Атестація лікарів на категорію, атестація лікарів-спеціалістів


44. Кардіологія

13. "Інфаркт міокарда"


1705. З перерахованих тромболітичних засобів антигенні властивості мають:
1706. Метою антикоагулянтної терапії при гострому ІМ є: 1) обмеження зони некрозу, 2) профілактика пристінкового тромбозу, 3) профілактика тромбоемболічних ускладнень, 4) профілактика рецидивів інфаркту:
1707. Метою лікування гострого ІМ тромболітиками є:
1708. З метою попередження рецидиву ІМ після успішного тромболізису застосовують:
1709. Шлуночкові аритмії у терміни до двох діб після розвитку гострого ІМ:
1710. При ангінозному болі тривалістю понад 30 хвилин тромболітик може бути введений за таких змін ЕКГ:
1711. Найнижча летальність при ІМ досягається при введенні тромболітиків у терміни від початку захворювання:
1712. Патогенетичними факторами нестабільної стенокардії є:
1713. Самим точним клінічним маркером реперфузії після тромболізису при гострому ІМ є:
1714. Внутрішньоаортальна балонна контрпульсація при нестабільній стенокардії:
1715. Хірургічне лікування нестабільної стенокардії показане:
1716. Які дослідження Ви б не призначили хворому через 2 місяці після перенесеного трансмурального неускладненого ІМ, який не пред'являє скарг:
1717. Застосування гепарину при гострому ІМ веде до:
1718. Дігоксин при гострому ІМ показаний:
1719. Які препарати Ви б призначили хворому через 2 місяці після перенесеного неускладненого ІМ, який не пред'являє скарг:
1720. Профілактичне введення лідокаїну усім хворим з трансмуральним ІМ веде до:
1721. У кардіологічній клініці найбільше частим місцем утворення тромбів при ТЕЛА є:
1722. При нестабільній стенокардії особливе значення має така властивість бета-блокаторів:
1723. При відсутності реперфузії після тромболізису який варіант ведення хворого може бути обраний:
1724. Найменш часте ускладнення (вихід) ІМ без зубця Q:
1725. Другий клас серцевої недостатності за Кіліпом при гострому ІМ означає:
1726. Безсимптомну шлуночкову екстрасистолію в перші 48 годин ІМ краще лікувати:
1727. Доза атропіну, при якій настає повна блокада блукаючого нерва, складає:
1728. Розрив серця, що ускладнює гострий інфаркт міокарда:
1729. Застосування гепарину при ТЕЛА веде до:
1730. Серед усієї кількості померлих при гострому ІМ до поступлення в стаціонар помирають:
1731. Естрогени у жінок після менопаузи, які перенесли ІМ, призводять до:
1732. Коли повинні бути призначені гіполіпідемічні препарати при гіперліпідемії у хворих на ІМ?
1733. Несерцеві побічні ефекти глікозидів при тривалому прийомі:
1734. Лікування гіполіпідемічними препаратами після ІМ потрібно почати при рівні ліпопротеїдів низької щільності:
1735. Виникнення ІМ не залежить від:
1736. Перед випискою зі стаціонару хворого з ІМ коронарографія не показана:
1737. Хірургічне втручання є лікуванням вибору у хворих на ІМ при наявності:
1738. Атерогенний вплив на ліпідний спектр крові мають:
1739. У діагностиці аневризми передньої стінки ЛЖ при гострому ІМ вирішальне значення має:
1740. Тромболітична терапія ТЕЛА показана при наявності:
1741. Перед проведенням тромболітичної терапії при ТЕЛА діагноз обов'язково потрібно доводити даними:
1742. Найчастішим ускладненням аневризми при гострому ІМ є:
1743. Фактори, що вказують на поганий прогноз при нестабільній стенокардії:
1744. У діагностиці ТЕЛА вирішальне значення має:
1745. Тиклопідин блокує агрегацію тромбоцитів за рахунок пригнічення:
1746. Фактором, який визначає тактику лікування шлуночкової тахікардії при гострому ІМ, є:
1747. ІМ правого шлуночка частіше усього виникає:
1748. У лікуванні клінічно вагомого ІМ правого шлуночка найбільше показане введення:
1749. Догоспітальний тромболізис при гострому ІМ порівняно з госпітальним:
1750. При лікуванні гепарином його дозу слід підбирати на підставі:
1751. Всі зазначені препарати збільшують токсичність дігоксину, крім:
1752. Чи є вік протипоказанням до тромболізису при гострому ІМ?
1753. Найбільша ефективність тромболізису у зниженні летальності відзначена при локалізації гострого ІМ:
1754. Найбільше зниження летальності при гострому ІМ відзначено при використанні:
1755. ЕКГ-ознаками рецидиву ІМ можуть бути:
1756. Наслідком регулярних фізичних навантажень після ІМ є:
1757. Особливості (порівняно з трансмуральним ІМ) формування дрібновогнищевого ІМ:
1758. Ферментна діагностика ІМ показана:
1759. Найбільшу чутливість і специфічність у діагностиці ІМ при одноразовому визначенні має:
1760. Активність якого маркера гострого ІМ підвищується раніше:
1761. При використанні тромболізису в лікуванні ІМ зростає частота:
1762. Кардіогенний шок при гострому ІМ позначають за класифікацією Кіліпа як:
1763. Профілактика фібриляції шлуночків при неускладненому ІМ не здійснюється:
1764. У перші 48 годин гострого ІМ рівень холестерину плазми:
1765. Рівень ліпопротеїдів низької щільності у хворих після ІМ при лікуванні гіполіпідемічними препаратами повинен бути:
1766. Рання активізація хворих після інфаркту міокарда зменшила кількість:
1767. Реабілітацію при неускладненому інфаркті міокарда варто починати з:
1768. При інфаркті міокарда в сироватці крові першим зростає рівень:
1769. Ферментний "пік" АСТ при інфаркті міокарда відзначається у період:
1770. Ізоферменти ЛДГ підвищуються при різних захворюваннях. Характерним для гострого інфаркту міокарда є підвищення:
1771. Який з клітинних ензимів підвищується у пізніх стадіях інфаркту міокарда
1772. Які ускладнення зустрічаються при дрібновогнищевому ІМ частіше, ніж при трансмуральному:
1773. Наступні положення справедливі для нестабільної стенокардії:
1774. Причиною передньо-перегородочного інфаркту міокарда є оклюзія:
1775. Найчастішою причиною ТЕЛА є емболізація з вен:
1776. Протипоказаннями для застосування бета-адреноблокаторів при інфаркті міокарда є:
1777. При синусовій брадикардії на тлі гострого інфаркту міокарда лікування варто почати з:
1778. Причинами розвитку кардіогенного шоку при гострому ІМ можуть бути:
1779. Лікування ТЕЛА повинно проводитися в:
1780. Тривалий постільний режим при інфаркті міокарда може призвести до:
1781. Найчастішою причиною смерті при гострому інфаркті міокарда є:
1782. Найчастішим ускладненням гострого інфаркту міокарда є:
1783. Чинниками ризику розвитку ТЕЛА при гострому ІМ є:
1784. Розвитку тромбозу вен сприяють:
1785. Кардіогенний шок:
1786. Серед ранніх ускладнень інфаркту міокарда не зустрічається:
1787. Рецидивуючий перебіг найчастіше зустрічається при:
1788. Ранніми змінами ЕКГ при гострому інфаркті міокарда є:
1789. Для нижньої локалізації інфаркту міокарда характерні типові зміни ЕКГ у відведеннях:
1790. Електрокардіографічним відображенням інфаркту базальних відділів задньої стінки може бути:
1791. Вирішальною ЕКГ ознакою у діагностиці трансмурального інфаркту міокарда є:
1792. Медикаментозна терапія нестабільної стенокардії включає використання таких груп препаратів:
1793. Зменшення смертності при нестабільній стенокардії відзначене при застосуванні:
1794. Основними підходами в лікуванні нестабільної стенокардії є:
1795. Завданнями блоків реанімації та інтенсивної терапії інфарктних відділень є:
1796. Нітрати:
1797. Яка з перерахованих ознак не спостерігається більш ніж у 50 % хворих з ТЕЛА:
1798. Діагноз "постінфарктний кардіосклероз" виставляється через:
1799. Оптимальними термінами проведення тромболізису при гострому трансмуральному ІМ є:
1800. Факторами ризику повторного ІМ є:
1801. При застійній серцевій недостатності можуть спостерігатися:
1802. Наступні препарати можуть застосовуватися для сповільнення ритму шлуночків при постійній формі фібриляції передсердь:
1803. До атерогенних класів ліпопротеїдів належать:
1804. Запідозрити аневризму серця при гострому ІМ можна при наявності:
1805. Біль у грудній клітці при перикардиті:
1806. Артеріальна гіпертензія при гострому ІМ може призвести до:
1807. Наступні положення справедливі для постінфарктної стенокардії:
1808. Візуалізація трансмурального ІМ за допомогою радіонуклідної вентрикулографії з технецієм пірофосфатом може бути рекомендована:
1809. Причинами розвитку ІМ є:
1810. У класифікації ІХС (ВКНЦ, 1984) розрізняють такі форми інфаркту міокарда:
1811. Ізосорбід динітрат:
1812. У диференціації нестабільної стенокардії та дрібновогнищевого ІМ найважливішими факторами є:
1813. Клітинне пошкодження при гострій ішемії міокарда виникає через:
1814. Діагноз ІМ ставлять на підставі:
1815. Додатковими діагностичними критеріями, що підтверджують ІМ, є:


Атестація  лікарів  проводиться   з   метою   підвищення
відповідальності  за ефективність і якість роботи,  раціональнішої
розстановки  кадрів   фахівців   з   урахуванням   їх  професійної
майстерності, досвіду та складності виконуваних робіт. Атестація є
важливою  формою   морального   та   матеріального   стимулювання,
спрямована  на  удосконалення діяльності закладів охорони здоров'я
щодо подальшого поліпшення надання медичної допомоги населенню.

Загружается, подождите...
Аттестация врачей. Тестовые вопросы и ответы.



© 2006–2007 Медицина та Охорона Здоров'я - Атестація Лікарів