Атестація лікарів на категорію, атестація лікарів-спеціалістів


40. Епідеміологія

6. "Кров'яні інфекції"


733. Збудником гепатиту В є
734. Що собою уявляє збудник гепатиту Д
735. У периферічній крові хворого ВГВ виявляються антигени вірусу гепатиту В
736. Інактивація збудника ВГВ при кип'ятінні відбувається
737. У заморожених препаратах крові та її похідних НВ-антиген зберігається
738. Джерелом збудника інфекції при вірусному гепатиті В є
739. Чи являє небезпеку для оточуючих хронічний носій НВs-антигену
740. Механізм передачі при вірусному гепатиті В
741. Механізм передачі при вірусному гепатиті В
742. Шлях передачі вірусного гепатиту В
743. Шлях передачі вірусного гепатиту В
744. Шлях передачі вірусного гепатиту В
745. У якому віці найбільш часто хворіють на вірусний гепатит В
746. Сезонність вірусного гепатиту В
747. Чи існує перехресний імунітет при вірусному гепатиті В
748. Чи існують методи специфічного лабораторного підтвердження вірусного гепатиту В
749. Чи можливо на підставі дослідження активності ферментів крові /АлАт, АсАт/ віддеференціювати вірусний гепатит А від вірусного гепатиту В
750. Який з антигенів виявляється тільки в гострій фазі вірусного гепатиту В
751. Вкажіть найбільш ефективний метод профілактики вірусного гепатиту В
752. Вкажіть найбільш ефективний метод профілактики вірусного гепатиту В
753. Вкажіть найбільш ефективний метод профілактики вірусного гепатиту В
754. Диспансерне спостереження за перехворілими на вірусний гепатит В здійснюється протягом
755. Найбільш значущі механізми персистенції вірусу ГВ в організмі
756. Збудник ВІЛ-інфекції належить до
757. Захворювання людини на СНІД спричиняють віруси
758. ВІЛ-1 найчастіше виявляється у населення
759. ВІЛ-2 виявляється переважно
760. Чим відрізняється між собою ВІЛ-1 та ВІЛ-2
761. Джерелом збудника ВІЛ-інфекції можуть бути
762. Механізм передачі ВІЛ
763. Шляхи передачі ВІЛ
764. Шляхи передачі ВІЛ
765. Прояв вірулентних властивостей ВІЛ, пов'язаний з його обов'язковим попаданням
766. Найбільш активно ВІЛ репродуктується у
767. Основні клінічні варіанти СНІДу у людини
768. Ураження легенів при СНІДі найчастіше обумовлене
769. В яких біосубстратах спостерігається найбільший вміст ВІЛ
770. Які контингенти населення відносяться до груп підвищеного ризику, щодо інфікування ВІЛ
771. В Україні ВІЛ набуває характеру укоріненої інфекції
772. За правилами ВООЗ ВІЛ-інфекція потребує карантинних заходів у місцях виявлення її збудника
773. Чи небезпечні для оточуючих щоденні соціальні контакти з ВІЛ інфікованими
774. Чи може дитина-носій ВІЛ відвідувати дитячий заклад
775. Сучасна лабораторна діагностика ВІЛ-інфекції базується на виявленні в крові
776. Найбільше практичне значення для лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції мають методи
777. Показниками для обстеження на ВІЛ-інфекцію є
778. Які з заходів найбільш ефективні у профілактиці ВІЛ-інфекції
779. Які заходи адміністративної та кримінальної відповідальності застосовують до медпрацівників, за вини яких виникло інфікування ВІЛ
780. Розголошення даних про проведення медичного огляду щодо інфікування ВІЛом або захворювання на СНІД карається
781. Взята для дослідження на ВІЛ-інфекцію кров повинна бути доставлена у діагностичну лабораторію протягом
782. В разі неможливості доставки крові для дослідження на ВІЛ-інфекцію в лабораторію своєчасно матеріал у вигляді сироватки пересилається не пізніше
783. До відправки зразків крові у лабораторію для дослідження на ВІЛ-інфекцію вони повинні зберігатись при температурі
784. Знезараження поверхні лабораторних об'єктів, що контактували з досліджуваним на наявність ВІЛ матеріалом, проводиться із застосуванням
785. Занурення в дезрозчини лабораторних об'єктів /пипетки, пробірки, ампули/, що використовувались у роботі з матеріалом, досліджуваним на ВІЛ, проводиться на
786. Обробка поверхні робочих столів, забруднених ВІЛ-містким матеріалом, проводиться
787. При застосуванні 70(С етилового спирту для знезараження поверхні робочих столів, забруднених ВІЛ-містким матеріалом, достатньо
788. Найбільше практичне значення для лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції мають
789. Збудник висипного тифу належить до
790. Визначіть назву збудника висипного тифу
791. Переносниками збудника висипного тифу є
792. Рикетсії Провачека розмножуються у вошей
793. Середній період інкубації у заражених вошей становить
794. Чи передається збудник висипного тифу людині при укусах інфікованих вошей
795. Скільки днів живе воша, що захворіла на висипний тиф
796. Збудник висипного тифу знаходиться в
797. Зараження висипним тифом наступає при втиранні калу інфікованих вошей
798. Найбільш інтенсивне зараження вошей відбувається при кровоссанні на 2-3 день захворювання людини
799. Зараження вошей рикетсіями Провачека можливе при кровоссанні
800. Хвороба Бриля це
801. Найважливішим заходом контролю за епідпроцесом при висипному тифі є
802. Заходи в осередку хвороби Бриля ті ж самі, що і при висипному тифі
803. Роль вакцинації в профілактиці висипного тифу
804. Вакцина проти висипного тифу
805. Виберіть назву збудника Ку-гарячки
806. Ку-гарячка відноситься до групи інфекцій
807. Ведучий механізм передачі збудника Ку-гарячки
808. Чи можливе зараження людини Ку-гарячкою аерогенним шляхом
809. Чи можливе зараження людини Ку-гарячкою через молоко інфікованих тварин
810. Чи можливе зараження людини Ку-гарячкою через навколоплідні води інфікованих тварин
811. Переносниками збудника Ку-гарячки є
812. Чи є антибіотики ефективним засобом лікування Ку-гарячки
813. В комплекс протиепідемічних заходів при Ку-гарячці входять
814. Визначіть збудника Марсельської гарячки
815. Марсельська гарячка відноситься до групи інфекцій
816. Механізм передачі збудника Марсельської гарячки
817. Переносником збудника Марсельської гарячки є
818. Чи є собака єдиним теплокровним господарем збудника Марсельської гарячки
819. В комплекс протиепідемічних заходів контролю за епідпроцесом при Марсельській гарячці входять
820. Чи реєструвалась Марсельська гарячка на території України
821. Чи ефективні антибіотики для лікування хворих на Марсельську гарячку
822. Визначіть збудника вісповидного рикетсіозу
823. Вісповидний рикетсіоз відноситься до групи інфекцій
824. Джерелами збудника вісповидного рикетсіозу є
825. Переносниками збудника вісповидного рикетсіозу є
826. Чи реєструвався вісповидний рикетсіоз на території України
827. Антибіотики ефективні при лікуванні вісповидного рикетсіозу
828. Заходи по контролю за епідпроцесом при вісповидному рикетсіозі
829. Волинська гарячка відноситься до групи інфекцій
830. Переносниками збудника Волинської гарячки є
831. Чи є людина єдиним теплокровним господарем збудника Волинської гарячки
832. Назвіть збудника Волинської гарячки
833. Як відбувається зараження людини збудником Волинської гарячки
834. Комплекс протиепідемічних заходів при Волинській гарячці включає
835. Жовта гарячка відноситься до групи інфекцій
836. Поширювачами збудника жовтої гарячки є
837. Чи є умови укорінення жовтої гарячки на території України
838. Головними теплокровними господарями збудника жовтої гарячки є
839. Які ви знаєте епідемічні осередки жовтої гарячки
840. Джерело збудника жовтої гарячки в міському осередку
841. Роль вакцинації в профілактиці жовтої гарячки
842. Вакцина проти жовтої гарячки
843. Вакцинації в Україні підлягають особи, що відбувають в країни з природними осередками жовтої гарячки
844. Вакцинацію осіб, що відлітають в природний осередок жовтої гарячки проводять
845. Особи, що відпливають морським шляхом, щеплення проти жовтої гарячки можуть провести в день відплиття
846. Ревакцинація проти жовтої гарячки проводиться через
847. Природне вогнище омської геморагічної гарячки розташоване в
848. Збудник омської геморагічної гарячки антигенно близький до вірусу
849. Переносниками вірусу омської геморагічної гарячки у природному вогнищі є
850. Теплокровними хазяями вірусу омської геморагічної гарячки переважно є
851. Протиепідемічні заходи у вогнищах геморагічної гарячки включають
852. Чи відноситься кримська геморагічна гарячка до групи кров'яних інфекцій
853. Переносниками вірусу кримської геморагічної гарячки є
854. Зараження медперсоналу кримською геморагічною гарячкою в лікарнях настає при
855. Найбільш небезпечними для людини теплокровними хазяями збудника кримської геморагічної гарячки є
856. Які гарячки з колишніми територіальними назвами віднесені до кримської геморагічної
857. Частіше за всіх хворіють на кримську геморагічну гарячку
858. Імунітет після перенесеної кримської геморагічної гарячки стійкий
859. Для специфічної профілактики кримської геморагічної гарячки використовують вакцину
860. Вакцинація проти кримської геморагічної гарячки проводиться в Україні
861. Виділіть, що не входить до комплексу протиепідемічних заходів при кримській геморагічній гарячці
862. До епіднагляду за кримською геморагічною гарячкою входить
863. Збудник марбурської гарячки відноситься до роду вірусів
864. Марбурська гарячка відноситься до
865. Зараження людей збудником марбурської гарячки у м.Марбург настало через
866. Чи є специфічна терапія марбурської гарячки
867. Виділіть заходи, які не проводяться у вогнищах марбурської гарячки
868. Карантин тих, хто спілкувався з хворим на марбурську гарячку, після госпіталізації останнього хворого триває
869. Перехворілих на марбурську гарячку, виписують із стаціонару
870. Медперсонал, який обслуговує хворого на марбурську гарячку, після виписки хворого підлягає спостереженню з 2-разовим щоденним вимірюванням температури
871. Збудник марбурської гарячки відрізняється від збудника гарячки Ебола
872. Джерело збудника гарячки Ебола у природному вогнищі
873. Передача збудника гарячки Ебола від людини до людини здійснюється шляхом
874. Чи є специфічна терапія гарячки Ебола
875. Чи є специфічна профілактика гарячки Ебола
876. Виділіть заходи, які не проводять у вогнищах гарячки Ебола
877. Передача збудника гарячки Ебола крапельним шляхом
878. Карантин для тих, що спілкувались з хворим на гарячку Ебола, після госпіталізації останнього хворого триває
879. Перехворілого на гарячку Ебола виписують із стаціонара
880. За медперсоналом після виписки перехворілого на гарячку Ебола ведеться спостереження з 2-кратним щоденним вимірюванням температури
881. Збудник гарячки Ласа відноситься до роду вірусів
882. Гарячка Ласа відноситься до
883. Теплокровний хазяїн збудника гарячки Ласа у природі
884. Чи настає зараження людини гарячкою Ласа при поїданні продуктів, забруднених сечею інфікованих щурів
885. Чи наступає зараження людини гарячкою Ласа при вдиханні пилу, який містить підсохлу сечу інфікованих щурів
886. Чи можливий крапельний механізм передачі збудника гарячки Ласа
887. Чи існує специфічна терапія гарячки Ласа
888. Чи існує специфічна профілактика гарячки Ласа
889. Карантин для тих, що спілкувались з хворим на гарячку Ласа, після госпіталізації останнього хворого триває
890. Перехворілий на гарячку Ласа виписується із стаціонару
891. За медперсоналом після виписки перехворілого на гарячку Ласа ведеться спостереження з 2-разовим щоденним вимірюванням температури
892. Визначіть роль вірусів, до яких відноситься збудник аргентинської та болівійської геморагічних гарячок
893. Виділіть різницю у перелічених характеристиках болівійської та аргентинської геморагічних гарячок
894. Болівійська та аргентинська геморагічні гарячки відносяться до
895. Чи може настати зараження людини болівійською та аргентинською гарячками при вдиханні пилу, що містить підсохлу сечу інфікованих гризунів
896. Чи може настати зараження людини болівійською та аргентинською гарячками при поїданні продуктів, забруднених сечею інфікованих гризунів
897. Роль гамазових кліщів у розповсюдженні збудника болівійської та аргентинської геморагічних гарячок
898. Виділіть заходи, які не проводяться у вогнищах болівійської та аргентинської геморагічних гарячок
899. Геморагічна гарячка з нирковим синдромом відноситься до
900. Польові миші - єдині теплокровні хазяї збудника геморагічної гарячки з нирковим синдромом у природному вогнищі
901. Людина заражається геморагічною гарячкою з нирковим синдромом при
902. Чи існує специфічна терапія геморагічної гарячки з нирковим синдромом
903. Чи існує специфічна профілактика геморагічної гарячки з нирковим синдромом
904. Виділіть заходи, які не проводяться у вогнищі геморагічної гарячки з нирковим синдромом
905. До епіднагляду у природному вогнищі геморагічної гарячки з нирковим синдромом включені
906. Збудник гарячки Денге відноситься до роду
907. Гарячка Денге відноситься до
908. За класифікацією Л.В.Громашевського гарячка Денге відноситься до інфекцій
909. Механізм передачі збудника гарячки Денге
910. Теплокровні хазяї збудника гарячки Денге у природному вогнищі
911. У обжитому вогнищі гарячки Денге основним джерелом збудника є
912. Переносниками збудника гарячки Денге є
913. Чи представляє небезпеку для оточуючих при відсутності комарів хворий на гарячку Денге
914. Вакцинація у профілактиці гарячки Денге
915. Протиепідемічні заходи при гарячці Денге включають
916. Кліщовий енцефаліт відноситься до групи інфекцій
917. Переносником збудника кліщового енцефаліту є
918. Домінуючим переносником збудника кліщового енцефаліту в Європейському регіоні є кліщ
919. Домінуючим переносником збудника кліщового енцефаліту в північних і східних регіонах Росії є
920. Визначіть теплокровних хазяїв збудника кліщового енцефаліту
921. Чи можливе зараження людини через молоко інфікованих корів, кіз, овець
922. Імунітет після перенесеного кліщового енцефаліту напружений, довготривалий
923. Сезонність захворюваності на кліщовий енцефаліт
924. Термінова профілактика кліщового енцефаліту проводиться
925. Для захисту від кліщового енцефаліту, якщо пройшла доба від часу присасування кліща, вводиться імуноглобулін в
926. Для захисту від кліщового енцефаліту, якщо пройшли 2-3 доби від моменту присасування кліща, вводять імуноглобулін в
927. Значення вакцинопрофілактики в комплексі протиепідемічних заходів при кліщовому енцефаліті
928. Активна імунізація проти кліщового енцефаліту проводиться вакциною
929. В комплекс протиепідемічних заходів при кліщовому енцефаліті, крім вакцинації, входять
930. Виділіть захід, який не проводиться в епідеміологічному нагляді при кліщовому енцефаліті
931. Японський енцефаліт відноситься до групи інфекцій
932. Головними переносниками збудника японського енцефаліту є
933. Головними теплокровними хазяями збудника японського енцефаліту є
934. Серед сільськогосподарських тварин джерелом збудника японського енцефаліту можуть бути
935. Імунітет після перенесеного японського енцефаліту напружений, довготривалий
936. Сезонність захворюваності на японський енцефаліт
937. Значення вакцинопрофілактики в комплексі протиепідемічних заходів при японському енцефаліті
938. Активна імунізація проти японського енцефаліту проводиться вакциною
939. В комплекс протиепідемічних заходів при японському енцефаліті, окрім вакцинопрофілактики, входять
940. Чи відноситься чума до конвенційних інфекцій
941. Визначіть збудника чуми
942. Чума відноситься до
943. За механізмом передачі збудника чуми відноситься до групи інфекцій
944. Джерелом збудника чуми можуть бути
945. Чи існують при чумі головні і другорядні джерела збудника
946. Виділити головні джерела збудника чуми в природі
947. Найбільш небезпечними тваринами, від яких може заразитись людина, є
948. Головними переносниками збудника чуми є
949. Інфікована блоха є носієм збудника чуми
950. Домінуючий механізм передачі при легеневій чумі
951. Виживання збудника чуми в норах гризунів
952. При бубонній чумі матеріалом для лабораторного дослідження є
953. При легеневій чумі матеріалом для лабораторного дослідження може бути
954. Найбільш ранні методи лабораторного підтвердження діагнозу чуми
955. Значення вакцинації в профілактиці чуми
956. Вакцина для профілактики чуми, що використовується в країнах СНД
957. Ревакцинація людей, що проживають в природному осередку чуми, проводиться
958. Ревакцинація медпрацівників, що направляються для догляду за хворими на чуму, проводиться
959. Значення термінової антибіотикопрофілактики в осередку чуми
960. Через скільки днів після завершення термінової антибіотикопрофілактики проводиться вакцинація населення в осередку чуми
961. Ізоляція перехворілих припиняється після видужання і негативних результатів бактеріологічних обстежень
962. Особи, що спілкувались з хворим на чуму, ізолюються
963. Епідеміологічний нагляд при чумі включає
964. Найбільш небезпечна для оточуючих клінічна форма чуми
965. В якому місці забирають пунктат із бубону для лабораторного дослідження на чуму
966. Зараження людини збудником чуми відбувається
967. Характер харкотиння при легеневій формі чуми
968. Другорядними переносниками збудника чуми можуть бути
969. Збудник туляремії відноситься до роду
970. Головним джерелом збудника туляремії в природі є
971. Переносниками збудника туляремії є
972. Зараження людини збудником туляремії може відбуватися
973. Головні заходи в осередках туляремії болотного типу
974. Роль вакцинації у профілактиці туляремії
975. Вакцина проти туляремії
976. Планова вакцинація проводиться у віці
977. Ревакцинація туляремійною вакциною проводиться
978. Комплекс протиепідемічних заходів контролю за епізоотичним процесом при туляремії включає
979. Лабораторні методи досліджень з метою підтвердження діагнозу "туляремія"
980. Лабораторні методи досліджень об'єктів природного середовища при туляремії
981. Чи має місце у інфікованих кліщів трансоваріальна передача збудника туляремії


Атестація  лікарів  проводиться   з   метою   підвищення
відповідальності  за ефективність і якість роботи,  раціональнішої
розстановки  кадрів   фахівців   з   урахуванням   їх  професійної
майстерності, досвіду та складності виконуваних робіт. Атестація є
важливою  формою   морального   та   матеріального   стимулювання,
спрямована  на  удосконалення діяльності закладів охорони здоров'я
щодо подальшого поліпшення надання медичної допомоги населенню.

Загружается, подождите...
Аттестация врачей. Тестовые вопросы и ответы.



© 2006–2007 Медицина та Охорона Здоров'я - Атестація Лікарів