкарських препаратiв ЛА частiше викликають
584. Iз антибiотикiв ЛА частiше визивають
585. Антибiотики: бензiлпенiцилiн, феноксиметiлпенiцилiн, метицилiн, ампiцилiн, карбенiцилiн, цепорiн
586. Загальною детермiнантою перерахованих антибiотикiв є
587. Препарати: новокаiн, анестезiн, параамiносалцилова кислота, норсульфазол, сульфозiн, сульфадiмезiн, уросульфан, бутамiд, букарбан, хлорпрокамiд, цикламiд, гiпотiазiд, фуросемiд, деакарб
588. Загальною детермiнантою перерахованих препаратiв є
589. Препарати: амiнозiн, пропазiн, пiпольфен, метiленовий синiй, фторацизiн, хлорацизiн, нонахлазiн
590. Загальною детермiнантою перерахованих препаратiв є
591. Ступiнь та темп сенсiбiлiзацiї при ЛА залежить вiд
592. ЛА розвивається
593. Вiрогiднiсть розвитку ЛА збiльшується при введеннi речовини
594. В основi патогенезу ЛА лежить реакцiя
595. Для клiнiчних прояв ЛА характернi
596. Для ЛА характернi: анафiлактичний шок, реакцiя типу сировоткової хвороби, кропивниця, васкулiти, лихоманка, еозинофiлiя, системний червоний вовчак як синдром ЛА, ураження органiв дихання, печiнки, нирок, сердцево-судинної системи
597. Для шкiрного пораження при ЛА характернi сверблячка, макульознi, уртiкарнi, екзоматознi висипання
598. Строк з'явлення висипання пiсля прийому препарату через
599. Вiдмiна препарату
600. Препарати, що найбiльш часто спричинюють контактний дерматит:
601. Лiкувальнi речовини, що в якостi консервантiв i стабiлiзаторiв використовуються в складi косметичних кремiв i лосьонiв:
602. При сенсiбiлiзацii до етилендиамiну(клiнiчна картина контактного дерматиту) можлива перехресна алергiчна реакцiя з:
603. Припинення контакту з препаратуми, спричиняючими контактний дерматит, призводить до помiтного покращення через:
604. Лiки, що вiдносно часто спричиняють фотоалергiчнi реакцiї:
605. Лiки, що вiдносно часто спричиняють фiксованi дерматити:
606. Основнi прояви при лiкувальних алергiчних дерматитах:
607. Характернi гiстологiчнi ознаки лiкувального васкулiту:
608. Для лiкувального васкулiту характернi змiни периферiчної кровi: еозiнофiлiя, прискорена СОЭ:
609. Препарати, найбiльш часто спричиняючi лiкувальну лихоманку:
610. Еозiнофiлiя кровi частiше виникає при лiкуваннi:
611. Поява стiйкої еозiнофiлiї i зростання її при лiкуваннi:
612. Препарати, найбiльш часто спричиняючi СКВ як синдром лiкувальної алергii:
613. Для лiкувальної СКВ:
614. Пiсля вiдмiни препарату у хворого лiкувальною СКВ покращення очiкується через:
615. Найбiльш частi лiкувальнi ураження легенiв:
616. Найбiльш часто бронхоспазм виникає при введеннi лiкувальних речовин:
617. Ферментнi препарати (трiпсин, хiмотрiпсин, панкреатин, пiтуiтрин) спричиняють бронхоспазм:
618. Вiрогiднiсть розвитку гострого лiкувального екзогенного альвеолiту пiдвищується при введеннi:
619. Розвиток еозiнофiльного iнфiльтрату найбiльш вiрогiдним є при введеннi:
620. Розвиток iнфiльтративно-фiброзних поразок легенiв найбiльш вiрогiдним є пiсля введення:
621. Лiкувальнi ураження печiнки є вiдносно:
622. При ЛА бiльш вiрогiдним є розвиток:
623. Пiсля вiдмiни препарату стан нормалiзується:
624. Прогноз лiкувального гепатиту:
625. Лiкувальне ураження нирок частiше має генез:
626. Лiкувальнi препарати, частiше iнших спричиняючi алергiчне ураження нирок:
627. В патогенезi алергiчної ураження нирок основне значення має механiзм:
628. Основнi клiнiчнi симптоми ураження нирок:
629. Гiстологiчнi змiни, характернi для алергiчного ураження нирок:
630. При ЛА iзольоване ураження мiокарду зустрiчається:
631. Для лiкувального мiокарду характернi:
632. Для змiни ЕКГ при лiкувальному мiокарду характернi:
633. Ураження органiв травлення при ЛА зустрiчається:
634. Препарати, спричиняючi частiше iнших алергiчне ураження травного тракту:
635. Для ЛА характернi слiдуючi ураження шлунково-кишкового тракту:
636. Виникнення апластичної анемiї при ЛА обумовлено:
637. При iмунологiчному типi лiкувальних гемопатiй має мiсце ушкодження:
638. Препарати, якi найбiльш часто спричиняють лiкувальну алергiчну анемiю:
639. Для лiкувальної алергii характерним є iмунологiчний механiзм:
640. Лiкувальнi препарати, частiше iнших спричиняючi алергiчну гранулоцитопенiю:
641. Для клiнiчної картини алергiчної гранулоцитопенiї характернi:
642. При вiдмiнi препарату на раннiх стадiях лiкувальної алергiчної гранулоцитопенiї прогноз для життя:
643. Препарати, частiше iнших сприяючих розвитку алергiчної тромбоцитопенii:
644. Для клiнiчної картини алергiчної тромбоцтопенiї характерно:
645. Для алергiчної тромбоцiтопенiї характернi змiни слiдуючих показникiв:
646. Лiкувальнi препарати, на фонi яких вiрогiдним є розвиток ексфолiативного дерматиту:
647. Лiкувальнi препарати, на фонi яких можливий розвиток токсичного епiдермального некрозу (синдрому Лайєла):
648. Лiкувальнi препарати, провокуючi розвиток багатоформної ерiтеми (синдрому Стiвенса-Джонсона):
649. Лiкувальнi препарати, провокуючi розвиток нодозної ерiтеми:
650. Вирiшальне значення в постановцi дiагнозу ЛА мають результати:
651. Розвиток шокових реакцiй з смертельним кiнцем при постановцi шкiрових дiагностiчних проб є вiрогiдним:
652. Основними показниками для постановки шкiрових дiагностичних проб з лiкувальними препаратуми є:
653. При необхiдностi кожного тестування осiб з лiкувальним анафiлактичним шоком в минулому потрiбно починати з проби:
654. Розведення антибiотикiв при шкiровому тестуваннii складає:
655. Результат тестування враховується по:
656. Негативнi результати кожних проб до такого препарату:
657. Провокуючi тести с лiкувальними препаратуми застосовуються лише у випадку виняткової необхiдностi в умовах спецiалiзованного алергiчного вiддiлення:
658. Найбiльш часто в якостi провокуючого застосовується тест:
659. Обов`язковою умовою лiкування ЛА є припинення введення препарату, що спричинив алергiчну реакцiю:
660. При лiкуваннi хворих ЛА в гострому перiодi застосовуються:
661. Загальнi профiлактичнi заходи при ЛА:
662. Iндiвiдуальнi профiлактичнi заходи при ЛА:
663. Сивороткову хворобу i сивороткоподiбну реакцiю частiше всього спричиняють:
664. Серед антибiотикiв сивороткоподiбну реакцiю частiше всього спричиняють:
665. Сивороткова хвороба розвивається частiше при:
666. Сивороткова хвороба розвивається:
667. Сивороткова хвороба (СХ) не може розвиватися пiсля введення препарату бiльше нiж через:
668. СХ частiше проходить:
669. Яка ступiнь тяжкостi частiше зустрiчається при СХ?
670. СХ частiше проходить:
671. СХ частiше розвивається:
672. Клiнiчно СХ початково проявляється:
673. Зазначте найбiльш частi ознаки СХ:
674. Якi ознаки характернi для СХ?
675. Легка форма СХ спостерiгається у:
676. СХ середнього ступеня важкостi спостерiгається у:
677. Важка форма СХ спостерiгається у:
678. Для легкої форми СХ бiльш характерна температура тiла:
679. Для легкої форми СХ характернi:
680. Легка форма СХ продовжується:
681. Для СХ середнього ступеня важкостi наiбiльш характерною є лихоманка:
682. Для СХ середнього ступеня важкостi найбiльш характерною є лихоманка на протязi:
683. Визначте найбiльш характернi ознаки середнього ступеня важкостi СХ:
684. Для важкої форми СХ характерно:
685. Для важкої форми СХ характерна лихоманка:
686. Для важкої СХ характерна тривалiсть лихоманки на протязi:
687. При важкiй формi сивороткової хвороби висипання:
688. При важкiй формi сивороткової хвороби болi в суглобах i м`язах:
689. Лiкування хворих з легкою формою сивороткової хвороби здiйснюється:
690. Лiкування хворих з середньою формою сивороткової хвороби здiйснюється:
691. Лiкування хворих з важкою формою сивороткової хвороби здiйснюється:
692. Профiлактика сивороткової хвороби здiйснюється шляхом:
693. Iндивiдуальний пiдбiр лiкувальних препаратiв здiйснюється шляхом:
694. С метою профiлактики сивороткової хвороби особам з необтяжливим алергiчним анемнезом сиворотки кровi вводять:
695. Для профiлактики сивороткової хвороби особам з обтяжливим алергiчним анемнезом сиворотки кровi вводять:
696. При наявностi в анемнезi показань на сивороткову хворобу використовують:
697. Хворим бронхiальною астмою профiлактичнi прививки з метою запобiгання сивороткової хвороби проводять не ранiше, чим через:
698. Хворим обструктивним бронхiтом з метою профiлактики СХ профiлактичнi прививки проводять не ранiше, чим через:
699. Хворим атопiчним дерматитом i себорейною екземою з метою профiлактики СХ профiлактичнi прививки проводять не ранiше, чим через:
700. Харчова алергiя (ХА) одна iз форм несприйнятливостi їжi, що обумовлена:
701. ХА частiше зустрiчається:
702. Поширенiсть ХА у дiтей:
703. ХА у дiтей в структурi алергiчних захворювань складає:
704. Поширенiсть ХА у дорослих:
705. ХА частiше всього спричиняють:
706. Выдмытьте три найбiльш поширених харчових алергена:
707. В структурi ХА алергiя до молока у європейця складає:
708. Найбiльш алергенним компонентом молока є:
709. В-лактоглобулiн є:
710. При кип`ятiннi молока В-лактоглобулiн:
711. У хворих, сенсiбiлiзованих до В-лактоглобулiну, алергiчнi реакцii розвиваються на:
712. Казеїн молока є
713. Сенсiбiлiзацiя до казеїну при ХА до молока визначається в:
714. Алергеннiсть молока значно зменшується при:
715. В структуре ХА алергiя до яєць у європейцiв складає:
716. В структуре ХА алергiя до риби у європейцiв складає:
717. Риба має:
718. Алергени риби є:
719. Визначте харчовi продукти, що мають перехреснi алергени:
720. Орiхи спричиняють ХА:
721. Шляхи надходження алергенiв, спричиняючих харчову алергiю:
722. Мiнiмальна кiлькiсть харчових алергенiв, спричиняюча у бiльшостi хворих клiнiчнi прояви ХА при надходженнi алергену через рот:
723. Мiнiмальна кiлькiсть харчових алергенiв, спричиняюча у бiльшостi хворих клiнiчнi прояви ХА при надходженнi алергену через органи дихання:
724. Чи вiдрiзняються по антигенностi жовток i бiлок яєць?
725. Найбiльш алергiчнi:
726. Чи можуть давати перехреснi алергiчнi реакцii алергени яєць кур, качок, гусей та iнших птахiв?
727. Чи можуть давати перехреснi алергiчнi реакцii алергени яєць i м`яса птахiв
728. Чи можуть клiнiчнi прояви ХА до яєць виникати при вживаннi в їжу продуктiв, що мiстять незначну кiлькiсть антигенiв яєць?
729. Тип алергiчних реакцiй, обумовлюючих розвиток ХА:
730. Вкажiть найбiльш суттєвi фактори, сприяючi розвитку ХА:
731. Чи можуть давати перехреснi алергiчнi реакцii алергени яєць i м`яса птахiв?
732. Чи можутьклiнiчнi прояви ХА до яєць виникати при вживаннi в їжу продуктiв, що мiстять незначнi кiлькостi антигенiв яєць?
733. Вiдзначте найбiльш поширенi клiнiчнi прояви ХА:
734. Вiдзначте харчовий алерген, який у хворих особливо часто спричиняє гострi генералiзованi реакцiї:
735. Вiдзначте найбiльш частi клiнiчнi прояви ураження травної системи при ХА:
736. Вiдзначте можливi прояви ХА на шкiрi:
737. Вiдзначте можливi клiнiчнi прояви ураження нервової системи при ХА:
738. Вiдзначте можливi клiнiчнi прояви ураження органiв дихання при ХА:
739. Вкажiть найбiльш суттєвi для постановки дiагнозу ХА данi анемнезу:
740. Вiдзначте, яка з вказаних ознак побiчно пiдтверджує роль алергii в несприйнятливостi iжi:
741. Вкажiть послiдовнiсть проведення заходiв, що пiдтверджують зв`язок клiнiчних проявiв ХА з прийомом харчових продуктiв:
742. Як довго необхiдно вести харчовий щоденник?
743. З якого варiанту елiмiнацiйної дiєти бажано розпочинати дiагностику ХА при наявностi позитивного алергiчного анемнезу?
744. Яка дiагностична значимiсть виявлення Ig E-антитiл при алергiї до яйця?
745. Вкажiть найбiльш радикальний спосiб усунення клiнiчних проявiв ХА:
746. Чи можливе спонтанне одужання дiтей, потерпаючих вiд ХА?
747. Вiдзначте найважливiшi з указаних умов успiшної терапiї ХА:
748. Якi з перерахованих медикаментiв використвують для купунацiї клiнiчних проявiв ХА?
749. Якi з перерахованих медикаментiв використовують для попередження клiнiчних проявiв ПА?
750. Вкажiть оптимальнi схеми застосування Iнталу при ХА:
751. Вiдзначте правильнi схеми вживання гiстаглобулiну:
752. Вiдзначте правильнi схеми застосування алергоглобулiну:
753. Вкажiть оптимальнi системи застосування зиксорiну:
754. Вiдзначте показання для гiпосенсiбiлiзацii по Безредке при ХА:
755. Вкажiть правильнi схеми гiпосенсiбiлiзацii при ХА:
756. Анафiлактичний шок (АШ) частiше спричиняють:
757. Iз лiкувальних препаратiв АШ частiше спричиняють:
758. Iз антибiотиков АШ частiше спричиняють:
759. Iз препаратiв пенiцилiну нового ряду АШ частiше спричиняють:
760. АШ розвивається:
761. Чи можливий розвиток АШ при першому введеннi препаратiв пенiцилiну?
762. Вiрогiднiсть розвитку АШ:
763. Пiдвищується вiрогiднiсть розвитку АШ при введеннi лiкувальної речовини:
764. Вiрогiднiсть розвитку АШ:
765. В основе патогенезу АШ лежить реакцiя:
766. Характер лiкувального препарату:
767. Короткий перiод часу вiд моменту введення препарату до розвитку клiнiчної картини АШ є прогнозувально:
768. Основними клiнiчними проявами АШ є:
769. Основним шоковим полем при АШ є:
770. Серце при АШ є значним органом-мiшенью внаслiдок:
771. Гемодинамiчнi розбалансованостi, характернi для АШ:
772. Пiсля перенесеного АШ в найближчi часи i днi повторення клiнiчних проявiв:
773. АШ необходiмо диференцiювати з:
774. Для подання необхiдної допомоги при АШ засобами вибору є:
775. Профiлактика АШ здiйснюється шляхом:
776. Бронхiальна астма - це:
777. Астматичний стан - це:
778. При бронхiальнiй астмi генктична схильнiсть:
779. При якiй формi бронхiальної астми бiльш виражена роль генетичного фактору?
780. Який вид бронхiальної астми не передається в спадок?
781. Вiдзначте обов`язковi умови розвитку атопiчної форми бронхiальної астми:
782. Атопiчна бронхiальна астма частiше всього спричиняється:
783. Який тип реакцiї обумовлює розвиток атопiчної бронхiальної астми?
784. Приступ задушливостi при бронхiальнiй астмi спричиняють:
785. Визначте системи, функцiя яких порушується при бронхiальнiй астмi:
786. Який алергiчний тип реакцiї формує розвиток iнфекцiйнозалежної бронхiальної астми?
787. Розвиток iнфекцiйнозалежної бронхiальної астми обумовлено:
788. Бронхiальна астма с гiперкритичним бронхiальним синдромом "вологої астми" частiше спостерiгається у осiб:
789. "Волога" бронхiальна астма розвивається, в основному, в результатi:
790. Для "Вологої" астми характернi:
791. Для "Вологої" астми характерним є поєднання з:
792. Для гiпереозинофiльної бронхiальної астми характернi:
793. До неiмунологiчних форм бронхiальної астми вiдносять:
794. Вiдмiннi симптоми простогландiнової бронхiальної астми:
795. Найбiльш часта причина виникнення астми фiзичного напруження:
796. Визначте основнi ускладнення бронхiальної астми:
797. Основнi критерii дiагностики бронхiальної астми
798. Бронхообструктивний синдром клiнiчно проявляється:
799. Порушення функцiї зовнiшнього дихання при бронхiальнiй астмi залежить вiд:
800. Виникнення приступiв задушливостi при бронхiальнiй астмi i їх частота залежать вiд слiдуючих екзогенних факторiв:
801. Вкажiть найбiльш характернi клiнiчнi ознаки, що виявляються при фiзiкальному обстеженнi хворого в перiод приступу бронхiальнiй астми:
802. Основнi причини росту захворювання бронхiальною астмою:
803. Переважнi механiзми развитку обструкцii при вдиханнi холодного повiтря у хворих бронхiальною астмою:
804. Свiдчення до проведення бронхоскопiї при астматичному статусi:
805. До основних медикаментозних речовин неспецифiчної терапii бронхiальної астми, що застосовуються для впливу на процес сенсибiлiзвцiї, вiдносяться слiдуючi препарати, за винятком:
806. До основних медикаментозних речовин неспецифiчної терапii бронхiальної астми, що застосовуються для впливу на патохiмiчну стадiю алергiчної реакцiї вiдносяться:
807. До основних лiкувальних засобiв неспецифiчної терапii хворих на бронхiальну астму, що застосовуються для впливу на патофiзичну фазу алергiчної реакцii, вiдносяться:
808. Бета-адреностимулятори та теофiлiн пiдвищують рiвень циклiчного аденозiнмонофосфату (ЦАМФ), якому, крiм основного бронходилатуючого ефекту, властиво:
809. Вкажiть найбiльш ефективний препарат iз группи бронхоспазмолiтикiв:
810. При якiй формi бронхiальної астми може бути застосований адреналiн для купування астматичного статусу?
811. Сальбутамол (вентолiн) - високоефективний з вираженою селективнiстюдо бета-два-рецепторiв адреностимулятор. Який принципiальний побiчний ефект є перепоною до його широкого повсюдного застосування для клiнiчної практики
812. Хронiчний кашель та задуха, що пiддаються терапiї атропiном, свiдчать про ушкодження в першу чергу:
813. Фармокологiчнi ефекти теофiлiну обумовленi його дiєю на ряд iнтимних процесiв на клiтинному рiвнi, в данному випадку:
814. Крiм бронходилатуючого, теофiлiну властивi iншi фармакотерапевтичнi ефекти:
815. Який з нижчевказаних препаратiв теофiлiну є переважним для внутрiм`язового введення хворому бронхiальною астмою?
816. Знижує клiренс теофiлiну в органiзмi:
817. Чи є препарати теофiлiну i бета-адреномiметики синергiстами при дiї на гладку мускулатуру бронхiв?
818. Який з нижчевказаних лiкувальних препаратiв слушно призначити на вечiрнє приймання хворому побутовою бронхiальною астмою з метою попередження виникаючих у нього нiчних приступiв?
819. Гiперактивность бронхiв змiниться:
820. Кромолiн-натрiй: вкажiть фармакологiчну дiю препарату:
821. Чи залежить ефект iнталу вiд його засосування в кров?
822. Iнтал є ефективним при:
823. Методом вибору при призначеннi лiкування заново виявленої порохневої бронхiальної астми є:
824. Призначення iнталу гормонозалежному хворому бронхiальною астмою може:
825. Чи може розвиватися "синдром вiдмiни" при лiкуваннi кромолiн-натрiем?
826. Основною причиною неефективностi iнталотерапii при бронхiальнiй астмi є:
827. Визначте клiнiчнi ознаки приступу важкої форми бронхiальної астми:
828. Терапевтичний ефект короткодiючих стероiдiв (преднiзолону, преднiзону, метилпреднiзолону):
829. Який з нижчевказаних препаратiв доцiльно призначати хворому бронхiальною астмою при проведеннi планової глюкокортiкостероїдної терапiї вперше?
830. Визначте основнi властивостi препаратiв, що дозволяють рекомендовати їх при первинному плановому призначеннi глюкокортiкостероїднлї терапiї:
831. Який спосiб введення препарату бiльш доцiльний при первинному плановому призначеннi глюкокортiкостероїдної терапiї хворому середнього ступеню важкостi бронхiальною астмою?
832. Який спосiб введення глюкокортiкостероїдного препарату бiльш доцiльний при купуваннi приступу бронхiальної астми?
833. Якi з нижчеслiдуючих антибактерiальних засобiв протипоказанi вагiтним хворим бронхiальною астмою?
834. Чи є фiзичне навантпження i фiзична робота абсолютним протипоказанням при бронхiальнiй астмi фiзичного напруження?
835. Приступи бронхiальної астми фiзичного напруження можуть бути попередженi вживанням:
836. Якi з вказаних нижче антибiотикiв не варто призначати при пневмонiї, що розвивається у хворих бронхiальною астмою?
837. Чи може спостерiгатися клiнiка недостатностi лiвих вiддiлiв серця у хворих бронхiальною астмою?
838. Астматичний статус - це:
839. Найбiльш частою причиною розвитку астматичного статусу є:
840. Обструкцiя бронхiв при астматичному статусi обумовлена:
841. Ведучим фактором в формуваннi важкого бронхообструктивного синдрому при астматичному статусi є:
842. Гiперреактивнiсть бронхiв пiдвищується при розвитку iнфекцiї:
843. Перщочерговим завданням лiкаря при астматичному статусi є:
844. Щоб лiкувальне кровопускання при астматичному станi виявилось ефективним, необхiдно взяти кров в об`ємi (мл):
845. При проведеннi невiдкладної терапiї астматичного статусу можуть бути використанi слiдуючi лiкувальнi засоби:
846. Межа мiж крапельним i струменевим введенням лiкувальних розчинiв знаходиться в слiдуючому об`ємно-швидкiсному дiапазонi (число крапель за хвилину):
847. Для проведення регiдратацiйної терапiї при астматичному статусi в першу добу необхiдно ввести рiдину (мл):
848. Вкажiть значення центрального венозного тиску (м водного столба) при достатньому ефектi iнфузiйної (регiдратацiйнiй) терапii астматичного статусу:
849. Яку дозу еуфiлiну доцiльнiше призначати хворому при первинному купуваннi астматичного стану (мг/кг маси тiла хворого одномоментно внутрiшньовенно швидкою краплею):
850. Яка доза еуфiлiну найбiльш ефективна при проведеннi пiдтримуючої терапiї астматичного статусу (мг/кг маси тiла хворого в час пiсля початкової дози неперервно внутрiшньовенно крапельно до купування статусу):
851. Препаратом вибору при глюкокортiкостероїднiй терапiї астматичного стану є:
852. Чи проявляється негайний ефект глюкокортiкостероїдiв при парентеральном введеннi препаратiв?
853. Вкажiть сумарну дозу глюкокортiкостероiдiв, необхiдну для купування астматичного статусу (мг, в еквiвалентному перерахунку на преднiзолон):
854. Вкажiть оптимальну дозу глюкокортiостероiду в кровi, щ забеспечує купування астматичного статусу (мг/кг маси тiла хворого в еквiвалентному перерахунку на преднiзолон):
855. Протипоказанням до введенняглюкокортiкостероiдов при астматичному станi є:
856. Показанням для эндохтахеальної iнтубацiї хворого, що знаходиться в астматичному статусi включаютбь:
857. Вкажiть основний симптом, по вираженностi якого оцiнюється клiнiчне проходження бронхiальної астми:
858. Яким чином реалiзується лiкування бронхiальної астми?
859. Який найбiльш ефективний спосiб введення в органiзм бета-адреномiметiчнихх препаратiв?
860. Який з перерахованих iнгаляцiонних бронхорозширюючих препаратiв є комбiнованим?
861. Який стан є абсолютним протипоказанням для призначення бета-адреномiметикiв?
862. Який з перерахованих дозованих аерозолей вiдноситься до селективних бета-два-адреномiметикiв?
863. Для купування приступу бронхiальної астми в першу чергу потрiбно застосувати:
864. Якi дози адреналiна є переважними для купування приступiв задухи при бронхiальнiй астмi?
865. Бронхолiтична дiя адреналiну вiдрiзняється вiд механiзму дiї ефедрину:
866. Яку групу антибактерiальних препаратiв не слiд приймати при лiкуваннi бронхiальної астми?
867. Антагонiсти кальцiя доцiльнiше призначати при:
868. Найбiльш придатним препаратом для використання в якостi денного антiгистамiнного засобу є:
869. Який з препаратiв доцiльнiше приймати при лiкуваннi приступiв кашлю, обумовленого алергiчною реакцiєю реагiнового типу?
870. До найбiльш частих причин загострення вiдносяться:
871. Для лiкування хворих бронхiальною астмою застосовують:
872. Терапевтичний ефект глюкокортiкостероiдної терапiї при бронхiальнiй астмi частiше вiявляється:
873. Iмунотерапiя при бронхiальнiй астмi здiйснюється за допомогою:
874. До сучасних немедикаментозних методiв лiкування хворих бронхiальною астмою вiдносяться:
875. Вкажiть основний механiзм дiї специфiчної гiпосенсiбiлiзацii при лiкуваннi хворих бронхiальною астмою:
876. Специфiчна гiпосенсiбiлiзацiя показана:
877. Способи введення алергену при специфiчнiй гiпосенсiбiлiзацii хворих бронхiальною астмою:
878. Способи введенiя алергена при спецiфiческой гiпосенсiбiлiзацii iнфекцiоно-завiсiмой бронхiальной астмi:
879. При проведеннi специфiчної гiпосенсiбiлiзацii хворих бронхiальною астмою частiше використвують дози алергену:
880. Чи вiдносяться до невiдкладних дiй при набряку легенiв заходи по зменшенню маси циркулюючої кровi, оксiгенацiї, пiногашенню, зменшенню тиску в малому колi кровооббiгу, переливанню кровi в великих кiлькостях, пiдсиленню скорочуючих можливостей
881. Неефективнiсть преднiзолону при астматичному статусi пов`язана з:
882. Лiкувальнi засоби з перiодом напiввиведення мiж 4 i 8 годинами доцiльно приймати не менше:
883. Глюкокортiкоїди пiдсилюють дiю всiх перерахованих засобiв, за винятком:
884. Що є показником для призначення лiкувальної фiзкультури при захворюваннях органiв дихання?
885. Якi засоби i форми ЛФК використовують при бронхiальнiй астмi в пiдготовчий перiод?
886. За допомогою спiрографii можна визначити слiдуючi абсолютнi показники легеневої вентиляцii:
887. Iндекс Тiфно є показником:
888. Для дiагностики хронiчного обструктивного бронхiту користуються даними:
889. Обособленння "Профессiональної" бронхiальної астми проведено по ознацi:
890. В патогенезi професiональної бронхiальної астми приймають участь:
891. Який тип iмунологiчної реакцiї приймає участь в формуваннi професiйної бронхiальної астми?
892. Вкажiть основнi типи недостатностi уродженого iмунiтету:
893. Чи вiдбивається на здiбностi до фагоцитозу моноцитiв i полiморфноядерних лейкоцитiв дефiцит цитохрому В245?
894. При дефектi цитохрому В245 моноцитiв i полiморфноядерних лейкоцитiв внутрiкшньоклiтинний бактерiцидний ефект:
895. Внутрiшньоклiтинний бактерiцидний ефект моноцитiв, полiморфноядерних лейкоцитiв залежить, в основному, вiд:
896. Якi ферментопатiї можуть бути причиною зниження активностi фагоцитуючих клiтин?
897. Чи впливає змiна сруктури i функцiональної активностi лiзосом фагоцитуючих клiтин клеток на активность фагоцитозу?
898. Якi захворювання можуть бути обумовленi зниженням ефективностi фагоцитозу?
899. Чи може недостатнiсть фагоцитуючих клiтин бути причиною летального кiнця проходження захворювання?
900. Чи можна на основi клiнiчних проявiв встановити недостатнiсть фагоцитуючих клiтин?
901. Чи можна поставити дiагноз "синдром ледачих лейкоцитiв" на оснвi виявлення порушень реакцiї полiморфноядерних лейкоцитiв на хiмотактичнi стимули?
902. Якi вiдомi дефекти системи комплементу?
903. Недостатнiсть системи комплементу клiнiчно може проявлятись:
904. Недостатнiсть якого компонента комплементу, як правило, проявляється важкими iнфекцiями?
905. Недостатнiсть яких молекулярних регуляторiв системи комплементу, знаходиться на повернi ерiтроциту, обумовлює прояви парадоксальної нiчної гемоглобурiї?
906. Визначте найбiльш частий дефект синтезу компонентiв комплементу, обумовлюючий розвиток ангiоневротичного набряку:
907. Чи є фактор I iнактиватором С3b?
908. Чи може недостатнiсть фактору I обумовити нездатнiсть до руйнування С3b i постiйну активацiю системи комплементу по альтернативному шляху, що призводить до значного зниження рiвня компоненту С3 i факору В?
909. Який з компонентiв комплементу є вазоактивним?
910. При недостатностi iнгiбiтору компоненту С2 ангiоневротичний набряк можна застерегти:
911. Нездатнiсть до утворення С3-конвертази може бути пов`язана з дефiцитом компонентiв:
912. Нездатнiсть до утворення С3-конвертази може привести до розвитку синдрому системної червоної вовчанки:
913. Чим може бути обумовлено розвиток системної червоної вовчанки при зниженiй здатностi до утворення С3-конвертази?
914. Чи завжди недостатнiсть компонентiв С5, C6, C7, C8 i C9 супроводжується клiнiчними проявами?
915. Чи вiдмiчається пiдвищена чутливiсть до нейсерii гонореї i нейсерii менiнгiту при недостатностi компонентiв C5, C6, C7 iлi C8, C9?
916. Агамаглобулiнемiя Брутона характерна тiльки для:
917. При уродженiй агамаглобулiнемii Брутона в сиворотцi кровi вiдсутнi:
918. При бiопсii лiмфовузлiв чоловiкiв з агаммаглобулiнемiєю Брутона вiдмiчається:
919. До яких повторних iнфекцiй найбiльш схильнi хлопчики з уродженою агамаглобулiнемiєю Брутона?
920. У хворих с агамаглобулiнемiєю Брутона реакцii клiтинного iмунiтету: як правило:
921. Вiруснi iнфекцiї (кiр, вiспа) у хворих с агамаглобулiнемiєю Брутона, як правило, проходять:
922. Чи можлива замiнююча iмунотерапiя при агамаглобулiнемii Брутона?
923. Чи достатньо перiодичного введення гама-глобулiну для пiдтримки його достатньої концентрацii в кровi хворих агамаглобулiнемiє. Брутона?
924. Як часто зустрiчається первинна недостатнiсть iмуноглобулiну класа А?
925. Чи спостерiгаються звичайно ауто-антитiла до iмуноглобулiнiв того класу, якi в кровi не спостерiгаються?
926. Чи характернi повторюванi гнiйниковi iнфекцii для хворих з гiпогамаглобулiнемiєю?
927. Вкажiть можливi причини розвитку повторюваних гнiйникових iнфекцiй у хворих с гiпогамаглобулiнемiєю:
928. Чи можливе поєднання дефiциту В- i Т- лiмфоцитiв?
929. Якi змiни Т-лiмфоцитiв частiше всього спостерiгаються при гiпогамаглобулiнемiї?
930. При транзиторнiй гiпогамаглобулiнемii дитячого вiку вiдмiчається низький рiвень:
931. Якими клiнiчними ознаками частiше вього проявляється транзиторна гiпогамаглобулiнемiя дитячого вiку?
932. Чи можливе спонтанне оздоровлення хворих с транзиторною гiпогамаглобулiнемiєю дитячого вiку?
933. При досягненнi якого вiку при транзiторнiй гiпогамаглобулiнемiї дитячого вiку рiвень iмуноглобулiнiв класу G досягає рiвня, характерного для дорослих людей?
934. Чи спостерiгається недостатнiсть iмуноглобулiнiв одного або кiлькох класiв у дiтей в звичайних умовах?
935. Чим обумовлено фiзiологiчне зниження рiвня iмуноглобулiнiв деяких класiв у дiтей в нормi?
936. Чи може недорозвиток тимусу пiд час ембрiогенезу обумовити розвиток синдромiв Дi Джорджi i Нiзелофа?
937. Чи може у хворих з синдромом Дi Джорджi бути вiдсутньою паращитовидна залоза?
938. Якi змiни iмуної системи при недорозвитку тимусу?
939. Вкажiть яка патологiя зустрiчається частiше:
940. Якi змiни iмунної системи частiше всього спостерiгаються при частково вираженому синдромi Дi Джорджi?
941. Чи може клiнiчно проявлятись частковий синдром Дi Джорджi?
942. Чутливiсть хворих з частковим синдромом Дi Джорджi до вiрусiв вiсповакцини i вiтряної вiспи, як правило:
943. Чутливiсть хворих с частковим синдромом Дi Джорджi до гноєрiдних бактерiй, як правило:
944. У людей з синдромом Вiскотта-Олдрiча спостерiгається:
945. Визначте характернi клiнiчнi прояви синдрому Вiскотта-Олдрiча:
946. Розвиток синдрому Луi-Бара обумовлено порушенням клiтинного iмунiтету:
947. Для якого з нижчевказаних синдромiв характерною є атаксiя - телеангiоектазiя?
948. Зниження продукцiї iмуноглобулiнiв якого класу, як правило, вiдмiчається при синдромi Вiскотта-Олдрiча?
949. Для синдрома Луi-Бара характерно зниження продукцiї iмуноглобулiнiв:
950. Якi клiнiчнi ознаки характернi для хворих з недостатнiстю Т-клiтинного iмунiтету?
951. При уроджених важких комбiнованних iмунодефiцитах спостерiгаються:
952. Ретикулярний дiсгенез клiнiчно проявляється важким комбiнованим iмунодефiцитом, що обумовлений вiдсутнiстю попередникiв мiєлоїдних клiтин:
953. Чи є обоснованим методом вибору при важких комбiнованих iмунодефiцитах замiнювальна iмунотерапiя?
954. Чи доцiльно проводити переливання нормальних ерiтроцитiв при наявностi ферментопатiї, обумовлюючої недостатнiсть Т- i В- клiтинного iмунiтету?
955. Виявлення первинного iмуної недостатностi в ранньому дитячому вiцi - це, як правило, важка прогностична ознака:
956. Якi фактори можуть бути причиною розвитку вторинного iмунодефiциту?
957. Розвиток вторинного iмунодефiциту може бути обумовлено:
958. Чи вiдносяться хронiчний лiмфолейкоз, мiєлома i макроглобулiнонемiя Вальденстрема до В-лiмфопролiферативним захворювань?
959. Якi змiни iмуної системи характернi для В-лiмфопродiферативних захворювань?
960. Якi ускладнення, як правило, спостерiгаються при В-лiмфопролiферативних захворюваннях?
961. Хвороба Ходжкiна характеризується, як правило:
962. До яких з перерахованих збудникiв пiдвищена сприйнятливiсть органiзму при хворобi Ходжкiна?
963. Чи характерна для первинних iмунодефiцитiв епiдемiчна поширеннiсть?
964. Чи може вторинний iмунодефiцит приймати характер епiдемii?
965. Визначте можливi шляхи поширення набутого iмунодефiциту, обумовленого РНК-вмiщуючим ретровiрусом, що вiдноситься до групи лентiвiрусiв?
966. Якi клiтини системи клiтинного iмунiтету вибiрково уражаються при синдромi набутого iмунодефiциту?
967. Стрiмкий розвиток iмунної недостатностi при СНIДi, в основном, обумовлений:
968. Якi умовно-патогеннi мiкроорганiзми частiше можуть бути причиною летального кiнця при СНIДi?
969. Вкажiть найбiльш суттєвi клiнiчнi ознаки СНIДу:
970. Вкажiть найбiльш часту причину летального кiнця при СНIДi:
971. Який процент захворiвших СНIДом вмирає на протязi двох рокiв?
972. Чи спостерiгається при СНIДi гiпергамаглобулiнемiя i пiдвищена кiлькiсть В-клiтин?
973. Вкажiть абсолютну ознаку, на основi якої можна ставити дiагноз СНIДу:
974. Чи можна поставити дiагноз СНIДу, основуючись тiльки на позитивнiй реакцiї в тестi ELISA?
975. Чи завжди вдається видiлити вiрус iмунодефiциту з клiтин хворого СНIДом?
976. Внаслiдок знищення Т-хелперiв вiрусом iмунодефiциту у хворих СНIДом гiперчутливiсть уповiльненого типу:
977. Чи впливає вiрус iмунодефiциту людини на утворення цитотоксичних Т-лiмфоцитiв, в основному дiючи на Т-хелпери?
978. Клiнiчнi прояви оппортунiстичних iнфекцiй у хворих СНIДом обумовленi:
979. Якi з вказаних новоутворень є приводом для дiагнозу СНIДу?
980. Якi iнфекцiйнi захворювання, спричиненi протозойними i гельмiнтними iнвазiями, характернi для хворих, iнфiкованих ВIЧ?
981. Якi захворювання, спричиненi грибами, характернi для хворих, iнфiкованих ВIЧ?
982. Чи характернi вiруснi iнфекцii легенiв, каналу травлення i ЦНС, спричиненi галовiрусами, вiрусами герпесу 1-го i 2-го типiв, а також папова-вiрусами, при ВIЧ-iнфекцii?
983. Чи можуть бути абсолютними критерiями для виключення СНIДу iмунодепресивна терапiя в недавньому минулому або наявнiстьiншої хвороби, пов`язаної з iмунодепресiєю?
984. З якими патологiчними станами i захворюваннями, пов`язаними з iмунодепресiєю необхiдно диференцiювати СНIД?
985. За пропозицiєю ВОЗ всi клiнiчнi симптоми СНIДу пропонується роздiлити на:
986. У дорослих СНIД дiагностується при наявностi, по меншiй мiрi:
987. Подозра на СНIД виникає, якщо у дитини спостерiгається, по меншiй мiрi:
988. Якi з наведених нижче симптомiв вiдносяться, за пропозицiєю ВОЗ, до серйоних?
989. Чи вважається затримка росту дитини, за пропозицiєю ВОЗ, серйозним симптомом при пiдозрi на СНIД?
990. Чи можна за пропозицiєю ВОЗ при наявностi однiєї лише саркоми Капошi у осiб молодше 60 рокiв або криптококового менiнгiту ставити дiагноз СНIДу?
991. Якi з наведених нижче симптомiв вiдносяться за пропозицiєю ВОЗ, до незначних?
992. Вкажiть клiнiчнi стадiї розвитку СНIДу:
993. Чи характерним є безсимптомне вiрусоносiйство на протязi багатьох рокiв для ВIЧ-iнфекцii?
994. Якi симптоми характернi для СНIД-асоцiованого комплексу?
995. Чи є можливим розвиток опортунiстичних iнфекцiй i саркоми Капошi на стадii СПIД-асоцiйованого комплексу?
996. Власне СНIД - це:
997. Летальнi ускладнення в виглядi новоутворень i важких, звичайно численних, iнфекцiй характернi для:
998. На якiй стадiї розвитку СНIДу може спостерiгатися патологiя ЦНС?
999. Чи завждиi неврологiчнi прояви СНIДу поєднуються з розвитком iмунодефiциту?
1000. Якi способи терапiї використовуються при лiкуваннi хворих СНIДом?
1001. Якi препарати iз нижчеперерахованих, вiдносяться до противiрусних, якi застосовують при СНIДi?
1002. Чи доцiльно призначення iнтеоферона та його iндуктора на раннiх стадiях СНIДу?
1003. Чи рекомендується застосування моноклональних антитiл до вiрусу iмунодефiциту людини для лiкування хворих на СНIД?
1004. Якi iмуномодулюючi препарати застосовуються для лiкування СНIДу?
1005. Яким способом можуть бути реалiзована iмунозаступницька терапiя при СНIДi?
1006. Вкажiть, якi препарати, iз ничжеперерахованих застосовуються при симптоматичному лiкуваннi СНIДу?
1007. Чи є специфiчне лiкування СНIДу та ВIЧ-iнфекцiї?
1008. Який iз вищеперерахованих варiантiв патологiчних змiн найбiльш характерний для немовлят Х-зв'язаної агамаглобулiнемiї?
1009. Дитина 8мiс з генералiзованою грибковою iнфекцiєю. На протязi 2мiс. Рецидiв. гнiйнi iнфекцiї. Результати обстеж: селезiнка i лiмфовузли не пальпуються, вiлочкова залоза по даним рентгена не виявлена, гемограма: нейтроф 95% лiмф. 1
1010. Iнженер (3 р. роботи по контракту в Африцi) останнi 2 р. почувавший себе задовiльно, госпiталiзований в пульмонологiчне вiддiлення iз скаргами на загальну слабкiсть, ночну потливiсть, сухий непродуктивний кашель. В аналiзi кровi виявлена лiмфопенiя
1011. Якi iз слiдуючих пiдтверджень, якi вiдносяться до хемотаксiсу та хемокiнезу вiрнi?
1012. Пацiєнт, який пройшов 5 рокiв назад курс лiкування по поводу вогнищевого туберкульозу легень, звернувся в туб. диспансер для зняття з облiку. При контрольному обстеженнi встановлено, що ранiше позитивна реакцiя Манту стала негативною. Вважати
1013. Закономiрним слiдством неонатальної тимектомiї є
1014. При морфологiчному обстеженнi лiмфатичного вузла дитини, тривало страждавшого рецидивiруючими бактерiальними iнфекцiями, виявлено вiдсутнiсть первинних i вторинних фоллiкулярних структур. Подiбна знахiдка може свiдчить про
1015. Синдром Дi Джордєi характеризується
1016. При аутопсiї дитини (загинула пiд час епiдемiї кiру) виявлено недорозвиток паращитовидних залоз, щитовидної залози, вiдсутнiсть тимусу. При обстеженнi лiмфатичного вузла виявлено вiдсутнiсть лiмфоцитiв в парокортикальнiй зонi
1017. До патологiчних симптомiв хвороби Луї-Бара вiдносяться
1018. Типiчним проявом синдрому Вiскотта-Олдрича є
1019. Порушення хемотаксiса нейтрофiлiв типiчно для
1020. Транзиторна гiпогамаглобулинемiя дитячого вiку обумовлена
1021. Синдром Вiскотта-Одрича супроводжується
1022. Найбiльш частiше ,якi зустрiчаються в клiнiчнiй практицi дефектом синтезу компонентiв комплементу є
1023. Якi iз слiдуючих вроджених iмунодефiцитних станiв вражують виключно осiб чоловiчої статi?
1024. Для якого iз слiдуючих станiв первинної iмунологiчної недостатностi характерна незвичайно висока частота синдрому системної червоної вовчанки?
1025. Синдром пароксизмальної ночної гемоглобiнурiї патогенетично зв'язаний з
1026. Ретикулярна дисгенезiя представляє собою
1027. Агамоглобулiнемiя швейцарського типу обумовлена
1028. Iмуноглобулiни якого класу є причиною тромбоцитопенiї новонароджених, чиї матерi страждають iдiопатичною пурпурою?
1029. Чим обумовлена iмуногеннiсть пухлинної клiтини?
1030. Якого походження можуть бути специфiчнi антигени, якi знаходяться на поверхнi пухлинної клiтини?
1031. Специфiчнi антигени, якi знаходяться на поверхнi пухлинної клiтини, по своїм iмунним властивостям
1032. Специфiчнi антигени, якi знаходяться на поверхнi пухлинної клiтини, визивають iмуннi реакцiї
1033. У специфiчних поверхневих онкоантигенiв, якого походження вище способнiсть до активацiї Т-супресорiв?
1034. Чи завжди вплив канцерогенiв приводить до виникнення специфiчних антигенiв на поверхнi пухлинної клiтини?
1035. Вiд яких факторiв залежить вiрогiднiсть виникнення специфiчних антигенiв на поверхнi пухлинних клiтин?
1036. Протипухлинний iмунiтет - це
1037. Якi клiтини мають особливе значення в забезпеченнi протипухлинної резистентностi?
1038. Чи потрiбно для формування iмунної вiдповiдi на пухлиннi неоантигени присутнiсть в клiтинах антигенiв головного комплекса гiстосумiсностi?
1039. Який iмунiтет має бiльше значення в забезпеченнi стiйкостi до пухлин?
1040. Якi фактори вродженого iмунiтету приймають участь в забезпеченнi протипухлинного iмунiтету?
1041. Якi клiтиннi елементи приймають участь в забезпеченнi вродженого протипухлинного iмунiтету?
1042. Чи змiнюються нормальнi кiллери, Т-i В-клiтини, якi лишилися маркерiв, в присутностi iнтерлейкiна?
1043. Якi клiтини вiдносяться до "Лiмфокiнактивiрованим кiллерам"?
1044. Чим вiдрiзняються нормальнi кiллери вiд лiмфокiн-активiрованих кiллерiв?
1045. В поєднаннi з якими методами протипухлинної терапiї можливо призначення iмунопрепаратiв?
1046. Вкажiть основнi ефекти, якi забезпечують включення iмуностимуляторiв в комплекс протипухлинної терапiї
1047. В якому перiодi лiкування онкохворим найбiльш доцiльно призначати муностимулятори?
1048. Вкажiть основнi механiзми протипухлинного захисту на яких основанi методи iмунотерапiї раку
1049. При лiкуванннi лiмфом, якi викликанi онкогенними вiрусами, чи обов'язково використання вiдповiдної вiрусної вакцини?
1050. Чи можно при лiкуваннi лiмфом, викликаних онкогенними вiрусами, використовувати здатнiсть антитiл, iндуцируваних пухлинними клiтинами, реагувати як з антигенами своєї власної, так i любої iншої пухлини?
1051. Чи можно використовувати моноклональнi антитiла, якi кон'югированi з молекулой сильного токсину, для лiкування лiмфом, викликаних онкогенними вiрусами?
1052. Чи використовуються цитотоксичнi антитiла при лiкуваннi хворих нейробластомою, раком сечового пiхура?
1053. Примiнення цитотоксичних антитiл при лiкуваннi новоутворювань бiльш ефективно
1054. При клональнiй частинi пухлинних клiтин пiсля обробки мутагеном i придбаннi клiтиною нових антигенних властивостей, здатнiсть iндуцирувати протипухлинний iмунiтет до вихiдної пухлини
1055. Якi властивостi факторiв i реакцiй придбаного iмунiтету можно використовувати при iмунотерапiї раку?
1056. Iмунотерапiя раку основана на використаннi
1057. Якi клiтиннi елементи, в основному, забезпечують неспецифiчну стiйкiсть до пухлин?
1058. Якi гуморальнi неклiтиннi фактори вродженого iмунiтету, в основному, приймають участь в обстеженнi протипухлинного iмунiтету
1059. Якi фактори вiдносяться до групи модiфiкаторiв бiологiчних реакцiй?
1060. Чи використовується лейкоферез при отриманнi аутологiчних лiмфокiн-активiрованих кiллерiв?
1061. Метод iмунотерапiї раку, оснований на введеннi лiмфокiн-активiрованих кiллерiв (ЛАК) и рекомбiнантного iнтерлейкiна-" може реалiзуватися шляхом введення в органiзм хворого
1062. Якi обставини перешкоджають широкому впровадженню методу iмунотерапiї раку, основаного на введеннi лiмфокiн-активiрованих кiллерiв i рекомбiнантного iнтерлейкiна-2?
1063. На яких ефектах основано примiнення iнтерферона при лiкуваннi онкологiчних захворювань?
1064. При яких онкозахворюваннях iнтерферон найбiльш ефективен?
1065. Ефективнiсть лiкування iнтерфероном вiще при
1066. Чи спостерiгається синергiчна дiя хiмiопрепаратiв i iнтерферона?
1067. Чи синергiчно дiє iнтерферон з фактором некроза пухлин?
1068. Чутливий до опромiнення пухлини iнтерферон
1069. Експрессiю рецепторiв естрогена на культивiруємих клiтинах раку молочної залози iнтерферон
1070. Чи доцiльно комбiнiроване застосування iнтерферону з антиекстрогенами при рацi молочної залози, якщо вiдмiчено пiдвищення експресiї рецепторiв екстрогену на культiвiруемих клiтинах раку молочної залози в присутностi iнтерферону?
1071. Який вид iнтерферону найбiльш ширше примiняється при iмунотерапiї онкозахворювань?
1072. Вкажiть основнi ефекти, iндуцируємi колонiєстимулюючим фактором
1073. Iмунокомпетентнi клiтини, якi закiнчили диференцировку, в нормi
1074. Стимуляцiя колонiєстимулюючим фактором диференцировки iмунокомпетентних клiтин
1075. Чи має iнформацiйну значимiсть при дiагностицi раку аналiзи кровi?
1076. Чи змiнюється клiтинний склад кровi при новоутвореннях?
1077. Чи мають бiохiмiчний склад кровi при новоутвореннях?
1078. Чи можно дiагностирувати новоутворення тiльки по результатам дослiдження клiтинного i бiохiмiчного складу кровi?
1079. Чи є специфiчнi методики дослiдження кровi для дiагностики онкологiчних захворювань?
1080. Чи являється дiагностично значними дослiдження кровi на виявлення онкофетальних антигенiв-альфа-фетопротеiна, моносiалоганглiозида GMI, визначення фетотипу клiтин на поверхнi маркерам?
1081. Повторне виявлення онкофетальних антигенiв в кровi може свiдчити
1082. Чи можно використовувати радiактивно помiченi моноклональнi антитiла до онкофетальних антигенiв для локалiзацiї пухлин при наступному сканiрованiї або комп'юторнiй осевiй томографiї?
1083. Вкажiть типiчнi шляхи проникнення iнфекцiї в органiзм при виражених iмунодефiцитних станах
1084. Вкажiть основнi механiчнi фактори, якi перешкоджують проникненню iнфекцiйного збудника в органiзм при наявностi iмунодефiцитного стану
1085. Для вiдвернення проникнення в органiзм збудника iнфекцiї при iмунодефiцитному станi бiльше значення має секрет потових, сальних та слизових залоз, який має
1086. Якi фактори захисту частiше всього можуть бути порушенi при iмунодефiцитi?
1087. Який шлях передачi iнфекцiї найбiльш небезпечний при наявностi iмунодефiцитного стану?
1088. По опридiленню I.I.Мечнiкова, якими двома типами клiтин здiйснюється захват та переварювання мiкроорганiзмiв-фагоцитоз?
1089. Антитiла, специфiчнi до гемаггллютинiну вируса грипу, нейтралiзують даний вiрус
1090. Якi iз вказаних структурних елементiв вiруса грипу можуть iндуцирувати створення антитiл, якi володiють вираженими захисними дiями проти грипу?
1091. До бiологiчних функцiй системи комплемента вiдносяться всi слiдуючi. КРIМ
1092. На користь якого iз перерахованих патологiчних станiв свiдчить високий титр антитiл до стрептолiзiну О?
1093. Поглинання стрептококiв групи А фагоцитами утруднено в зв'язку з здатнiстю цих мiкроорганiзмiв продуцирувати
1094. У молодої людини вперше виявлений туберкульоз легень з бациловидiленням. При обстеженнi проживаючої в однiй квартирi з ним дружини нiяких захворювань, крiм позитивної реакцiї Манту не виявлено. Якi мiри профiлактики м.б. рекомендованi
1095. Якi из приведених пiдтвержень вiрно описує механiзм противiрусної дiї iнтерферона?
1096. Вiдомо, що в початковiй стадiї деяких iнфекцiйних захворювань серологiчнi методи обстеження по своїм можливостям перевершують бактерiологiчнi. По вiдношенню до якого iз перерахованих захворювань дане пiдтвердження вiрне?
1097. Головна роль в захистi новонародженого вiд iнфекцiї в першi роки життя належить
1098. Здатнiсть до зв'язування iз бiлком А стафiлококу володiють всi пiдкласи IgG КРIМ
1099. Антирезусний гама-глобулiн застосовують
1100. В анаеробних умовах бактерiцидними факторами фагоцитiв є
1101. В реакцiї зв'язування комплемента вiрусом грипу iндикаторна система включає
1102. Яка iз наступних рекомендацiй, якi стосуються примiнення реаферону, при гострому вiрусному гепатитi В можуть бути признана вiрною?
1103. До кисневозалежних бактерицидних факторiв фагоцитiв вiдносяться всi слiдуючi, КРIМ:
1104. До виникнення яких iз нижчеперерахованих хвороб можуть привести злоякiснi неконтролюючi трансформацiя i пролiферацiя клiтин iмунної системи?
1105. Чи характерно посилення експресiї клiтинного протоонкогена с-мук для В-клiтинних пухлин?
1106. Посилення експресiї с-мук бiла пролiферативну здатнiсть клiтинної популяцiї
1107. Чи вiдноситься лiмфома Беркiтта до В-клiтин ним неоплазiям?
1108. Чи може бути причиною розвитку лiмфоми Беркiтта вiрус Епштейна-Барр?
1109. Чи спостерiгається хромосомнi транслокацiї при лiмфопролiферативних хворобах?
1110. Чи може генна транслокацiя привести до втрати контролю над пролiферативними процесами i бути причиною iмунопролiферативних захворювань?
1111. Лiмфоiднi клiтини можуть стати злоякiсними
1112. Чи гублять малiгнезiруванi лiмфоiднi клiтини маркери нормальних лiмфоцитiв?
1113. Прогноз гострих Т- та В-лiмфолейкозiв, як правило
1114. Вкажiть найбiльш широко використанi засоби та способи гострого лейкозу
1115. Гострий лiмфобластний лейкоз частiше розвивається
1116. Хронiчний лiмфолейкоз частiше зустрiчається у людей в вiцi
1117. При хронiчномму лiмфолейкозi в перiферичнiй кровi хворих в великiй кiлькостi виявляються
1118. Для диференцирувальної дiагностики лiмфопролiферативних захворювань i карцином використовують
1119. Якi iз вказаних нижче антитiл використовуються для диференцированої дiагностики карацином?
1120. Прогноз гострих Т- та В-лiмфолейкозiв, як правило
1121. Вкажiть, якi найбiльш ширше використовуються засоби i способи лiкування гострого лейкозу
1122. Гострий лiмфобластний лейкоз частiше розвивається
1123. Хронiчний лiмфолейкоз частiше зустрiчається у людей в вiцi
1124. При хронiчному лiмфолейкозi в периферiчнiй кровi хворих в великiй кiлькостi виявляються
1125. Для диференцiальної дiагностики лiмфопролiферативних захворювань i карцином використовують
1126. Якi iз приведених нижче антитiл використовуються для диференцiальної дiагностики карацином?
1127. Якi iз нижчеперерахованих антитiл використовують з цiллю опридiлення клiтинного генезу лiмфоми?
1128. Вкажiть найбiльш поширенi лiмфоми
1129. Загальний прогноз клiнiчного протiкання неходжинських лiмфом
1130. Пiсля трансплантацiї органiв i тканин вiрогiднiсть виникнення лiмфом
1131. З'явлення двохядерних найбiльших лiмфоiдних клiтин Рiда-Штернберга характерно для
1132. Якi захворювання обумовленi пролiферацiєю плазматичних клiтин?
1133. Чи поєднується злоякiсна пролiферацiя плазматичних клiтин в кiстковому мозку при мiєломатозi iз секрецiєю моноклонального iмуноглобулiна?
1134. Якi iз перерахованих дослiджень є iнформативними при дiагностицi мiєломатоозу?
1135. Як часто спостерiгаються амiлоiднi вiдкладення у хворих мiєлометозом?
1136. Вкажiть, в основнiй речовинi з'єднувальної тканини яких органiв частiше всього вiдкладаються фiбрiлли амiлоiдного бiлку
1137. Вкажiть, при яких умовах концентрацiя амiлоiдного бiлку та його попередника в сироватцi кровi може рiзко збiльшитись?
1138. Макроглобулiнами Вальденстрема - ця захворюванiсть виникає в результатi неконтролюючої пролiферацiї
1139. Моноклональний iмуноглобулин якого класу, який називається макроглобулiном Вальденстрема, секретирують лiмфаплазмацитарнi клiтини?
1140. Чи ефетивний плазмоферез при макроглобулiнемiї Вальденстрема?
1141. Хвороба тяжких ланцюгiв - це захворюванiсть, яка зустрiчається
1142. Для хвороби тяжких ланцюгiв характерно видiлення iз сечою бiльшої кiлькостi пептидiв, якi вiдносяться до важких ланцюгiв
1143. Чи зв'язано розвиток хвороби тяжких ланцюгiв iз хромосомними порушеннями?
1144. Злоякiсний рiст лiмфоiдної тканини при лiмфопролiферативних захворюваннях
1145. Яка ланка iмунної системи частiше порушується при лiмфопролiферативних захворюваннях?
1146. При лiмфопролiферативних захворюваннях причиної смертi частiше всього є
1147. Антиген, специфiчний для лiмфоiдних попередникiв i пре-В-клiтин (CALLA), є маркером, яке дозволяє дiагностувати
1148. Виявлення антигенного маркеру СD2 при лейкозi дозволяє дiагностувати
1149. Який iз наступних антигенних маркерiв рахується прогностично благоприємним при дитячих лейкозах?
1150. Для якого iз наступних захворювань характер но з'явлення клiтин Рiд-Штернберга?
1151. Який iз наступних препаратiв може застосову ватися для лiкування волосяно-клiтинного лейкозу?
1152. Трансплантацiя органiв i тканин - пересадка, приживлення
1153. Аутотрансаплантат - це
1154. Iзотрансплантат - це
1155. Аллотрансплантат - це
1156. Ксенотрансплантат - це
1157. Вкажiть сучасний термiн, синонiм встарiвшому термiну "гомотрансплантат"
1158. Вкажiть синонiм термiну "гетеротранс
1159. До якого типу трансплантацiї вiдноситься пересадка органiв або тканин вiд матерi дитинi?
1160. До якого типу трансплантацiї може вiдноситься пересадка органiв або тканин мiж рiдними братами та сестрами?
1161. Трансплантацiя в медичнiй практицi
1162. Чи можно вiднести процедуру переливання кровi до трансплантацiї?
1163. До якого виду трансплантацiї може бути вiднесена процедура переливання кровi?
1164. До якого виду трансплантацiї частiше всього вiдноситься процедура переливання кровi?
1165. Чи можно вiднести введення вакцинi до трансплантацiї?
1166. Вiдторгнення якого iз iдентичних трансплантантiв проходе бiстрiше?
1167. Вiдторгнення якого iз неспорiднених трансплантатiв проходить бiстрiше?
1168. Якi процеси, як правило йдуть попереду загибелi клiтин та вiдторгненню трансплантата?
1169. Чи притаманна специфiчнiсть процесам вiдторгнення трансплатата?
1170. Якими клiнiчними ознаками пiдтверджується специфiчнiсть реакцiї вiдторгнення трансплантата?
1171. Чи спостерiгається сенсiбiлiзацiя лiмфоцитiв при трансплантацiї тканин i органiв?
1172. При якому видi трансплантацiї може вiдмiчатися сенсiбiлiзацiя лiмфоцитiв реципiєнта?
1173. Чи спостерiгається синтез специфiчних антитiл до донорської тканини при вiдторгненнi трансплантата?
1174. Трансплантацiйний iмунiтет - це
1175. Якi ознаки пiдтверджують генетичну детермiнiрованiсть трансплантацiйного iмунiтету?
1176. Яким клiтинам належить ведуча роль в первиннiй реакцiї вiдторгнення трансплантата?
1177. У дiтей з вродженою гiпоплазiєю вiлдочкової залози та вираженим Т-iмунодефiцитом толерантнiсть до трансплантатам
1178. Якi субпопуляцiї Т-лiмфоцитiв реципiєнта приймають участь в процесi вiдторгнення трансплантата?
1179. Якi субпопуляцiї Т-лiмфоцитiв донора в процесi вiдторгнення трансплантата?
1180. Якого типу алергiчнi реакцiї можуть розвиватися по вiдношенню до аллотрансплантату?
1181. Вкажiть основнi рiзновидностi реакцiй вiдторгнення трансплантата
1182. Якi ознаки характернi для понадгострого вiдторгнення трансплантата?
1183. Який тип алергiчних реакцiй має особливе значення в розвитку понадгострого вiдторгнення трансплантата?
1184. Оцiнiть характер реакцiї вiдторгнення трансплантата при неспiльностi реципiєнта з донором по групам кровi
1185. Гостре раннє вiдторгнення трансплантата реалiзується пiслi пересадки вперше
1186. Який тип iмунної реакцiї обумовлює гостре раннє вiдторгнення трансплантата?
1187. Якими клiтинами, в основному, обумовлений розвиток гiперчутливостi при острому ранньому вiдторгненнi трансплантата?
1188. Гостре вiдкладене вiдторгнення трансплантата реалiзується через:
1189. Якi типи алергiчних реакцiй обумовлюють розвиток гострого вiдкладеного вiдторгнення трансплантата?
1190. Поступово наростаюче вiдкладене вiдторгнення трансплантата обумовлене, в основному
1191. Вкажiть основнi способи вiдвернення вiдторгнення трансплантата
1192. При пiдборi пари донор-реципiєнт спiльнiсть по антигенам локусiв HLA має найбiльше значення
1193. Якi iмунокомпетентнi клiтини використовуються при оцiнцi гiстосоумiсностi донора i реципiєнта?
1194. Вкажiть iмунодепресанте, найбiльш ефективно який застосовується при трансплантацiї органiв i тканин
1195. Вкажiть, якi способи досягнення загальної iмунодепресiї найбiльш частiше застосовують для вiдвернення вiдторгнення трансплантата
1196. Усунення яких лiмфоiдних тканин i органiв вiдвертає вiдторгнення трансплантата?
1197. Вкажiть, застосування яких методiв позитивно сказується на результатах аллотрансплантацiї
1198. Введення антилiмфоцитарного глобулiна i моноклональних анти-ТЗ антитiл при аллотрансплантацiї приводе до
1199. Метод тотального опромiнення лiмфоiдної тканини при аллотрансплантацiї передбачає екранування кiсткового мозоку, легень, iнших життєво важливих нелiмфоiдних органiв
1200. Вiрогiднiсть розвитку вторинної iнфекцiї та виникнення злоякiсних полiферативних захворювань вище при
1201. Як реалiзується антигенспецифiчна супресiя реакцiї вiдторгнення аллотрансплантата?
1202. Вкажiть варiанти аллотрансплантацiї, якi проводяться в клiнiчнiй практицi
1203. Для вiдвернення вiдторгнення трансплантата частiше всього використовується
1204. Чи завжди аллотрансплантацiя супроводжується розвитком iмунологiчних реакцiй в органiзмi реципiєнта?
1205. Чи можуть приживитися без iмуносупресiї аллотрансплантати роговицi, хрящевої тканини, кiсткової тканини, судини?
1206. Чи може викликати в органiзмi розвиток iмунної реакцiї аутотрансплантат?
1207. Всi наступнi пiдтвердження, якi вiдносяться до головного комплексу гiстосумiсностi людини, вiрнi КРIМ того, що
1208. Виникнення реакцiї "Трансплантат проти господаря" можливо
1209. Який термiн застосовують для позначення трансплантата в тому випадку, коли донором i реципiєнтом виступає одна i та ж особа?
1210. При впливi iонiзуючого опромiнення можуть спостерiгатися
1211. Якi види зовнiшнього опромiнення можуть змiнити стан iмунної системи?
1212. Який вид зовнiшнього рентгенiвського опромiнення володiє бiльш вираженим iмунопатологiчною дiєю?
1213. Вкажiть основну причину патологiї, яка розвивається при судлетальному опромiненнi
1214. Якi iз нижчеперерахованих показникiв неспецифiчного iмунiтету можуть змiнюватися пiд впливом зовнiшнього опромiнення?
1215. Якi порушення специфiчного iмунiтету можуть спостерiгатися при впливi зовнiшнього опромiнення в дозах 100-400 рад
1216. Якi показники неспецифiчного iмунiтету, як правило змiнюються при зовнiшньому впливi iонiзуючої радiацiї в дозах 100-300 рад?
1217. Який вид зовнiшнього рентгенiвського опромiнення надає бiльш виражений вплив на iмунну систему при iдентичних по мощностi дозах?
1218. Якi види опромiнення можливi при пораженнi радiонуклiдами?
1219. Одноразове зовнiшнє та однократне внутрiшнє опромiнення в порiвняних дозах сприяють на iмунну систему
1220. Вiд яких iз нижчеперерахованих факторiв залежить, в основному, тривалiть iмунних порушень при поступленнi в органiзм радiонуклiдiв?
1221. Якi тканини та органи в найбiльшiй ступенi здатнi депонiрувати радiонуклiди в органiзмi, якi обумовлюють пролонгiровану iмунодепресивну їх дiю?
1222. Чи характерна для радiонуклiдiв вiдносно виборча органоспецифiчнiсть?
1223. Який орган є критичним для радiоактивного йоду?
1224. При iнкорпорацiї Со144 депонiрування спостерiгається в
1225. В якiй тканинi бiльше всього накопичується Со90 ?
1226. Чи характерна органотромнiсть Cs137?
1227. Якому виду опромiнення бiльш характерна виборча органотропнiсть, яка приводить до iмунопатологiї?
1228. Вплив iонiзуючого опромiнення на iмунну систему залежить вiд
1229. При одноразовому зовнiшньому лучовому впливi в дозi 100-300 рад кiлькiсть лiмфоцитiв у людини в кровi
1230. Яка популяцiя лiмфоцитiв найбiльше радiочутлива?
1231. Вiд яких нижчеперерахованих факторiв залежить чутливiсть лiмфоцитiв до опромiнення?
1232. Яка доза зовнiшнього однократного опромiнення є критичною для процесу дiференцiровки В-клiтин?
1233. Яка доза зовнiшнього однократного опромiнення є критичною для Т-лiмфоцитiв?
1234. При якiй мiнiмальнiй поглинаючiй дозi спостерiгається пригнiчення первинної iмунної вiдповiдi?
1235. Проблеми радiацiйної iмунологiї вирiшуються в основному
1236. Якi iз нижчеперерахованих захворювань найбiльш характернi для клiнiчного проявлення дiї iонiзуючого опромiненя?
1237. Якi види опiкiв можуть викликати змiнення iмунної системи?
1238. З якого перiоду iмунологiчнi методи застосовуються в комбустiологiї - науцi про опiки?
1239. Якi види iмунологiчних дослiджень, в основному, застосовуються при опiковiй хворобi?
1240. Якi iз нижчеперерахованих методiв дозволяють виявити появу аутоантигенiв в кровi хворих з опiками?
1241. Чи притаманна аутоантигенам iз опiкованої тканини органна специфiчнiсть?
1242. Чи притаманна аутоантигенам iз опiкової тканини видова специфiчнiсть
1243. Чи є дiагностично визначеним утворення протипухлинних антитiл у осiб з опiковою хворобою?
1244. При опiковiй хворобi позитивна реакцiя зв'язування комплемiнту з антигенами iз опiкових тканин свiдчить про
1245. З'явлення на наростання титрiв протиопiкових антитiл в кровi спостерiгається переважно
1246. Протиопiковi антитiла в кровi людей, якi перенесли опiк виявляються, як правило
1247. Чи володiє сироватка реконвалесцентiв, взята через 3-4 мiсяцi пiсля опiкової травми, антитоксичними властивостями по вiдношенню сироватки взятої через 24 години пiсля опiку?
1248. Вiд яких факторiв залежить антитоксичнi властивостi сироватки реконвалiсцентiв, якi перенесли опiкову травму?
1249. В залежностi вiд ступенi важкостi опiку (по класифiкацiї) найбiльший титр комплемензв'язуючих протиопiкових антитiл спостерiгається у осiб, якi перенесли опiкову хворобу
1250. В патогенезi опiкової хвороби iмунна реакцiя може розвиватися
1251. Вiрогiднiсть розвитку фази iмунологiчної реакцiї опiкової хвороби збiльшується при
1252. Чи можливо проведення пасивної iмунотерапiї при лiкуваннi опiкової хвороби?
1253. Чи можуть протиопiковi iнтероантитiла нейтралiзувати дiї опiкового токсину при розвичаючої опiкової хвороби
1254. Чи є доцiльним введення фракцiй, видiлених з гетерологiчних антисироваток, при проведеннi пасивної iмунотерапiї хворих з розвиваючою тяжкою опiковою хворобою
1255. Безпека розвитку iмунної реакцiї на чужерiдний бiлок при проведеннi пасивної iмунотерапiї хворих з розвиваючою опiковою хворобою вище у хворих
1256. Реакцiї iмунiтету змiнюються пiд впливом
1257. Як впливає дiстрес на iмуннi реакцiї?
1258. Охарактеризуйте вплив операцiйного стресу на кiлерну функцiю лiмфоцитiв
1259. Як змiнюються вмiст iмуноглобулiну в сироватцi кровi та бiологiчних секретах через 1-2 години пiсля впливу на органiзм людини перенесених фiзичних та психологiчних перевантажень?
1260. Рiвнi сировотних iмуноглобулiнiв пiсля впливу на органiзм людини в межах допустимих фiзiчних та психоемоцiональних навантажень вiдновлюються через
1261. Зникнення iмуноглобулiнiв сироватки кровi пiсля впливу на органiзм людини в межах допустимих фiзичних та психоемоцiональних навантажень обумовлено
1262. Як впливає на стан iмунної системи екстрес?
1263. Якi утворення нейроендокринної системи приймає участь в реалiзацiї стресорних змiн iмунної системи?
1264. Якi органи iмунної системи найбiльше iстотно змiнуюються пiд дiєю дiстреса?
1265. Вмiст яких клiтин найбiльше iстотно зменшується вiлочкової залози при дiстресi?
1266. Як змiнюються секретарна активнiсть вiлочкової залози при дiстресi?
1267. Як змiнується секреторна активнiсть вiлочкової залози при зменшеннi рiвня ендогенних глюкокортикостероiдiв?
1268. Як змiнується клiтиннiсть вiлочкової залози при зменшеннi рiвня ендогенних глюкокортикостероiдiв?
1269. Як змiнюється при дiстресi властивiсть лiмфоцитiв до пролiферацiї?
1270. Що вiдбувається з тимоцитами при дiстресi?
1271. Повiковi змiни iмунної системи - це
1272. В якому вiцi вiдмiчається найбiльша активнiсть неспецифiчного гуморального iмунiтету у людини?
1273. Розвиток вiкового iмунодефiциту у осiб похилого вiку та лiтнього вiку залежить вiд
1274. Пiдвищення сприятливостi до iнфекцiй, схильнiсть до аутоiмунних захворювань, хворобам iмунних комплексiв та до розвитку пухлин вiдмiчається тiльки в зрiлому та старчому вiцi
1275. Якими факторами, найбiльш частiше, обумовлено проявлення пiдвищеної сприятливостi до iнфекцiй, схильностi до аутоiмунних захворювань, хворобам iмунних комплексiв та до розвитку пухлинних процесiв в ранньому дитячому вiцi?
1276. Якими факторами, найбiльш частiше, обумовлено проявлення пiдвищеної сприятливостi до iнфекцiй, схильностi до аутоiмунних захворювань хворобам iмунних комплексiв та до розвитку пухлинних процесiв в молодому вiцi?
1277. Якими факторами, найбiльш частiше, обумовлено проявлення iмунної недостатностi в зрiлому та лiтньому вiцi?
1278. В якому перiодi вiдмiчається початок ослаблення Т-залежних iмунних функцiй?
1279. Вiковi змiни iмунної системи обумовленi
1280. Вкажiть основну ознаку, починаючого старiння iмунної системи
1281. Послаблення реакцiї клiтинного iмунiтету може бути слiдством
1282. Кiлькiсть стволових клiтин в костному мозку з вiком
1283. Лiмфо-гемопоетична властивiсть стволових клiтин з вiком
1284. Швидкiсть утворення В-клiтин з вiком
1285. Властивiсть макрофагiв перероблювати антигени в ходi фагоцитоза i при iндукцiї iмунної вiдповiдi з вiком
1286. Фагоцитарна активнiсть iн вiтро з вiком
1287. Активнiсть ферментiв макрофагiв з вiком
1288. Властивiсть макрофагiв iндуцiрувати первинну i вторинну iмуннi вiдповiдi iн вiтро з вiком
1289. Властивiсть макрофагiв селезiнки кооперiруватися з Т- i В- клiтинами при iндукцiї утворення антитiл iн вiтро з вiком
1290. Мiнiмальна доза антигену, необхiдна для iндукцiї максимальної iмунної вiдповiдi в експериментi вище
1291. Зниження порога чутливостi до антигену з вiком зв'язано з
1292. Зниження порогу чутливостi до антигену це клiнiчно
1293. Кiлькiсть В-клiтин в перфiеричнiй кровi з вiком
1294. Спiввiдношення чисельностi субпопуляцiй В-лiмфоцитiв з вiком
1295. Вкажiть, вмiст iмуноглобулинiв яких класiв звичайно з вiком пiдвищується
1296. Вкажiть, вмiст яких сироваткових iмуноглобулiнiв звичайно з вiком зменшується
1297. Реакцiї В-клiтин та Т-залежнi антигени з вiком, як правило
1298. Змiнення В-клiтинної реактивностi завiком обумовлено
1299. Ослаблення iмунних функцiй з вiком в першу чергу зв'язано з змiнами
1300. Вмiст клiтин в тимусi з вiком
1301. Вiковi змiни маси тимусу вiдбуваються, в основному, за рахунок
1302. З якого вiкового перiоду починається зниження маси тимусу в нормi?
1303. В нормi розмiр лiмфатичних вузлiв i селезiнки у дорослих в вiцi
1304. Якi вiковi змiни характернi для клiтинного складу тимусу?
1305. Число лiмфоцитiв в переферiйнiй кровi з вiком
1306. Число лiмфоцитiв в переферiйнiй кровi, в основному, змiнюється з вiком за рахунок
1307. Реакцiї гiперчутливостi повiльненого типу з вiком
1308. Активнiсть Т-клiтин з вiком
1309. Здатнiсть викликати реакцiю "трансплантат проти господаря" з вiком, як правило
1310. Здатнiсть Т-клiтин до пролiферацiї на вiдповiдь на рослиннi мiтогени (фiтогемагглютинiн,конканавелiн А) i на аллогеннi клiтини-мiшенi з вiком, як правило
1311. Хелперна функцiя Т-клiтин з вiком, як правило
1312. Вплив тимусу на диференцировку клiтин з вiком
1313. Вкажiть, якi вiковi змiни тимусу проявляються змiнами периферичних Т-лiмфоцитiв
1314. До моменту народження у дитини лiмфатичнi вузли та селезiнка
1315. Властивiсть до вiдторгнення трансплантатiв i ситезу спецiфiчних антитiл у людини формiрується
1316. Iмуноглобулiни яких класiв вмiщуються в кровi новонародженої дитини в кiлькостi близької такiй як дорослих?
1317. Якi сировотковi iмуноглобулiни перевищзують в перiод новонародженостi?
1318. В якому вiцi рiвень iмуноглобулiнiв М досягає значень, якi характернi для дорослої людини?
1319. В якому вiцi рiвень сироваткового iмуноглобулiну А у дiтей досягає такого як у дорослого?
1320. В якому вiцi рiвень сироваткового iмуноглобулiну Е у дiтей досягає такого як у дорослих?


Атестація  лікарів  проводиться   з   метою   підвищення
відповідальності  за ефективність і якість роботи,  раціональнішої
розстановки  кадрів   фахівців   з   урахуванням   їх  професійної
майстерності, досвіду та складності виконуваних робіт. Атестація є
важливою  формою   морального   та   матеріального   стимулювання,
спрямована  на  удосконалення діяльності закладів охорони здоров'я
щодо подальшого поліпшення надання медичної допомоги населенню.

Загружается, подождите...
Аттестация врачей. Тестовые вопросы и ответы.



© 2006–2007 Медицина та Охорона Здоров'я - Атестація Лікарів