Атестація лікарів на категорію, атестація лікарів-спеціалістів


40. Епідеміологія

5. "Інфекції дихальних шляхів"


500. До антропонозів відносяться
501. Найбільш важливим джерелом збудника при дифтерії є
502. Збудник якої інфекції найбільш довго виживає в навколишньому середовищі
503. Носійство збудника дифтерії у реконвалесцентів переважно триває до
504. При якій інфекції дихальних шляхів можливі додаткові шляхи зараження
505. Визначіть характер імунітету після перенесеної дифтерійної інфекції
506. Визначіть характер імунітету після проведених щеплень АКДП, АДП, АДМ-М вакцини
507. Матеріалом для лабораторного дослідження з метою підтвердження діагнозу дифтерії є
508. Рання діагностика дифтерії базується на
509. Мінімальний захисний титр антитоксину в реакції нейтралізації при дифтерії складає
510. Чи буває при дифтерії реконвалесцентне носійство
511. Мінімальний захисний титр антитіл в РПГА при дифтерії складає
512. Визначіть можливі механізми зараження дифтерією
513. Обов'язковій госпіталізації підлягають
514. Обстеженню на дифтерію за епідпоказаннями підлягають
515. Найбільший процент носіїв збудника дифтерії виявляється
516. Максимальні терміни "здорового" носійства при дифтерії складають
517. Як необхідно прищеплювати дитину в 2,5 роки, якщо після першого щеплення АКДП-вакциною пройшло більше 2-х років
518. Перехворілі на дифтерію перед випискою із стаціонару бактеріологічно обстежуються
519. Діти, що відвідують ДЗ і проживають у сім'ях, де є хворий на дифтерію
520. Діти, що поступають в дитячі будинки, школи-інтернати, санаторії, психоневрологічні стаціонари
521. При появі в колективі носія токсигенного штаму дифтерійного мікроба
522. При виявленні носія нетоксигенного штаму дифтерійного мікробу в імунному колективі
523. Висів нетоксигенного збудника дифтерії при характерній картині захворювання на дифтерію є
524. Епідеміологічний нагляд за дифтерією включає
525. Епідобстеження осередку дифтерії включає
526. Причиною збереження в умовах активної імунізації високого рівня носійства збудника при дифтерії є
527. Чи можливе захворювання на дифтерію у щеплених
528. Чим обумовлена значимість кашлюка
529. Збудником кашлюка є
530. Чи є бактерімія при кашлюці
531. Джерелом збудника кашлюку і паракашлюку є
532. Характер імунітету після перенесеного кашлюку
533. При яких захворюваннях людина є єдиним джерелом збудника
534. Хворі на кашлюк госпіталізуються за показниками
535. Чи можливе повторне захворювання на кашлюк
536. Найбільш часто інкубаційний період при кашлюці становить
537. Заразний період при кашлюці починається
538. Тривалість "здорового" носійства збудника кашлюку становить
539. Тривалість "здорового" носійства збудника паракашлюку становить
540. Основним методом лабораторної діагностики кашлюку і паракашлюку є
541. Бактеріологічні дослідження при кашлюку проводять
542. Відповідальним за своєчасну госпіталізацію хворих на кашлюк є
543. Необхідність проведення бактеріологічного дослідження на кашлюк у ДЗ та його строки визначає
544. Імунітет до кашлюку трансплацентарно
545. З осередків кашлюку ізоляції підлягають
546. Дозвіл на відвідання реконвалесцентами після кашлюку дитячих закладів дає
547. Дітям, які спілкувалися з хворим на кашлюк, гамаглобулін з метою профілактики
548. Кашлюкова моновакцина за епідпоказниками
549. Збудником скарлатини є
550. Збудник скарлатини проникає в організм крізь
551. Інкубаційний період при скарлатині найчастіше становить
552. Характерні клінічні ознаки скарлатини
553. Чи можливі повторні захворювання на скарлатину
554. Характер імунітету після перенесеного захворювання на скарлатину
555. Найбільш важливе джерело збудника скарлатини
556. Позитивна реакція Діка свідчить про
557. Найчастіше на скарлатину хворіють
558. Передача збудника скарлатини здійснюється переважно
559. Чи можливі, крім крапельного, інші шляхи передачі збудника скарлатини
560. Чи показане введення гамаглобуліну дітям, які спілкувалися з хворим на скарлатину
561. Госпіталізація хворих на скарлатину проводиться
562. Ізоляція хворого на скарлатину здійснюється від початку захворювання на термін
563. Діти-реконвалесценти після скарлатини допускаються у колектив з початку захворювання через
564. Дорослі-реконвалесценти після скарлатини, які працюють з дітьми, допускаються до роботи з початку захворювання через
565. Діти з ДДЗ та перших класів школи, які спілкувалися з хворим на скарлатину вдома, не допускаються у колектив протягом
566. У дитячому колективі при виникненні захворювання на скарлатину встановлюється карантин протягом
567. Якщо хворі на скарлатину залишаються вдома, термін карантину встановлюється у
568. Чи проводиться поточна дезінфекція у осередку скарлатини
569. Менінгококова інфекція
570. Актуальність менінгококової інфекції визначається
571. Соціальна значимість менінгококової інфекції
572. Економічні втрати при менінгококовій інфекції пов'язані із
573. Тип епідпроцесу менінгококової інфекції в Україні
574. Збудник менінгококової інфекції належить до роду
575. Збудником менінгококової інфекції є
576. Матеріал для дослідження на менінгококову інфекцію при транспортуванні потребує
577. Тривалість збереження без змін матеріалу від хворого менінгококовою інфекцією у консерванті від його взяття до посіву
578. Лабораторна діагностика менінгококової інфекції передбачає виділення збудника з
579. Серогрупи менінгококу, що найчастіше є чинником епідемічних спалахів в Україні
580. Джерелом збудника менінгококової інфекції можуть бути
581. Джерелом збудника менінгококової інфекції можуть бути
582. Інфікований менінгококом найбільш небезпечний для оточуючих
583. Клінічними проявами менінгококової інфекції можуть бути
584. Основний механізм передачі збудника менінгококової інфекції
585. Передача збудника менінгококової інфекції здійснюється переважно
586. Збудник менінгококової інфекції в наколишньому середовищі при температурі 18-20(С гине
587. Сезон найвищого підйому захворюваності на менінгококову інфекцію
588. Система епіднагляду при менінгококовій інфекції включає
589. Нагляд за циркуляцією збудника менінгококової інфекції включає
590. Групами ризику щодо менінгококової інфекції є
591. Початок епідемічного підйому захворюваності на менінгококову інфекцію визначається
592. В осередку генералізованої менінгококової інфекції дітям до 5 років, які спілкувались з хворим, проводяться
593. Заключний діагноз менінгококової інфекції встановлюється на підставі
594. Головні заходи боротьби з менінгококовою інфекцією
595. До районного рівня епіднагляду за менінгококовою інфекцією відноситься
596. До обласного рівня епіднагляду за менінгококовою інфекцією належить
597. Вірус грипу належить до родини
598. Відомі три типи вірусів грипу
599. Типи вірусів грипу імунологічно
600. Найбільш антигенно мінливим є вірус грипу типу
601. Віруси грипу типів А та В мають антигени
602. Пандемії грипу найчастіше спричиняє вірус грипу типу
603. Найбільш активним джерелом збудника грипу може бути
604. При експрес-діагностиці грипу методом імунофлюоресценції виявляються
605. При обстеженні хворих на грип та ГРВІ змив з слизової оболонки ротоглотки найбільш доцільно досліджувати
606. Підвищення неспецифічної резистентності людини до вірусів грипу досягається
607. До препаратів, які підвищують неспецифічну резистентність людини до вірусів грипу, належать
608. Ремантадин виявляє значну профілактичну дію відносно
609. Які протиепідемічні заходи при грипі найбільш ефективні
610. Для епідемічного процесу сучасного грипу характерні
611. Епідемічно актуальні штами вірусів грипу виникають внаслідок
612. Для профілактики грипу використовують вакцини
613. Індукторами інтерферону, які використовуються для профілактики грипу є
614. У структурі респіраторних захворювань дітей віком до 1 року переважають
615. У разі виникнення у групі ДЗ 2-3 випадків ГРВІ, пов'язаних між собою або з загальним джерелом, на групу накладається карантин
616. Термінова профілактика грипу організаційного плану буває
617. Вірус грипу передається
618. Для епідеміології сучасного грипу характерні
619. Актуальність проблеми грипу визначається
620. В етіології ГРВІ мають значення
621. Найбільш висока заразність хворого грипом
622. Виключіть заходи, які не проводяться в осередку грипу
623. Аденовірусна інфекція належить до
624. Основним механізмом передачі збудника аденовірусної інфекції є
625. Чи застосовується активна імунізація при аденовірусній інфекції
626. Збудник вітряної віспи належить до роду
627. Максимум захворюваності на вітряну віспу спостерігається у віці
628. Чи можуть бути джерелом збудника вітряної віспи хворі на оперізуючий лишай
629. Найчастіше інкубаційний період вітряної віспи становить
630. Хворий на вітряну віспу найбільш небезпечний для оточуючих
631. Чи мають епідемічне значення при вітряній віспі відпалі корочки
632. Хворий на вітряну віспу ізолюється з дитячого колективу до
633. При встановленні точного часу першого спілкування з хворим на вітряну віспу дітям дозволяється відвідування ДЗ в перші
634. Чи накладається карантин на ДЗ, якщо встановлено, що хвора на вітряну віспу дитина припинила його відвідування більш ніж за 24 години до початку хвороби
635. При встановленні точного часу спілкування з хворим на вітряну віспу діти ДЗ підлягають роз'єднанню
636. Визначіть найважливіші властивости вірусу кору
637. Хворий на кір заразний
638. Характерними клінічними проявами кору є
639. Хворого на кір ізолюють
640. Всім дітям, які спілкувалися з хворим на кір
641. Вакцина проти кору
642. Щеплення проти кору проводяться
643. Ревакцинація проти кору проводиться
644. За всіма, хто спілкувався з хворим на кір
645. Епіднагляд за кором включає
646. Етіологія краснухи
647. Збудник краснухи термолабільний
648. Найбільш результативні методи лабораторної діагностики краснухи
649. Хворий, як джерело збудника краснухи, являє небезпеку для оточуючих за
650. Характерними симптомами краснухи є
651. Найбільш небезпечне захворювання на краснуху для
652. Визначіть шляхи передачі вірусу краснухи
653. Чи є найбільш ефективним засобом профілактики краснухи вакцинація
654. Вакцина проти краснухи
655. Щеплення проти краснухи проводиться
656. Ревакцинація проводиться перед вступом до школи
657. Збудник епідемічного паротиту відноситься до роду
658. Епідемічний паротит за механізмом передачі відносять до інфекцій
659. Епідемічний паротит віднесено до
660. Хворий на епідемічний паротит небезпечний для оточуючих
661. Хворий на епідемічний паротит безпечний для оточуючих
662. Шляхи передачі збудника епідемічного паротиту
663. Збудник епідемічного паротиту є нестійким у зовнішньому середовищі
664. Сприйнятливість до збудника епідемічного паротиту
665. Значення вакцинації у профілактиці епідемічного паротиту
666. Вакцина для специфічної профілактики епідемічного паротиту
667. Щеплення паротитною вакциною проводять у віці
668. Імунітет після перенесеного епідемічного паротиту
669. Хворий на епідемічний паротит ізолюється
670. Особи, які спілкувались з хворим на епідемічний паротит, але не захворіли на нього, у дитячі колективи не допускаються
671. Комплекс протиепідемічних заходів в осередку епідемічного паротиту включає
672. Епіднагляд при епідемічному паротиті включає
673. Які найпростіші можуть викликати опортуністичні інфекції при ВІЧ-інфікованості
674. Яка витривалість цисти Pneumocystis carinii в зовнішньому середовищі
675. Збудник пневмоцистозу має виражений тропізм до
676. Максимальний інкубаційний період при пневмоцистозі складає
677. Чи може пневмоцистоз стати внутрішньолікарняною інфекцією
678. Для клініки пневмоцистозу у новонароджених характерні
679. Діагноз пневмоцистозу базується на даних
680. Основним джерелом збудника пневмоцистозу є
681. Чи можуть свійські тварини і гризуни бути додатковим джерелом збудника пневмоцистозу
682. Найбільша сприйнятливість до пневмоцистозу притаманна дітям перших 6 місяців життя
683. Найбільша сприйнятливість до пневмоцистозу притаманна дорослим
684. З клінічними ознаками повинні обстежуватись на пневмоцистоз
685. За епідемічними показниками повинні обстежуватись на пневмоцистоз
686. Передача збудника при пневмоцистозі відбувається
687. Спалахи пневмоцистозу можуть виникати у
688. При виникненні спалаху пневмоцистозу необхідно
689. Матеріалом для лабораторного підтвердження діагнозу пневмоцистозу можуть бути
690. Санацію носіїв пневмоцист проводять
691. До якої групи інфекцій належить легіонельоз
692. Збудник легіонельозу перебуває у
693. Інкубаційний період при легіонельозі з ураженням ВДШ становить у середньому
694. Інкубаційний період при легіонельозі з ураженням тканини легень становить
695. Чи доведена передача збудника легіонельозу від людини до людини
696. Зараження легіонельозом відбувається при вдиханні
697. Протиепідемічні заходи при легіонельозі передбачають
698. Чи ефективне знешкодження об'єктів у осередку легіонельозу, яке проведене із застосуванням
699. Чи може легіонельоз набути характеру внутрішньолікарняної інфекції
700. Лабораторна діагностика легіонельозу передбачає
701. Якими видами мікобактерій можливе зараження людини
702. Джерелом збудника при туберкульозі можуть бути
703. Дати визначення інфікованості туберкульозом
704. Дати визначення захворюваності на туберкульоз
705. Дати визначення хворобливості туберкульозом
706. Які з методів діагностики застосовуються при туберкульозі
707. Тривалість інкубаційного періоду при туберкульозі найчастіше складає
708. Масивним бактеріовиділенням мікобактерій туберкульозу вважається таке, при якому
709. Виключіть матеріал, в якому не проводять виявлення мікобактерій туберкульозу
710. Назвіть можливі шляхи передачі при туберкульозі
711. Віражем туберкулінової проби називають
712. На тривалість імунітету при туберкульозі не впливають
713. Який стан повинен виявлятись при туберкульозі частіше
714. До пізно виявлених випадків туберкульозу відносять
715. Причини пізнього виявлення туберкульозу
716. До чинників ризику при туберкульозі відносяться
717. Термінове повідомлення подається в СЕС при
718. Післявакцинну туберкульозну алергію від інфекційної відрізняють
719. Дорослі, у яких вперше виявлено активний туберкульоз, підлягають госпіталізації
720. Хіміопрофілактику туберкульозу проводять
721. Повторні обстеження здорових сімейних контактів при туберкульозі проводяться
722. Контактні з хворим на туберкульоз знаходяться на обліку
723. Епідеміологічна небезпека осередку туберкульозу визначається в залежності від
724. Заключну дезінфекцію проводять в хатньому /квартирному/ осередку туберкульозу
725. При проведенні дезінфекції в осередках туберкульозу перевагу треба віддати
726. Для дезінфекції в тваринницьких господарствах, неблагополучних з туберкульозу, найбільш раціонально застосування
727. Назвіть періодичність обстеження корів на туберкульоз, якщо вони виділені для постачання молока в дитячі та медичні заклади
728. Яка кількість дитячого і підліткового населення повинна охоплюватись туберкулінодіагностикою щорічно
729. До груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз відносяться
730. Туберкулінодіагностика застосовується
731. Чи можна за допомогою проби Манту відрізнити інфекційну і післявакцинну алергію
732. Чи треба проводити дератизацію в неблагополучному з туберкульозу тваринницькому господарстві


Атестація  лікарів  проводиться   з   метою   підвищення
відповідальності  за ефективність і якість роботи,  раціональнішої
розстановки  кадрів   фахівців   з   урахуванням   їх  професійної
майстерності, досвіду та складності виконуваних робіт. Атестація є
важливою  формою   морального   та   матеріального   стимулювання,
спрямована  на  удосконалення діяльності закладів охорони здоров'я
щодо подальшого поліпшення надання медичної допомоги населенню.

Загружается, подождите...
Аттестация врачей. Тестовые вопросы и ответы.



© 2006–2007 Медицина та Охорона Здоров'я - Атестація Лікарів