Атестація лікарів на категорію, атестація лікарів-спеціалістів


307. Судово-медична цитологія

7. "Цитологічні дослідження об'єктів судово-медичної експертизи."


1524. Клітина - одиниця живих организмів:
1525. Чинники, що прискорюють деструкцію клітин:
1526. Чинники, що сповільнюють деструкцію клітин, викликану аутолизом і гниттям:
1527. Загибель клітини наступає:
1528. Критерії придатності епітеліальних клітин для цитологічного обліку при встановленні їх статевої належності:
1529. Критерії придатності клітин для цитологічного обліку при встановленні їх органно - тканинної належності:
1530. Цитоплазма і ядро клітини утворюють систему:
1531. Ядро рослинної і тваринної клітини за хімічним складом містить:
1532. Що таке гіалоплазма?
1533. Органели - структури клітини:
1534. Характерні ознаки рослинних клітин, відсутні у тваринних організмів:
1535. Характерні ознаки клітин тварин, відсутні в рослин:
1536. Органели, що містяться в цитоплазмі спеціалізованих клітин:
1537. Пластинчастий комплекс, мітохондрії, центросома, пластиди , цитоплазматична мережа і лізосоми - органели клітини:
1538. Які з органел загального значення характеризують рослинні клітини?
1539. У яких структурах клітини відбувається синтез ферментів?
1540. Енергія, необхідна для процесів обміну, виробляється, накопичується і розподілюється:
1541. Білкові секрети накопичуються і відокремлюються у вигляді секреторних гранул у:
1542. Ферменти, здатні розщіплювати макромолекулярні комплекси, містяться в:
1543. Міофібріли, тонофібріли і десмосоми, нейрофібріли - органели клітин:
1544. Спеціальні органели - міофібріли - є в цитоплазмі:
1545. Спеціальні органели - тонофібріли, десмосоми - є в цитоплазмі:
1546. Спеціальні органели - нейрофібріли - є в цитоплазмі:
1547. На яких стадіях життєвого циклу клітини виявляються цитоплазматичні включення?
1548. Непостійні компоненти в цитоплазмі клітин у вигляді крапель, гранул, тілець і пухирців є:
1549. Чи відноситься глікоген до цитоплазматичних включень клітини?
1550. Білкові гранули, жири є:
1551. Целюлозна оболонка або клітинна стінка характерна для клітин:
1552. Кутикулою називають щільне утворення клітини, звернене убік:
1553. Основа клітини називається:
1554. Ядерна оболонка складається з мембран:
1555. Що таке нуклеоплазма?
1556. Розташування ядерця в ядрі:
1557. Хроматин стає видимим при фарбуванні фарбниками:
1558. Фарбування за Фельгеном високоспецифічне для:
1559. Практично уся ДНК локалізується:
1560. Основна функція хромосом у клітині:
1561. Піноцитоз:
1562. Фагоцитоз:
1563. Що таке еухроматин?
1564. Що таке гетерохроматин?
1565. Щільні грудки, інтенсивно офарблювані основними фарбниками в інтерфазних ядрах називаються:
1566. Хромоцентри, що виявляються в інтерфазному ядрі, можуть бути утворені:
1567. Які зміни у ядрі відбуваються при ранньому аутолізі?
1568. Каріопікноз, каріорексис і каріолізис відносяться до змін ядер при аутолізі:
1569. Стискання ядра в щільну безструктурну масу з підвищеної офарблюваністю спостерігається при:
1570. Що таке каріорексис?
1571. Що таке каріолізис?
1572. Набрякання, а потім стискання цитоплазми - одна з посмертних змін:
1573. Коливання температури навколишнього середовища, вологості і концентрації кисню руйнування мертвих клітин:
1574. Заморожування, зневоднювання клітин, коагуляція білків руйнування мертвих клітин:
1575. Чинниками, що прискорюють деструкцію клітин, є:
1576. Що таке інтерфаза в життєдіяльності клітини?
1577. Інтерфаза є основним періодом життєвого циклу клітин:
1578. Найбільш поширеним способом ділення клітин є:
1579. Непряме ділення клітин називається:
1580. Пряме ділення клітин називається:
1581. Ділення клітини шляхом перешнуровки ядра, а потім і цитоплазми відбувається при:
1582. Пряме ділення ядра без ділення цитоплазми, у результаті чого утворюються двоядерні або багатоядерні клітини, відбувається при:
1583. Чи відбувається при амітозі правильний розподіл генетичного матеріалу між дочірніми клітинами?
1584. Ядерна оболонка зберігається, клітина не ділиться, хромосоми подвоюються і спіралізуються в ядрі, утворюються великі поліплоїдні ядра. Це відбувається при:
1585. Ендомітоз є спеціалізованою формою:
1586. Кожна з двох дочірніх клітин одержує такий же набір хромосом, який мала материнська клітина, при:
1587. У більшості випадків у дочірніх клітинах не відбувається правильного ділення генетичного матеріалу при:
1588. Утворені після ділення амітозом клітини до подальшої життєдіяльності:
1589. Утворені після ділення амітозом клітини до подальшої диференціації:
1590. Утворені після ділення амітозом клітини до розмноження:
1591. Появу в клітинах комплексу біохімічних, функціональних і структурних ознак називають:
1592. Процес становлення і формування ознак, характерних для клітин кожного морфофункціонального типу, називають:
1593. Диференціація клітин виявляється в:
1594. Нервові клітини, клітини поперечносмугастих м'язів є:
1595. Епітеліоцити базального шару багатошарового епітелію є:
1596. Малодиференційовані клітини розмножуються:
1597. Чи діляться високодиференційовані клітини печінки, нирок, підшлункової залози?
1598. У клітинах яких тканин і органів процес фізіологічної регенерації не виражений?
1599. Загибель ентероцитів тонкого кишечника і заміна їх новими відбувається протягом:
1600. Загибель епідермоцитів і заміна їх новими відбувається протягом:
1601. Загибель гранулоцитів і заміна їх новими відбувається протягом:
1602. Загибель еритроцитів і заміна їх новими відбувається протягом:
1603. Ороговіння епідермоцитів носить характер змін:
1604. Спосіб регенерації, при якому клітини гинуть на тому ж місці, де функціонували (печінка та ін. паренхиматозні органи), називається:
1605. Спосіб регенерації, при якому клітини діляться в одній ділянці органа, а гинуть у іншій (багатошаровий епітелій, епідерміс), називається:
1606. Спосіб регенерації, властивий кровотворним органам, коли клітини діляться і розвиваються в цих органах, а гинуть у інших (селезінка, різні тканини), називається:
1607. Чоловічі статеві клітини - сперматозоїди - відносяться до:
1608. Жіночі статеві клітини - яйцеклітини - відносяться до:
1609. Статеві клітини діляться:
1610. Мейоз і редукційне ділення є:
1611. Тривала профаза і два ділення, що швидко йдуть одне за одним, спостерігаються при:
1612. У статевих клітинах міститься набір хромосом:
1613. Зиготою називається:
1614. Жіноча статева мітка (Х - хроматин) міститься в клітинах:
1615. Чоловіча статева мітка (У - хроматин) виявлена в ядрах клітин:
1616. Кількість грудок Х - хроматину, що містяться в інтерфазних ядрах соматичних клітин, визначається формулою:
1617. Одна з Х - хромосом жінки та У - хромосома чоловіка переходять у стан гетерохроматина:
1618. Головним у статевому диференціюванні у людини є наявність або відсутність:
1619. Ген - одиниця спадковості:
1620. Стать зародка під впливом статевих хромосом людини /ХХ або ХУ/ формується в терміни:
1621. У соматичних клітинах ссавців, незалежно від числа наявних хромосом, генетично активні Х - хромосоми:
1622. Спадковість, пов'язану з розподілом носіїв спадковості (генів) у хромосомах клітинних ядер, називають:
1623. Хромосоми формуються з хроматину в ядрах:
1624. Хромосоми визначають спадкову наступність ознак і властивостей у ряду:
1625. Набором хромосом називають:
1626. Елементарна хромосомна нитка утворена ДНК:
1627. Хромосома по своїй довжині хімічно:
1628. Основу мікроструктури хромосом складають одна або декілька спіралізованих дезоксирибонуклеопротеїдних ниток, що носять назву:
1629. Стовщені ділянки хромонем, що містять гетерохроматин, називаються:
1630. Подовжні морфологічно ідентичні частини хромосом називаються:
1631. Центромера займає в хромосомі положення:
1632. Хромосоми з одним довгим і другим дуже коротким плечем називаються:
1633. Різноплечі хромосоми називаються:
1634. Рівноплечі хромосоми називаються:
1635. Число, форма і розмір хромосом постійні для:
1636. Наявність грудок Ф - хроматину в ядрах клітин жіночого організму обумовлена:
1637. Сукупність кількісних і якісних ознак хромосомного набору позначається терміном:
1638. Діаграма, побудована на підставі вимірів хромосом декількох клітин, позначається терміном:
1639. Хромосоми в спіралізованому стані мають активність:
1640. Хромосоми спіралізовані по довжині завжди:
1641. Хромосоми по довжині розділяються на райони:
1642. Гетерохроматичні і еухроматичні райони хромосом морфологічно відмінні:
1643. Еухроматичні райони хромосом у інтерфазному ядрі:
1644. Гетерохроматичні райони хромосом у інтерфазному ядрі:
1645. Еухроматин у порівнянні з гетерохроматином у генетичному відношенні є матеріалом:
1646. У спіралізованому стані одна з Х - хромосом жіночої клітини є:
1647. Х - хромосома жіночої клітини, що знаходиться в неспіралізованому стані є:
1648. Чи залежить физико - хімічна природа хромосом від складності організації біологічного виду?
1649. Одна з функцій хромосом - зберігання генів - пов'язана з молекулярною структурою:
1650. Чи зв'язане функціонування хромосом з трансформацією їх структури?
1651. Універсальний механізм ділення клітини, що забезпечує точну передачу спадкових властивостей у ряду клітинних поколінь:
1652. Профаза, метафаза, анафаза і телофаза є поступово змінюючими одна одну стадіями ділення клітин шляхом:
1653. Регуляторна інформація клітини закодована в молекулах:
1654. Хромосомний набір соматичних клітин людини:
1655. Хромосомний набір зрілих статевих клітин людини:
1656. Чи завжди двоядерність, а також збільшення плоїдності ядра сполучаться з збільшенням об'єму цитоплазми?
1657. Чи відрізняються одна від одної за генним складом гамети, що виникли в результаті мейоза?
1658. Завдяки якому процесу гамети, що виникли в результаті мейоза, відрізняються одна від одної за генним складом?
1659. У результаті мейоза в чоловіків 4 гамети - сперматиди - трансформуються в спермії в кількості:
1660. У процесі мейоза в жінок з 4 гамет утворюються клітини в кількості:
1661. Чи може нерозходження Х - хромосом у першому діленні мейоза в жінок привести до виникнення двох типів яйцеклітин, одна з яких містить дві, а інша жодної Х - хромосоми?
1662. Чи можуть утворитися зиготи з ХХХ - і ХХУ - хромосомами при заплідненні нормальним сперматозоїдом яйцеклітини, яка містить дві Х - хромосоми?
1663. Чи можуть утворитися зиготи з УО - і ХО - хромосомами при заплідненні нормальним сперматозоїдом яйцеклітини, яка містить дві Х - хромосоми?
1664. При заплідненні яйцеклітини, що не містить жодної Х - хромосоми, нормальним спермієм зиготи з ХХХ - і ХХУ хромосомами утворитися:
1665. Чи можуть при заплідненні яйцеклітини, що не містить жодної Х - хромосоми, нормальним спермієм утворитися зиготи з УО - і ХО - хромосомами?
1666. Нежиттєздатною вважається зигота з системою статевих хромосом:
1667. Каріотип дає уявлення про хромосомний набір клітин організма в стадії:
1668. Для визначення каріотипа в культурі клітин досліджують ядра клітин на стадії розподілу у:
1669. Орієнтовним методом визначення системи статевих хромосом є:
1670. Статевий диморфізм клітин за наявністю в ядрах статевого хроматина виявляється:
1671. Хромоцентр розміром біля 1 мкм, офарблюваний основними фарбниками більш інтенсивно, ніж інші структури хроматину ядра, називається:
1672. Що являє собою тільце Барра (Х - хроматин)?
1673. Чи правильно визначити Х - хроматин як хромоцентр однієї з Х - хромосом у інтерфазному ядрі?
1674. У різних клітинах соми в жіночих особин Х - хроматин утворює Х - хромосома:
1675. Локалізація і форма Х - хроматина в ядрах більшості клітин:
1676. У веретеноподібних і паличкоподібних ядрах Х - хроматин розташований:
1677. Для визначення генетичної статі внутрішньоядерний Х - хроматин лейкоцитів:
1678. У зародка жіночої статі Х - хроматин з'являється на день розвитку:
1679. Х - хроматин у клітинах базального шару багатошарового плаского епітелію жінок:
1680. Між деструкцією ядра клітини в цілому і деструкцією Х - хроматину суворий паралелізм:
1681. Процес гниття на Х - хроматин селективний вплив:
1682. Наявність Х - хроматину в ядрах соматичних клітин чоловіків з нормальним набором хромосом:
1683. Х - хроматин можна виявити з використанням:
1684. Найбільш контрастне фарбування Х - хроматину досягається:
1685. Гідроліз клітин для виявлення Х - хроматину проводиться кислотою:
1686. Для гідролізу клітин при фарбуванні основними барвниками використовується розчин соляної кислоти:
1687. Найбільш контрастне фарбування Х - хроматину після гідролізу обумовлене:
1688. Застосування люмінесцентної мікроскопії для виявлення Х - хроматину:
1689. Диференціація (видалення надлишку барвника) при дослідженні Х - хроматину в ядрах клітин епітелію робиться водою:
1690. Для приготування підкисленої води з метою видалення надлишку барвника при виявленні Х - хроматину до 100 мл дистильованої води додають оцтової кислоти:
1691. Протягом якого часу може бути встановлена за Х - хроматином статева належність мікрочастинок тканин і ізольован. клітин, розташованих на предметах - носіях (клинки ножей, шматочки дерева, скла) при збереженні їх в умовах лабораторії?
1692. Допологова діагностика статі плоду за допомогою визначення Х - хроматину:
1693. Мінімальна частота ядер з Х - хроматином у жінок у порівнянні з максимальною у чоловіків:
1694. Х - хроматин враховується в ядрах клітин:
1695. Критеріями придатності ядер клітин для дослідження Х - хроматина є:
1696. Специфічні для нейтрофільних лейкоцитів жінок хроматинові відростки ядер Давідсон і Сміт (1954) назвали:
1697. Відростки нейтрофілів з щільною, майже гомогенною, структурою хроматину круглястої, овальної або у вигляді висячої краплі форми розмірами біля 1, 5х2 мкм, з'єднані з оболонкою ядра тонкою хроматиновою ниткою, відносяться до типу:
1698. Круглої або овальної форми хроматинові вирости ядер нейтрофілів таких же розмірів і щільності, як і відростки типу А, безпосередньо з'єднані з ядром, але без нитчастого зв'язку з ним, відносяться до типу:
1699. Різноманітні дрібні (не більше 1мкм) хроматинові структури ядер нейтрофілів, схожі на відростки типу А та В або у вигляді паличок, ниток, гачків і т.п., відносяться до типу:
1700. Хроматинові відростки ядер нейтрофілів розмірами менше 1 мкм у вигляді " маленьких кийків" і др. і " типу С" є поняттями:
1701. Відростки типу С при фарбуванні лейкоцитів азур - еозином для діагностики їх статевої належності:
1702. Відростки ядер нейтрофілів, що нагадують утворення типу А, але мають кільцеподібне розташування хроматину з просвітлінням у центрі, відносяться до типу:
1703. Відростки ядер нейтрофілів у вигляді " ракеток" і " типу Д" є поняттями:
1704. Відростки ядер нейтрофілів типу Д для діагностики статевої належності крові:
1705. Статеспецифічними утвореннями хроматину в ядрах гранулоцитів є типи:
1706. Чи збігаються розміри, фарбування і розташування хроматину в статеспецифічних утвореннях типу А та В сегментоядерних лейкоцитів?
1707. Хроматин у статеспецифічних відростках нейтрофілів типу А та В у порівнянні з хроматином ядра і нестатеспецифічними відростками офарблюється:
1708. Статеспецифічний відросток типу А у порівнянні з хроматином ядер нейтрофілів звичайно офарблюється:
1709. Барабанна паличка" (типу А) займає кінцеве положення в ланцюжку ядерних сегментів приблизно в:
1710. Барабанна паличка" (тип А) до перемички, що зв'язує часточки ядра, прикріплятися:
1711. Барабанна паличка" (тип А) у середньому менше ядра у:
1712. Відповідно зміні розміру ядер лейкоцитів розміри " барабанних паличок" (тип А):
1713. За узагальненими даними у здорових жінок на 500 сегментованих лейкоцитів вміст ядер з відростками типу А у середньому складає:
1714. Статеспецифічні відростки типу А з лейкоцитів жіночої крові виявляються в усіх:
1715. Статеспецифічний відросток типу А у порівнянні з внутрішньоядерним хроматином нейтрофілів звичайно офарблюється:
1716. Між Х - хромосомою і статеспецифічними утвореннями типів А та В зв'язок:
1717. Між розмірами хроматинних відростків типу А і аномаліями Х - хромосом залежність:
1718. Розмір Х - хроматину в ядрах соматичних клітин і гранулоцитів залежить від:
1719. При наявності в ядрах клітин ізохромосоми відростки типу А в ядрах гранулоцитів і Х - хроматин у ядрах соматичних клітин у порівнянні з нормою мають розміри:
1720. Якщо є кільцева Х - хромосома, то статеспецифічні утворення хроматину в ядрах клітин:
1721. Статеспецифічні вирости ядер гранулоцитів типу В за формою і зв'язком з ядром характеризуються:
1722. Статеспецифічні утворення хроматину типів А та В від аналогічних за формою нестатеспецифічних відростків типу С нейтрофілів в основному відрізняються за:
1723. Чи неможливе у певні вікові періоди визначення статі за статеспецифічними відростками лейкоцитів периферічної крові?
1724. Чи неможливе визначення статі за статеспецифічними відростками лейкоцитів периферічної крові при певних зрушеннях лейкоцитарної формули?
1725. Наявність специфічних для ядер жіночих лейкоцитів утворень хроматина в крові чоловіків з нормальним набором хромосом:
1726. Статеспецифічні відростки типів А та В у ядрах гранулоцитів крові людини є:
1727. Феномен диференційованого фарбування У - хромосоми пояснюється взаємодією акрихін - іприту й акрихіна з:
1728. У чоловіків яскраво світнє тільце розміром 0, 3 - 0, 7 мкм у інтерфазних ядрах клітин при фарбуванні акрихіном є похідним:
1729. У чоловіків яскраво флюоресціююче тільце розмірами 0, 3 - 0, 7мкм у інтерфазних ядрах клітин при фарбуванні їх акрихіном і його похідними називається:
1730. У - хроматин виявлений у різних тканинах самців:
1731. Чи використовується тест У - хроматину для визначення видової належності клітин?
1732. Чи може локалізація У - хроматину в ядрах клітин залежати від виду тканини?
1733. У - хроматин розташовується по периферії ядра (і наче виступає з нього) або прилягає до внутрішньої поверхні ядерної мембрани, набуваючи серповидну форму, у ядрах:
1734. У - хроматин переважно локалізується біля ядерець у ядрах:
1735. У - хроматин знаходиться у одного з полюсів у ядрах:
1736. Чи можуть яскраво флюоресціюючі ділянки обох довгих плечей У - хромосоми в інтерфазному ядрі утворювати не одне велике тільце, а виявлятися у вигляді двох грудок меншого розміру:
1737. Чи пояснюється залежність різноманіття форм У - хроматину від ступеня конденсації У - хромосоми?
1738. Чи визначається ступінь конденсації У - хромосоми проліферативною активністю клітин?
1739. У інтерфазних ядрах клітин флюоресціюючі ділянки аутосом виявляються у вигляді тілець розмірами:
1740. Ф - хроматином ядра називають:
1741. У порівнянні з У - хроматином Ф - хроматин звичайно має яскравість світіння:
1742. Утримання У - хроматину в ядрах лімфоцитів крові чоловіків складає:
1743. Ф - тілець, імітуючих У - хроматин, у ядрах лімфоцитів жінок:
1744. У ядрах полінуклеарів чоловіків частота виявлення У - хроматину коливається в межах:
1745. Ф - тілець, імітуючих У - хроматин, у ядрах полінуклеарів жінок, міститься:
1746. Рівень У - хроматину в ядрах клітин буккального епітелію чоловіка складає:
1747. Ф - тілець, імітуючих У - хроматин, у ядрах клітин буккального епітелію жінок зустрічається:
1748. Рівень У - хроматину в ядрах клітин піхвових оболонок волосся чоловіка складає:
1749. Ф - тілець, імітуючих У - хроматин, у ядрах піхвових оболонок волосся жінок зустрічається:
1750. Мінімальна частота виявлення У - хроматину в ядрах клітин чоловіків у порівнянні з максимальною у жінок:
1751. У тканинах, багатих міжклітинною речовиною, інтенсивність світіння У - хроматину:
1752. Мікробне забруднення на виявлення У - хроматину впливу:
1753. Чим швидше висихання біооб'єктів, тим змін ядер і утримання в них У - хроматину:
1754. Зміни ядер у період висихання об'єктів дослідження на виявлення У - хроматину впливу:
1755. У мазках - відбитках з кісткового мозку у порівнянні з іншими органами найкраще досліджувати У - хроматин у зв'язку з:
1756. Гниття тканин негативно впливає на виявлення У - хроматину у зв'язку з:
1757. У ділянках гнилосно змінених органів і тканин, де збереглися придатні для дослідження ядра, визначення генетичної статі за У - хроматином:
1758. Дія на тканини і органи низької температури (аж до заморожування) на виявлення У - хроматину негативний вплив:
1759. Дія на тканини і органи високої температури на виявлення У - хроматину в мазках - відбитках вплив:
1760. Чітке виявлення У - хроматину можливо лише при використанні як барвників:
1761. Ядра клітин втрачають здатність офарблення атебрином після фіксації:
1762. Для виявлення У - хроматину в мазках або мазках - відбитках з фіксаторів найчастіше застосовуються:
1763. Для виявлення У - хроматину найкраще використовувати:
1764. Найбільша яскравість світіння У - хроматину спостерігається при використанні комбінації замикаючих фільтрів ЖС - 18 і ЖЗС - 19 і пропускаючого світлофільтра:
1765. Найбільша яскравість світіння У - хроматину спостерігається при використанні комбінації пропускаючого світлофільтра СС - 15 - 2 і замикаючих фільтрів:
1766. Для фарбування У - хроматину акрихіном звичайно використовують водяний його розчин у концентрації:
1767. Для фарбування У - хроматину атебрином звичайно використовують водяний його розчин у концентрації:
1768. Найбільш яскраве світіння У - хроматину одержують при фарбуванні його водяними розчинами акрихін - іприту або пропіл - акрихін - іприту в концентрації:
1769. Після фіксації перед фарбуванням препаратів для виявлення У - хроматину рекомендується проведення гідролізу в 5н. соляній кислоті при кімнатній температурі протягом:
1770. Застосування гідролізу сприяє контрастуванню У - хроматину за рахунок:
1771. Дослідження У - хроматину проводять за допомогою люмінесцентного мікроскопа у світлі:
1772. Яскраво флюоресціюючі артефакти в препараті сприйняття світіння У - хроматину в близько розташованих ядрах:
1773. Імітуючі У - хроматин мікроорганізми лежать:
1774. При встановленні статевої належності клітин доцільно починати дослідження з виявлення:
1775. Чи можуть використовуватися для виявлення У - хроматину цитологічні препарати після їх дослідження на наявність Х - хроматину?
1776. Для відмивання клітин від азура використовують розчин:
1777. Для відмивання клітин від еозину використовують розчин:
1778. Між розміром яскраво флюоресціюючої ділянки У - хромосоми і розміром У - хроматину є зв'язок:
1779. За кількістю тілець статевого хроматину в інтерфазному ядрі судити про кількість статевих хромосом:
1780. Число Х - хромосом на одиницю більше, ніж тілець статевого Х - хроматину в інтерфазних ядрах клітин у:
1781. Метод послідовного аналізу Вальда для діагностики статевої належності крові вперше застосований:
1782. Метод послідовного аналізу Вальда дозволяє діагностувати статеву належність клітин:
1783. Послідовний аналіз Вальда для діагностики статевої належності клітин придатний:
1784. За статевим хроматином ядер клітин визначається стать:
1785. Матеріал предметів - носіїв (текстильна тканина, дерево, метал, скло) вплив на утримання У - хроматину в слідах крові:
1786. Мінімальне число нейтрофілоцитів (якщо ядро кожного має статеспецифічне утворення хроматину) для встановлення жіночої статі за мазком крові складає:
1787. Мінімальне число гранулоцитів (якщо в жодному з ядер немає статеспецифічних утворень хроматину) для діагностики чоловічої статі у витяжці крові складає:
1788. Дослідженню на Х - хроматин у кореневій частині волосини підлягає:
1789. Наявність піхвових оболонок на кореневій частині характерна для волосини:
1790. Трьохшарова епітеліальна піхва, клітини якої ороговілі і не придатні для дослідження Х - хроматину, є:
1791. Багатошарова епітеліальна піхва, що містить клітини з великими світлими ядрами, придатними для дослідження Х - хроматину, є:
1792. За мінімальне число Х - хроматин - позитивних ядер у клітинах епітелію волосся у жінок прийняте:
1793. Х - хроматин найчастіше зустрічається в клітинах слизової оболонки рота:
1794. Розходження в числі клітин з Х - хроматинпозитивним ядром в епітелії слизової оболонки рота обумовлені насамперед:
1795. Регенерація клітин у поверхневому шарі епітелію слизової оболонки рота здійснюється за рахунок:
1796. Х - хроматин найчастіше зустрічається в клітинах слизової оболонки піхви і уретри:
1797. У осіб з пружним і менш злущуваним епітелієм частота Х - хроматину в ядрах слизової оболонки порожнини рота:
1798. При дослідженні статевого хроматину не підлягають обліку клітинні ядра:
1799. У індивідуумів з аномальним набором статевих хромосом " паспортна стать" з хромосомною (генетичною) статтю збігається:
1800. Синдром Шерешевського - Тернера спостерігається у осіб фенотипично статі:
1801. Синдром Шерешевського - Тернера характеризується аномальним набором хромосом:
1802. Синдром Х - трисомії характеризується аномальним набором хромосом:
1803. Синдром У - дісомії характеризується аномальним набором хромосом:
1804. У осіб з синдромом Шерешевського - Тернера Х - хроматин:
1805. Яким може бути набір статевих хромосом, якщо в інтерфазних ядрах клітин людини виявлено по одній грудці Х - хроматину?
1806. Яким може бути набір статевих хромосом, якщо в інтерфазних ядрах клітин людини виявлено по одній грудці У - хроматину?
1807. Яким може бути набір статевих хромосом, якщо в одному інтерфазному ядрі клітини людини виявлено по одному утворенню У - і Х - хроматину?
1808. Яким може бути набір статевих хромосом, якщо в одному інтерфазному ядрі клітини людини виявлені дві грудки У - хроматину?
1809. Яким може бути набір статевих хромосом, якщо в одному інтерфазному ядрі клітини людини виявлені дві грудки Х - хроматину?
1810. Яким може бути набір статевих хромосом, якщо в інтерфазних ядрах клітин людини немає ані Х - , ані У - хроматину?
1811. У інтерфазних ядрах клітин людини по одній грудці Х - хроматину, визначити набір статевих хромосом:
1812. У інтерфазних ядрах клітин людини по одній грудці У - хроматину, визначити набір статевих хромосом:
1813. У одному інтерфазному ядрі клітини людини виявлено по одному утворенню У - і Х - хроматину, визначити набір статевих хромосом:
1814. У одному інтерфазному ядрі клітини людини виявлені дві грудки У - хроматину, визначити набір статевих хромосом:
1815. У одному інтерфазному ядрі клітини людини виявлені дві грудки Х - хроматину, визначити набір статевих хромосом:
1816. У інтерфазних ядрах клітин людини немає ані У - , ані Х - хроматину, визначите набір статевих хромосом:
1817. Об'єктами судово - цитологічних досліджень є:
1818. Задачею судово - цитологічних досліджень є визначення:
1819. У судово - медичній практиці статева належність клітин встановлюється:
1820. Видова належність клітин цитологічно встановлюється за:
1821. Для якого виду ссавців видоспецифічним маркером є У - хроматин?
1822. При виявленні серед біооб'єктів текстильних волокон судмедексперту - цитологу треба:
1823. При виявленні на текстильних волокнах мікрооб'єктів тваринного походження судмедексперту - цитологу необхідно:
1824. Клітина - одиниця живих организмів:
1825. Цитоплазма і ядро клітини утворюють систему:
1826. Що таке гіалоплазма?
1827. Органели - структури клітини:
1828. Пластинчастий комплекс, мітохондрії, центросома, пластиди , цитоплазматична мережа і лізосоми - органели клітини:
1829. Які з органел загального значення характеризують рослинні клітини?
1830. Міофібріли, тонофібріли і десмосоми, нейрофібріли - органели клітин:
1831. Міофібріли (спеціальні органели клітини) є в цитоплазмі:
1832. Тонофібріли, десмосоми (спеціальні органели клітини) є в цитоплазмі:
1833. Нейрофібріли (спеціальні органели клітини) є в цитоплазмі:
1834. На яких стадіях життєвого циклу клітини виявляються цитоплазматичні включення?
1835. Непостійні компоненти у цитоплазмі клітин у вигляді крапель, гранул, тілець і пухирців є:
1836. Чи відноситься глікоген до цитоплазматичних включень клітини?
1837. Білкові гранули, жири є:
1838. Кутикулою називають щільне утворення клітини, звернене убік:
1839. Основа клітини називається:
1840. Як називається верхній полюс клітини?
1841. Як називається нижній край клітини?
1842. Що є зовнішнім покривом клітини?
1843. Целюлозна оболонка або клітинна стінка характерна для клітин:
1844. Чи можливо відновлення ушкоджених органоїдів цитоплазми?
1845. Чи можливо тривале існування цитоплазми без ядра?
1846. Чи відбувається відновлення ушкодження ядерної оболонки в клітині?
1847. Ядерна оболонка складається з мембран:
1848. Що таке нуклеоплазма?
1849. Розташування ядерця в ядрі:
1850. У ядерці висока концентрація:
1851. Чи має ядерце власну оболонку?
1852. Хроматин стає видимим при фарбуванні фарбниками:
1853. Фарбування за Фельгеном високоспецифічне для:
1854. Практично уся ДНК локалізується:
1855. Щільні грудки, інтенсивно офарблювані основними фарбниками в інтерфазних ядрах називаються:
1856. Хромоцентри, що виявляються в інтерфазному ядрі, можуть бути утворені:
1857. Які зміни в ядрі відбуваються при ранньому аутолізі?
1858. Каріопікноз, каріорексис і каріолізис відносяться до змін ядер при аутолізі:
1859. Коливання температури навколишнього середовища, вологості і концентрації кисню руйнування мертвих клітин:
1860. Заморожування, зневоднювання клітин, коагуляція білків, руйнування мертвих клітин:
1861. Чинниками, що прискорюють деструкцію клітин, є:
1862. Що таке інтерфаза в життєдіяльності клітини?
1863. Інтерфаза є основним періодом життєвого циклу клітин:
1864. Найбільш поширеним способом ділення клітин є:
1865. Непряме ділення клітин називається:
1866. Мітоз і каріокинез є:
1867. Пряме ділення клітин називається:
1868. Ділення клітини шляхом перешнуровки ядра, а потім і цитоплазми відбувається при:
1869. Пряме ділення ядра без ділення цитоплазми, у результаті чого утворюються двоядерні або багатоядерні клітини, відбувається при:
1870. Чи відбувається при амітозі правильний розподіл генетичного матеріалу між дочірніми клітинами?
1871. Ядерна оболонка зберігається, клітина не ділиться, хромосоми подвоюються і спіралізуються в ядрі, утворюються великі поліплоїдні ядра. Це відбувається при:
1872. Кожна з двох дочірніх клітин одержує такий же набір хромосом, який мала материнська клітина, при:
1873. У більшості випадків у дочірніх клітинах не відбувається правильного ділення генетичного матеріалу при:
1874. Появу в клітинах комплексу біохімічних, функціональних і структурних ознак називають:
1875. Процес становлення і формування ознак, характерних для клітин кожного морфофункціонального типу, називають:
1876. Диференціація клітин виявляється в:
1877. Чи діляться високодиференційовані клітини периферічної крові, верхних шарів епідерміса, кісткові, нервові?
1878. У клітинах центральної нервової системи, органах почуттів, м'язах процесс фізіологічної регенерації:
1879. Загибель ентероцитів тонкого кишечника і заміна їх новими відбувається протягом:
1880. Загибель епідермоцитів і заміна їх новими відбувається протягом:
1881. Загибель гранулоцитів і заміна їх новими відбувається протягом:
1882. Загибель еритроцитів і заміна їх новими відбувається протягом:
1883. Ороговіння епідермоцитів носить характер змін:
1884. Мозаїчний спосіб регенерації клітин характерний для:
1885. Зональний спосіб регенерації клітин характерний для:
1886. Дистантний спосіб регенерації клітин характерний для:
1887. Статеві клітини і гамети є:
1888. Чоловічі статеві клітини - сперматозоїди - відносяться до:
1889. Жіночі статеві клітини - яйцеклітини - відносяться до:
1890. Статеві клітини діляться:
1891. Мейоз і редукційне ділення є:
1892. У статевих клітинах міститься набір хромосом:
1893. Зиготою називається:
1894. У нормі чоловіча генетична стать характеризується набором статевих хромосом:
1895. У нормі чоловіча генетична стать характеризується набором статевих хромосом:
1896. У нормі жіноча генетична стать характеризується набором статевих хромосом:
1897. У нормі жіноча генетична стать характеризується набором статевих хромосом:
1898. Головним у статевому диференціюванні у людини є наявність або відсутність:
1899. Ген - одиниця спадковості:
1900. Хромосоми формуються з хроматину в ядрах:
1901. Хромосоми визначають спадкову передачу ознак і властивостей у ряду:
1902. Набором хромосом називають:
1903. Зигота містить набір хромосом:
1904. Будь-яка соматична клітина містить набір хромосом:
1905. Набір хромосом будь-якої соматичної клітини позначають:
1906. У статевих клітинах міститься набір хромосом:
1907. Набір хромосом статевих клітин позначається:
1908. Число хромосом у наборі для кожного виду тварин:
1909. У різних особин одного виду в одній тканині розміри хромосом, як правило:
1910. Елементарна хромосомна нитка утворена ДНК:
1911. Хромосома по своїй довжині хімічно:
1912. Центромера займає в хромосомі положення:
1913. Хромосоми з одним довгим і другим дуже коротким плечем називаються:
1914. Різноплечі хромосоми називаються:
1915. Рівноплечі хромосоми називаються:
1916. Сукупність кількісних і якісних ознак хромосомного набору позначається терміном:
1917. Діаграма, побудована на підставі вимірів хромосом декількох клітин, позначається терміном:
1918. Хромосоми в спіралізованому стані мають активність:
1919. Хромосоми спіралізовані по довжині завжди:
1920. Хромосоми по довжині розділяються на райони:
1921. Гетерохроматичні і еухроматичні райони хромосом морфологічно:
1922. Еухроматичні райони хромосом у інтерфазному ядрі:
1923. Гетерохроматичні райони хромосом у інтерфазному ядрі:
1924. У якому стані знаходяться гени, розташовані в гетерохроматичних районах хромосом у інтерфазному ядрі?:
1925. У спіралізованому стані в стадії інтерфазного ядра гетерохроматичні райони стають генетично:
1926. Еухроматин у порівнянні з гетерохроматином у генетичному відношенні є матеріалом:
1927. Гетерохроматин у відношенні передачі спадкових чинників є:
1928. У спіралізованому стані одна з Х - хромосом жіночої клітини є:
1929. Х - хромосома жіночої клітини, що знаходиться в неспіралізованому стані є:
1930. Чи залежить физико - хімічна природа хромосом від складності організації біологічного виду?
1931. Одна з функцій хромосом - зберігання генів - пов'язана з молекулярною структурою:
1932. Одна з основних функцій хромосом - зчитування генетичної інформації - здійснюється в стадії:
1933. Чи зв'язане функціонування хромосом з трансформацією їх структури?
1934. Універсальний механізм ділення клітини, що забезпечує точну передачу спадкових властивостей у ряду клітинних поколінь:
1935. Що таке цитокинез?
1936. Відновлення кожної сестринської хромосоми, подвоєння їх відбувається у фазі клітинного циклу:
1937. Ріст клітини (збільшення маси ядра і цитоплазми)відбувається у фазі:
1938. У процесі росту клітини в інтерфазі ядерно - цитоплазматичне співвідношення для кожного типу клітин залишається:
1939. Чи завжди двоядерність, а також збільшення плоїдності ядра сполучаться з збільшенням об'єму цитоплазми?
1940. Чи відрізняються одна від одної за генним складом гамети, що виникли в результаті мейоза?
1941. Завдяки якому процесу гамети, що виникли в результаті мейоза, відрізняються одна від одної за генним складом?
1942. У результаті мейоза в чоловіків 4 гамети - сперматиди - трансформуються в спермії в кількості:
1943. У процесі мейоза в жінок цитоплазма розподілюється між клітинами:
1944. У процесі мейоза в жінок з 4 гамет утворюються клітини в кількості:
1945. Чи є запліднення еволюційно закріпленим універсальним процесом, відповідальним за послідовність спадкових властивостей рослин, тварин і людини?
1946. Чи може нерозходження Х - хромосом у першому діленні мейоза в жінок привести до виникнення двох типів яйцеклітин, одна з яких містить дві, а інша жодної Х - хромосоми?
1947. Чи можуть утворитися зиготи з ХХХ - і ХХУ - хромосомами при заплідненні нормальним сперматозоїдом яйцеклітини, яка містить дві Х - хромосоми?
1948. Чи можуть утворитися зиготи з УО - і ХО - хромосомами при заплідненні нормальним сперматозоїдом яйцеклітини, яка містить дві Х - хромосоми?
1949. При заплідненні яйцеклітини, що не містить жодної Х - хромосоми, нормальним спермієм зиготи з ХХХ - і ХХУ хромосомами утворитися:
1950. Чи можуть при заплідненні яйцеклітини, що не містить жодної Х - хромосоми, нормальним спермієм утворитися зиготи з УО - і ХО - хромосомами?
1951. Зиготи з системою статевих хромосом УУ й ОО вважаються:
1952. Каріотип дає уявлення про хромосомний набір клітин організма в стадії:
1953. Орієнтовним методом визначення системи статевих хромосом є:
1954. Статевий диморфізм клітин за наявністю в ядрах статевого хроматина виявляється:
1955. Хромоцентр розміром біля 1 мкм, офарблюваний основними фарбниками більш інтенсивно, ніж інші хроматинові структури ядра називається:
1956. Тільця Барра, ядерцевий сателіт, Х - хроматин є:
1957. Що являє собою тільце Барра (Х - хроматин)?
1958. Чи правильно визначити Х - хроматин як хромоцентр однієї з Х - хромосом у інтерфазному ядрі?
1959. У різних клітинах соми в жіночих особин Х - хроматин утворює Х - хромосома:
1960. Локалізація і форма Х - хроматина в ядрах більшості клітин:
1961. У веретеноподібних і паличкоподібних ядрах Х - хроматин розташований:
1962. Для визначення генетичної статі внутрішньоядерний Х - хроматин лейкоцитів:
1963. У зародка жіночої статі Х - хроматин з'являється на день розвитку:
1964. Х - хроматин у клітинах базального шару багатошарового плаского епітелію жінок:
1965. Між деструкцією ядра клітини в цілому і деструкцією Х - хроматину суворий паралелізм:
1966. Процес гниття на Х - хроматин селективного впливу:
1967. Наявність Х - хроматину в ядрах соматичних клітин чоловіків з нормальним набором хромосом:
1968. Х - хроматин можна виявити з використанням:
1969. Найбільш контрастне фарбування Х - хроматину досягається:
1970. Гідроліз клітин для виявлення Х - хроматину робиться:
1971. Гідроліз клітин для виявлення Х - хроматину проводиться кислотою:
1972. Для гідролізу клітин при фарбуванні основними барвниками використовується розчин соляної кислоти:
1973. Найбільш контрастне фарбування Х - хроматину після гідролізу обумовлене:
1974. Чи залежить якість фарбування препаратів основними барвниками від застосованого фіксатора (етанол, спирт - ефір, метанол) ?
1975. Застосування люмінесцентної мікроскопії для виявлення Х - хроматину:
1976. Диференціація (видалення надлишку барвника) при дослідженні Х - хроматину в ядрах клітин епітелію робиться водою:
1977. Для приготування підкисленої води з метою видалення надлишку барвника при виявленні Х - хроматину до 100 мл дистильованої води додають оцтової кислоти:
1978. Протягом якого часу може бути встановлена за Х - хроматином статева належність мікрочастинок тканин і ізольован. клітин, розташованих на предметах - носіях (клинки ножей, шматочки дерева, скла) при збереженні їх в умовах лабораторії?
1979. Допологова діагностика статі плоду за допомогою визначення Х - хроматину:
1980. Чи відповідає за тестом Х - хроматину " стать" доброякісної пухлини статі хворого?
1981. Чи може не відповідати за тестом Х - хроматину " стать" злоякісної пухлини статі її носія?
1982. Мінімальна частота ядер з Х - хроматином у жінок у порівнянні з максимальною у чоловіків:
1983. Х - хроматин враховується в ядрах клітин:
1984. Критеріями придатності ядер клітин для дослідження Х - хроматина є:
1985. Специфічні для нейтрофільних лейкоцитів жінок хроматинові відростки ядер Давідсон і Сміт (1954) назвали:
1986. Відростки нейтрофілів з щільною, майже гомогенною, структурою хроматину круглястої, овальної або у вигляді висячої краплі форми розмірами біля 1, 5х2 мкм, з'єднані з оболонкою ядра тонкою хроматиновою ниткою, відносяться до типу:
1987. " Барабанні палички" і хроматинові відростки ядер нейтрофілів" типу А" є поняттями:
1988. Круглої або овальної форми хроматинові вирости ядер нейтрофілів таких же розмірів і щільності, як і відростки типу А, безпосередньо з'єднані з ядром, але без нитчастого зв'язку з ним, відносяться до типу:
1989. Вирости ядер нейтрофілів у вигляді " сидячих вузликів" і " типу В" є поняттями:
1990. Різноманітні дрібні (не більше 1мкм) хроматинові структури ядер нейтрофілів, схожі на відростки типу А та В або у вигляді паличок, ниток, гачків і т.п., відносяться до типу:
1991. Хроматинові відростки ядер нейтрофілів розмірами менше 1 мкм у вигляді " маленьких кийків" і др. і " типу С" є поняттями:
1992. Хроматинових відростків типу С в ядрах гранулоцитів відносно більше в лейкоцитах:
1993. Відростки типу С при фарбуванні лейкоцитів азур - еозином для діагностики їх статевої належності:
1994. Відростки ядер нейтрофілів, що нагадують утворення типу А, але мають кільцеподібне розташування хроматину з просвітлінням у центрі, відносяться до типу:
1995. Відростки ядер нейтрофілів у вигляді " ракеток" і " типу Д" є поняттями:
1996. Відростки ядер нейтрофілів типу Д для діагностики статевої належності крові:
1997. Статеспецифічними утвореннями хроматину в ядрах гранулоцитів є типи:
1998. Чи збігаються розміри, фарбування і розташування хроматину в статеспецифічних утвореннях типів А та В сегментоядерних лейкоцитів?
1999. Хроматин у статеспецифічних відростках нейтрофілів типу А та В у порівнянні з хроматином ядра і нестатеспецифічними відростками офарблюється:
2000. Статеспецифічний відросток типу А с ядром гранулоцита з'єднуватися подвійним зв'язком:
2001. Статеспецифічний відросток типу А у порівнянні з хроматином ядер нейтрофілів звичайно офарблюється:
2002. " Барабанна паличка" (типу А) займає кінцеве положення в ланцюжку ядерних сегментів приблизно в:
2003. " Барабанна паличка" (тип А) до перемички, що зв'язує часточки ядра, прикріплятися:
2004. " Барабанна паличка" (тип А) у середньому менше ядра у:
2005. За узагальненими даними у здорових жінок на 500 сегментованих лейкоцитів вміст ядер з відростками типу А у середньому складає:
2006. Статеспецифічні відростки типу А з лейкоцитів жіночої крові виявляються в усіх:
2007. Між Х - хромосомою і статеспецифічними утвореннями типів А та В зв'язок:
2008. Між розмірами хроматинних відростків типу А і аномаліями Х - хромосом залежність:
2009. Чи залежить розмір відростка типу А в ядрі гранулоцитів від розміру довгого плеча Х - хромосоми?
2010. Чи залежить розмір Х - хроматину в ядрах соматичних клітин від розміру довгого плеча Х - хромосоми?
2011. При наявності в ядрах клітин ізохромосоми відростки типу А в ядрах гранулоцитів і Х - хроматин у ядрах соматичних клітин у порівнянні з нормою мають розміри:
2012. У випадках переважної делеції довгих плечей Х - хромосоми статеспецифічні утворення хроматину в ядрах клітин:
2013. Якщо є кільцева Х - хромосома, то статеспецифічні утворення хроматину в ядрах клітин:
2014. Статеспецифічні вирости ядер гранулоцитів типу В за формою і зв'язком з ядром характеризуються:
2015. За узагальненими даними у здорових жінок на 500 сегментованих лейкоцитів вміст ядер з виростами типу В у середньому складає:
2016. Статеспецифічні утворення хроматину типів А та В від аналогічних за формою нестатеспецифічних відростків типу С нейтрофілів в основному відрізняються за:
2017. Чи неможливе у певні вікові періоди визначення статі за статеспецифічними відростками лейкоцитів периферічної крові?
2018. Чи неможливе визначення статі за статеспецифічними відростками лейкоцитів периферічної крові при певних зрушеннях лейкоцитарної формули?
2019. Чи неможливе визначення статі за статеспецифічними відростками лейкоцитів периферічної крові у осіб, що страждають певними захворюваннями?
2020. Наявність специфічних для ядер жіночих лейкоцитів утворень хроматина в крові чоловіків з нормальним набором хромосом:
2021. Чи є атебрин, пропіл - акрихін - іприт, метакрин і квінакридинхлорид аналогами акридина?
2022. У чоловіків яскраво світнє тільце розміром 0, 3 - 0, 7 мкм у інтерфазних ядрах клітин при фарбуванні акрихіном є похідним:
2023. У чоловіків яскраво флюоресціююче тільце розмірами 0, 3 - 0, 7мкм у інтерфазних ядрах клітин при фарбуванні їх акрихіном і його похідними називається:
2024. У - хроматин виявлений у різних тканинах самців:
2025. Чи використовується тест У - хроматину для визначення видової належності клітин?
2026. Чи може локалізація У - хроматину в ядрах клітин залежати від виду тканини?
2027. У - хроматин переважно локалізується біля ядерець у ядрах:
2028. У - хроматин знаходиться у одного з полюсів у ядрах:
2029. Чи можуть яскраво флюоресціюючі ділянки обох довгих плечей У - хромосоми в інтерфазному ядрі утворювати не одне велике тільце, а виявлятися у вигляді двох грудок меншого розміру:
2030. Чи виявляються в інтерфазних ядрах клітин флюоресціюючі ділянки аутосом у вигляді тілець розмірами 0, 1 - 0, 2 мкм:
2031. Ф - хроматином ядра називають:
2032. У порівнянні з У - хроматином Ф - хроматин звичайно має яскравість світіння:
2033. Чи логічно визначати У - хроматин як Ф - хроматин У - хромосоми?
2034. Утримання У - хроматину в ядрах лімфоцитів крові складає 34 - 98% у:
2035. У ядрах полінуклеарів крові частота виявлення У - хроматину в чоловіків складає:
2036. Ф - тілець, імітуючих У - хроматин, у ядрах полінуклеарів від 0 до 4% у крові:
2037. Рівень У - хроматину в ядрах клітин буккального епітелію від 20 до 98% виявляється у:
2038. Ф - тілець, імітуючих У - хроматин, у ядрах клітин буккального епітелію зустрічається від 0 до 9% у:
2039. Рівень У - хроматину в ядрах клітин піхвових оболонок волосся від 50 до 80% виявляється у:
2040. Ф - тілець, імітуючих У - хроматин, у ядрах піхвових оболонок волосся від 0 до 5% зустрічається у:
2041. Мінімальна частота виявлення У - хроматину в ядрах клітин чоловіків у порівнянні з максимальною у жінок:
2042. Чи визначається перехрест значень частоти У - хроматину в ядрах клітин у чоловіків і жінок?
2043. Чим компактніше ядро, тим частота Ф - хроматинпозитивних ядер:
2044. У тканинах, багатих міжклітинною речовиною, інтенсивність світіння У - хроматину:
2045. Мікробне забруднення на виявлення У - хроматину впливу:
2046. Зміни ядер у період висихання об'єктів дослідження на виявлення У - хроматину впливу:
2047. Гниття тканин негативно впливає на виявлення У - хроматину у зв'язку з:
2048. У ділянках гнилосно змінених органів і тканин, де збереглися придатні для дослідження ядра, визначення генетичної статі за У - хроматином:
2049. Дія на тканини і органи низької температури (аж до заморожування) на виявлення У - хроматину негативного впливу:
2050. Дія на тканини і органи високої температури на виявлення У - хроматину в мазках - відбитках вплив:
2051. У ділянках обвуглених тканин і органів, де збереглися придатні для дослідження ядра, визначення генетичної статі за У - хроматином:
2052. Чи усі похідні акридина диференційовано офарблюють У - хроматин?
2053. Чітке виявлення У - хроматину можливо лише при використанні як барвників:
2054. Ядра клітин втрачають здатність офарблення атебрином після фіксації:
2055. Для виявлення У - хроматину в мазках або мазках - відбитках з фіксаторів найчастіше застосовуються:
2056. Для виявлення У - хроматину найкраще використовувати:
2057. Найбільша яскравість світіння У - хроматину спостерігається при використанні комбінації замикаючих фільтрів ЖС - 18 і ЖЗС - 19 і пропускаючого світлофільтра:
2058. Найбільша яскравість світіння У - хроматину спостерігається при використанні комбінації пропускаючого світлофільтра, СС - 15 - 2 і замикаючих фільтрів:
2059. Для фарбування У - хроматину акрихіном звичайно використовують водяний його розчин у концентрації:
2060. Для фарбування У - хроматину атебрином звичайно використовують водяний його розчин у концентрації:
2061. Найбільш яскраве світіння У - хроматину одержують при фарбуванні його водяними розчинами акрихін - іприту або пропіл - акрихін - іприту в концентрації:
2062. Після фіксації перед фарбуванням препаратів для виявлення У - хроматину рекомендується проведення гідролізу в 5н.соляній кислоті при кімнатній температурі протягом:
2063. Застосування гідролізу сприяє контрастуванню У - хроматину за рахунок:
2064. Дослідження У - хроматину проводять за допомогою люмінесцентного мікроскопа у світлі:
2065. Імітуючі У - хроматин мікроорганізми лежать:
2066. При встановленні статевої належності клітин доцільно починати дослідження з виявлення:
2067. Чи можуть використовуватися для виявлення У - хроматину цитологічні препарати після їх дослідження на наявність Х - хроматину?
2068. Для відмивання клітин від азура використовують розчин:
2069. Для відмивання клітин від еозину використовують розчин:
2070. Велика яскраво флюоресціююча ділянка У - хромосоми утворить у інтерфазному ядрі У - хроматин:
2071. При кільцевій У - хромосомі спостерігається У - хроматин розміру тільки:
2072. Між розміром яскраво флюоресціюючої ділянки У - хромосоми і розміром У - хроматину є зв'язок:
2073. Число Х - хромосом на одиницю більше, ніж тілець статевого Х - хроматину в інтерфазних ядрах клітин у:
2074. Чи придатний метод послідовного аналізу Вальда для діагностики статевої належності ізольованих клітин тканин і органів за Х - і У - хроматином?
2075. Метод послідовного аналізу Вальда дозволяє діагностувати статеву належність клітин:
2076. Послідовний аналіз Вальда для діагностики статевої належності клітин придатний:
2077. За статевим хроматином ядер клітин визначається стать:
2078. Мінімальне число нейтрофілоцитів (якщо ядро кожного має статеспецифічне утворення хроматину) для встановлення жіночої статі за мазком крові складає:
2079. Мінімальне число гранулоцитів (якщо в жодному з ядер немає статеспецифічних виростів типу А та В) для діагностики чоловічої статі у витяжці крові складає:
2080. Дослідженню на Х - хроматин у кореневій частині волосини підлягає:
2081. Наявність зовнішньої кореневої піхви на кореневій частині характерна для волосини:
2082. Трьохшарова епітеліальна піхва, клітини якої ороговілі і не придатні для дослідження Х - хроматину, є:
2083. Багатошарова епітеліальна піхва, що містить клітини з великими світлими ядрами, придатними для дослідження Х - хроматину, є:
2084. За мінімальне число Х - хроматин - позитивних ядер у клітинах епітелію волосся у жінок прийняте:
2085. Х - хроматин найчастіше зустрічається в клітинах рядів поверхневого шару слизової оболонки рота:
2086. Регенерація клітин у поверхневому шарі епітелію слизової оболонки рота здійснюється за рахунок:
2087. Розходження в числі клітин з Х - хроматинпозитивним ядром в епітелії слизової оболонки рота обумовлені насамперед:
2088. Х - хроматин найчастіше зустрічається в клітинах рядів поверхневого шару слизової оболонки піхви і уретри:
2089. Чи підлягають обліку при дослідженні статевого хроматину клітинні ядра: зморщені, пікнотичні, з розривами ядерної оболонки, перекриті одне одним і мікроорганізмами?
2090. У індивідуумів з аномальним набором статевих хромосом " паспортна стать" з хромосомною (генетичною) статтю збігається:
2091. Виділення клітинних елементів з сухих кірочок крові на негігроскопічних поверхнях робиться:
2092. Виділення клітинних елементів з плям крові на гігроскопічних поверхнях робиться:
2093. Виділення клітинних елементів з плям крові робиться:
2094. Розчини, використовувані для екстрагування клітин при готуванні цитологічних препаратів:
2095. Для максимального екстрагування клітин з " старих" плям необхідно:
2096. Для екстрагування клітин 10% розчин оцтової кислоти рекомендується застосовувати в таких випадках:
2097. Для екстрагування клітинних елементів 10% розчин оцтової кислоти рекомендується застосовувати у випадках, якщо:
2098. Для екстрагування клітин 15% розчин оцтової кислоти рекомендується застосовувати в таких випадках:
2099. Найкращий стан ядер лейкоцитів спостерігається:
2100. При просяканні кров'ю багатошарового одягу цитологічному дослідженню підлягає шар:
2101. Чи можна при відсутності Х - хроматину категорично стверджувати належність клітин особі чоловічої генетичної статі?
2102. Чи можна при відсутності У - хроматину категорично стверджувати належність клітин особі жіночої генетичної статі?
2103. Для виявлення Х - хроматину в клітинах слизової оболонки ротової порожнини придатні такі шари:
2104. Чи доцільне проведення дослідження об'єкта в ультрафіолетових променях після візуального огляду для виявлення слідів слини?
2105. Сліди слини в ультрафіолетових променях дають світіння:
2106. Оптимальним розчином оцтової кислоти для екстрагування клітин з слідів слини є:
2107. При дослідженні недокурків для екстрагування клітинних елементів слини відокремлюють шар цигаркового паперу:
2108. Чи є принципові розходження у екстрагуванні клітинних елементів з плям крові і слини?
2109. Чи залежить час екстрагування клітин з плям крові і слини від давнини утворення сліду?
2110. Оптимальний режим центрифугування для одержання осаду клітин з плям крові і виділень:
2111. Для звільнення осадів від надлишку білка при готуванні препаратів з слідів крові і слини рекомендується:
2112. Цитологічні препарати готуються з переносом центрифугата на предметне скло у вигляді:
2113. Клітина придатна для визначення статевої належності, якщо вона має:
2114. Чи можна визначити органно - тканинну належність клітин, якщо в препараті є тільки голі ядра?
2115. Чи можна визначити статеву належність клітин, якщо в препараті є тільки " голі" ядра:
2116. Яка послідовність фарбування препаратів при визначенні статевої належності клітинних елементів?
2117. Для діагностики статевої належності крові, слини і волосся за У - хроматином С.І.Любінська і С.Н.Антонова (1976) запропонували метод послідовного аналізу Вальда з помилкою експеримента:
2118. Для екстрагування клітин 25% розчин оцтової кислоти рекомендується застосовувати в таких випадках:
2119. Для екстрагування клітин 25% розчин оцтової кислоти рекомендується застосовувати в таких випадках:
2120. 25% розчин оцтової кислоти для екстрагування клітинних елементів рекомендується застосовувати у випадках, якщо:
2121. Способи приготування цитологічних препаратів з мікрочастинок органів і тканин:
2122. Спосіб фарбування, що дає найкращі результати при встановленні органно - тканинної належності клітин:
2123. При виготовленні цитологічних препаратів з мікрошматочків тканини час екстрагування вибирається:
2124. Збільшити вихід клітинних елементів з плям крові можна:
2125. У випадку наявності значного осаду при готуванні цитологічних препаратів:
2126. Якщо досліджуваний об'єкт знаходиться на дерев'яній необробленій поверхні, краще для приготування цитологічних препаратів:
2127. Клітина - одиниця живих организмів:
2128. Чинники, що сповільнюють деструкцію клітин, викликану аутолизом і гниттям:
2129. Загибель клітини наступає:
2130. Критерії придатності епітеліальних клітин для цитологічного обліку при встановленні їх статевої належності:
2131. Критерії придатності клітин для цитологічного обліку при встановленні їх органно - тканинної належності:
2132. Що таке гіалоплазма?
2133. Ядро рослинної і тваринної клітини за хімічним складом містить:
2134. Характерні ознаки рослинних клітин, відсутні у тваринних організмів:
2135. Характерні ознаки клітин тварин, відсутні в рослин:
2136. До органел, що містяться в цитоплазмі спеціалізованих клітин, відносяться:
2137. До органел загального значення відносяться:
2138. Які з органел загального значення характеризують рослинні клітини?
2139. У яких структурах клітини відбувається синтез ферментів?
2140. Енергія, необхідна для процесів обміну, виробляється, накопичується і розподілюється:
2141. Білкові секрети накопичуються і відокремлюються у вигляді секреторних гранул у:
2142. Ферменти, здатні розщіплювати макромолекулярні комплекси, містяться в:
2143. До спеціальних органел клітин відносяться:
2144. Спеціальні органели - міофібріли - є в цитоплазмі:
2145. Спеціальні органели - тонофібріли, десмосоми - є в цитоплазмі:
2146. Спеціальні органели - нейрофібріли - є в цитоплазмі:
2147. Непостійні компоненти в цитоплазмі клітин (цитоплазматичні включення) бувають у вигляді:
2148. До цитоплазматичних включень клітини відносяться:
2149. Целюлозна оболонка або клітинна стінка характерна для клітин:
2150. Кутикулою називають щільне утворення клітини:
2151. Як називається верхній полюс клітини?
2152. Як називається нижній полюс клітини?
2153. Ядерна оболонка складається з мембран:
2154. Що таке нуклеоплазма?
2155. У ядерці висока концентрація:
2156. У ядерці відсутні:
2157. Хроматин стає видимим при фарбуванні фарбниками:
2158. Фарбування за Фельгеном високоспецифічне для:
2159. Практично уся ДНК локалізується:
2160. Основна функція хромосом у клітині:
2161. Піноцитоз - це:
2162. Фагоцитоз - це:
2163. Що таке еухроматин?
2164. Що таке гетерохроматин?
2165. Щільні грудки, інтенсивно офарблювані основними фарбниками в інтерфазних ядрах називаються:
2166. Хромоцентри, що виявляються в інтерфазному ядрі, можуть бути утворені:
2167. Які зміни в ядрі відбуваються при ранньому аутолізі?
2168. До змін ядер при пізньому аутолізі відносяться:
2169. Стисканняання ядра в щільну безструктурну масу з підвищеної офарблюваністю спостерігається при:
2170. Що таке каріорексис?
2171. Що таке каріолізис?
2172. До ранніх посмертних змін клітини відносяться:
2173. Заморожування, зневоднювання клітин, коагуляція білків руйнування мертвих клітин:
2174. Чинниками, що прискорюють деструкцію клітин, є:
2175. Що таке інтерфаза в життєдіяльності клітини?
2176. Основним періодом життєвого циклу клітин, що втратили здатність до ділення, є:
2177. Найбільш поширеним способом ділення клітин є:
2178. Непряме ділення клітин називається:
2179. Пряме ділення клітин називається:
2180. Ділення клітини шляхом перешнуровки ядра, а потім і цитоплазми відбувається при:
2181. Пряме ділення ядра без ділення цитоплазми, у результаті чого утворюються двоядерні або багатоядерні клітини, відбувається при:
2182. Ядерна оболонка зберігається, клітина не ділиться, хромосоми подвоюються і спіралізуються в ядрі, утворюються великі поліплоїдні ядра. Це відбувається при:
2183. Ендомітоз є спеціалізованою формою:
2184. Кожна з двох дочірніх клітин одержує такий же набір хромосом, який мала материнська клітина, при:
2185. У більшості випадків у дочірніх клітинах не відбувається правильного ділення генетичного матеріалу при:
2186. Після ділення амітозом клітини, що утворилися, здатні до:
2187. Утворені після ділення амітозом клітини здатні до:
2188. Появу в клітинах комплексу біохімічних, функціональних і структурних ознак називають:
2189. Процес становлення і формування ознак, характерних для клітин кожного морфофункціонального типу, називають:
2190. Диференціація клітин виявляється в:
2191. До високодиференційованих клітин відносяться:
2192. До малодиференційованих клітин відносяться:
2193. Для малодиференційованих клітин характерно:
2194. Високодиференційовані клітини яких органів здатні ділитися?
2195. До високодиференційованих клітин, що утратили здатність ділитися, відносяться:
2196. Процес фізіологічної регенерації не виражений у клітинах:
2197. Відновлення клітин центральної нервової системи, органов почуттів, м'язів можливе на:
2198. Загибель ентероцитів тонкого кишечника і заміна їх новими відбувається протягом:
2199. Загибель епідермоцитів і заміна їх новими відбувається протягом:
2200. Загибель гранулоцитів і заміна їх новими відбувається протягом:
2201. Загибель еритроцитів і заміна їх новими відбувається протягом:
2202. Регресивний характер змін характерний для клітин:
2203. Прогресивний характер змін характерний для клітин:
2204. Спосіб регенерації, при якому клітини гинуть на тому ж місці, де функціонували (печінка та ін. паренхиматозні органи), називається:
2205. Спосіб регенерації, при якому клітини діляться в одній ділянці органа, а гинуть у іншій (багатошаровий епітелій, епідерміс), називається:
2206. Спосіб регенерації, властивий кровотворним органам, коли клітини діляться і розвиваються в цих органах, а гинуть у інших (селезінка, різні тканини), називається:
2207. Мозаїчний спосіб регенерації клітин характерний для:
2208. Зональний спосіб регенерації клітин характерний для:
2209. Дистантний спосіб регенерації клітин характерний для:
2210. Статеві клітини діляться:
2211. У статевих клітинах міститься набір хромосом:
2212. Сперматозоїди відносяться до статевих клітин, що несуть в основному:
2213. Яйцеклітини відносяться до статевих клітин, що несуть в основному:
2214. Зиготою називається:
2215. Жіноча статева мітка (Х - хроматин) міститься в ядрах клітин:
2216. Чоловіча статева мітка (У - хроматин) міститься в ядрах клітин:
2217. Кількість грудок Х - хроматину, що містяться в інтерфазних ядрах соматичних клітин, визначається формулою:
2218. У нормі чоловіча генетична стать характеризується набором статевих хромосом:
2219. У нормі жіноча генетична стать характеризується набором статевих хромосом:
2220. Одна з Х - хромосом жінки та У - хромосома чоловіка переходять у стан гетерохроматина:
2221. Головним у статевому диференціюванні у людини є:
2222. Ген - одиниця спадковості:
2223. Стать зародка під впливом статевих хромосом людини /ХХ або ХУ/ формується в терміни:
2224. У соматичних клітинах ссавців, незалежно від числа наявних хромосом, генетично активні Х - хромосоми:
2225. У якій фазі життєдіяльності ядра клітини з'являються хромосоми?
2226. Хромосоми визначають спадкову передачу ознак і властивостей у ряду:
2227. Набором хромосом називають:
2228. Набір хромосом буває:
2229. Будь-яка соматична клітина містить набір хромосом:
2230. Набір хромосом будь-якої соматичної клітини в нормі позначають:
2231. Набір хромосом статевих клітин позначається:
2232. Елементарна хромосомна нитка утворена ДНК:
2233. Центромера займає в хромосомі положення:
2234. Хромосоми з одним довгим і другим дуже коротким плечем називаються:
2235. Різноплечі хромосоми називаються:
2236. Рівноплечі хромосоми називаються:
2237. Число, форма і розмір хромосом постійні для:
2238. Наявність грудок Ф - хроматину в ядрах клітин жіночого організму обумовлена:
2239. Випадання ділянок хромосом називається:
2240. Подвоєння сегмента хромосоми називається:
2241. Обертання сегмента хромосоми при діленні на 180 градусів називається:
2242. Обмін сегментами між різними хромосомами при двох одночасних розривах їх називається:
2243. Моноцентрична хромосома з двома генетично рівноцінними плечами називається:
2244. Хромосома кільцеподібної форми, позбавлена вільних кінців, називається:
2245. Сукупність кількісних і якісних ознак хромосомного набору позначається терміном:
2246. Діаграма, побудована на підставі вимірів хромосом декількох клітин, позначається терміном:
2247. Хромосоми в спіралізованому стані мають активність:
2248. Хромосоми по довжині розділяються на райони:
2249. Гетерохроматичні і еухроматичні райони хромосом морфологічно відмінні за:
2250. Еухроматичні райони хромосом у інтерфазному ядрі:
2251. Гетерохроматичні райони хромосом у інтерфазному ядрі:
2252. У спіралізованому стані в стадії інтерфазного ядра гетерохроматичні райони хромосом стають генетично:
2253. Еухроматин у порівнянні з гетерохроматином у генетичному відношенні є матеріалом:
2254. Гетерохроматин у відношенні передачі спадкових чинників є:
2255. У спіралізованому стані одна з Х - хромосом жіночої клітини є:
2256. Хромосома багатоклітинних організмів /еукаріот/ складається з:
2257. Одна з функцій хромосом - зберігання генів - пов'язана з молекулярною структурою:
2258. Одна з основних функцій хромосом - зчитування генетичної інформації - здійснюється в стадії:
2259. Хромосомний набір соматичних клітин людини:
2260. Хромосомний набір зрілих статевих клітин людини:
2261. Універсальний механізм ділення клітини, що забезпечує точну передачу спадкових властивостей у ряду клітинних поколінь:
2262. Профаза, метафаза, анафаза і телофаза є поступово змінюючими одна одну стадіями ділення клітин шляхом:
2263. Що таке цитокинез?
2264. Відновлення кожної сестринської хромосоми, подвоєння їх відбувається у фазі клітинного циклу:
2265. Ріст клітини (збільшення маси ядра і цитоплазми) відбувається у фазі:
2266. Регуляторна інформація клітини закодована в молекулах:
2267. У процесі росту клітини в інтерфазі ядерно - цитоплазматичне співвідношення для кожного типу клітин залишається:
2268. Двоядерність і збільшення плоїдності ядра клітини сполучаться з:
2269. Завдяки якому процесу гамети, що виникли в результаті мейоза, відрізняються одна від одної за генним складом?
2270. У результаті мейоза в чоловіків 4 гамети - сперматиди - трансформуються в спермії в кількості:
2271. У процесі мейоза в жінок з 4 гамет утворюються клітини в кількості:
2272. Запліднення для рослин, тварин і людини є процесом:
2273. Найчастіше хромосомні аномалії зв'язані з нерозходженням або відставанням хромосоми в стадії мітоза:
2274. Найчастішою причиною порушення нормального числа статевих хромосом у клітині є нерозходження хромосом у процесі:
2275. Нерозходження Х - хромосом у першому діленні мейоза в жінок може привести до виникнення яйцеклітин, що містять:
2276. При заплідненні нормальним сперматозоїдом яйцеклітини, яка містить дві Х - хромосоми, можуть утворитися зиготи з:
2277. При заплідненні нормальним сперматозоїдом яйцеклітини, яка містить дві Х - хромосоми, не можуть утворитися зиготи з:
2278. При заплідненні яйцеклітини, що не містить жодної Х - хромосоми, нормальним спермієм не можуть утворитися зиготи з:
2279. При заплідненні яйцеклітини, що не містить жодної Х - хромосоми, нормальним спермієм можуть утворитися зиготи з:
2280. Нежиттєздатною вважається зигота з системою статевих хромосом:
2281. Нерозходження статевих хромосом у першому діленні мейоза в чоловіків може привести до виникнення сперміїв, у яких:
2282. При злитті нормальних і аномальних типів гамет можуть утворитися зиготи з таким сполученням статевих хромосом:
2283. З якою з нижченаведених систем статевих хромосом зиготи вважаються нежиттєздатними?
2284. Полісомія по Х - хромосомі в жінок (ХХХ, ХХХХ, ХХХХХ) фенотипично є станом:
2285. Полісомія по Х - хромосомі в жінок (ХХХ, ХХХХ, ХХХХХ) фенотипично реалізується в основному:
2286. Каріотип дає уявлення про хромосомний набір клітин організма в стадії:
2287. Для визначення каріотипа в культурі клітин досліджують ядра клітин на стадії ділення у:
2288. Орієнтовним методом визначення системи статевих хромосом є:
2289. Статевий диморфізм клітин за наявністю в ядрах статевого хроматина виявляється:
2290. Хромоцентр розміром біля 1 мкм, офарблюваний основними фарбниками більш інтенсивно, ніж інші хроматинові структури ядра, називається:
2291. Синонімами статевого хроматину є поняття:
2292. Що являє собою тільце Барра?
2293. Х - хроматин можна визначити як:
2294. У різних клітинах соми в жіночих особин Х - хроматин утворюється Х - хромосомою:
2295. Х - хроматин у ядрах більшості клітин має форму:
2296. У веретеноподібних і паличкоподібних ядрах Х - хроматин розташований:
2297. Для визначення генетичної статі внутрішньоядерний Х - хроматин лейкоцитів:
2298. У зародка жіночої статі Х - хроматин з'являється на день розвитку:
2299. У якому шарі багатошарового плаского епітелію жінок не визначається Х - хроматин?
2300. Наявність Х - хроматину в ядрах соматичних клітин чоловіків з нормальним набором хромосом:
2301. Х - хроматин можна виявити з використанням:
2302. Найбільш контрастне фарбування Х - хроматину досягається:
2303. Гідроліз клітин для виявлення Х - хроматину проводиться кислотою:
2304. Для гідролізу клітин при фарбуванні основними барвниками використовується розчин соляної кислоти:
2305. Найбільш контрастне фарбування Х - хроматину після гідролізу обумовлене:
2306. При фарбуванні препаратів для виявлення Х - хроматину основними барвниками застосовні наступні фіксатори:
2307. Для виявлення Х - хроматину можна застосувати мікроскопію:
2308. Диференціація (видалення надлишку барвника) при дослідженні Х - хроматину в ядрах клітин епітелію робиться водою:
2309. Для приготування підкисленої води з метою видалення надлишку барвника при виявленні Х - хроматину до 100 мл дистильованої води додають оцтової кислоти:
2310. Протягом якого часу може бути встановлена за Х - хроматином статева належність мікрочастинок тканин і ізольован. клітин, розташованих на предметах - носіях (клинки ножей, шматочки дерева, скла) при зберіганні їх в умовах лабораторії?
2311. За тестом Х - хроматину " стать" пухлини відповідає статі хворого, якщо пухлина в останнього:
2312. За тестом Х - хроматину " стать" пухлини може не відповідати статі її носія, якщо пухлина в останнього:
2313. Мінімальна частота ядер з Х - хроматином у жінок у порівнянні з максимальною у чоловіків:
2314. Х - хроматин враховується в ядрах клітин:
2315. Критеріями придатності ядер клітин для дослідження Х - хроматина є:
2316. Специфічні для нейтрофільних лейкоцитів жінок хроматинові відростки ядер Давідсон і Сміт (1954) назвали:
2317. Відростки нейтрофілів з щільною, майже гомогенною структурою хроматину круглястої, овальної або у вигляді висячої краплі форми розмірами біля 1, 5х2 мкм, з'єднані з оболонкою ядра тонкою хроматиновою ниткою, відносяться до типу:
2318. Круглої або овальної форми хроматинові вирости ядер нейтрофілів таких же розмірів і щільності, як і відростки типу А, безпосередньо з'єднані з ядром, але без нитчастого зв'язку з ним, відносяться до типу:
2319. Різноманітні дрібні (не більше 1мкм) хроматинові структури ядер нейтрофілів, схожі на відростки типу А та В або у вигляді паличок, ниток, гачків і т.п., відносяться до типу:
2320. Для хроматинових відростків ядер нейтрофілів типу " С" характерні:
2321. Відростки типу С при фарбуванні лейкоцитів азур - еозином для діагностики їх статевої належності:
2322. Відростки ядер нейтрофілів , що нагадують утворення типу А, але мають кільцеподібне розташування хроматину з просвітлінням у центрі, відносяться до типу:
2323. Для відростків ядер нейтрофілів типу Д найбільш характерно:
2324. До відростків ядер нейтрофілів, що не використовуються для діагностики статевої належності крові, відносяться відростки:
2325. До статеспецифічних утворень хроматину в ядрах гранулоцитів відносяться вирости типу:
2326. Основні характеристики статеспецифічних утворень типів А та В сегментоядерних лейкоцитів:
2327. Хроматин яких структур нейтрофілів офарблюється гомогенно?
2328. Статеспецифічний відросток типу А у порівнянні з хроматином ядер нейтрофілів звичайно офарблюється:
2329. " Барабанна паличка" (типу А) займає кінцеве положення в ланцюжку ядерних сегментів приблизно в:
2330. " Барабанна паличка" (тип А) сегментоядерних лейкоцитів може прикріплюватися до:
2331. " Барабанна паличка" (тип А) у середньому менше ядра у:
2332. За узагальненими даними у здорових жінок на 500 сегментованих лейкоцитів вміст ядер з відростками типу А у середньому складає:
2333. Розміри " барабанних паличок" залежать від:
2334. Статеспецифічні відростки типу А з лейкоцитів жіночої крові виявляються в усіх:
2335. Статеспецифічні утворення типів А та В мають зв'язок з:
2336. Статеспецифічний відросток типу А у порівнянні з внутрішньоядерним хроматином нейтрофила звичайно офарблюється:
2337. Розмір відростка типу А в ядрі гранулоцитів залежить від:
2338. Розмір Х - хроматину в ядрах соматичних клітин залежить від:
2339. Великі у порівнянні з нормою розміри відростків типу А в ядрах гранулоцитів і Х - хроматин у ядрах соматичних клітин бувають при наявності:
2340. У випадках переважної делеції довгих плечей Х - хромосоми статеспецифічні утворення хроматину в ядрах клітин:
2341. Якщо є кільцева Х - хромосома, то статеспецифічні утворення хроматину в ядрах клітин:
2342. Статеспецифічні вирости ядер гранулоцитів типу В характеризуються розмаїтістю за:
2343. За узагальненими даними у здорових жінок на 500 сегментованих лейкоцитів вміст ядер з виростами типу В у середньому складає:
2344. Статеспецифічні утворення хроматину типів А та В від аналогічних за формою нестатеспецифічних відростків типу С нейтрофілів в основному відрізняються за:
2345. Визначення статі за статеспецифічними відростками лейкоцитів периферічної крові можливо:
2346. Наявність специфічних для ядер жіночих лейкоцитів утворень хроматина в крові чоловіків з нормальним набором хромосом:
2347. Статеспецифічні відростки типу А та В у ядрах гранулоцитів крові людини є:
2348. Феномен диференційованого фарбування ділянок хромосом, зокрема У - хромосоми, пояснюється взаємодією акрихін - іприту й акрихіна з:
2349. Аналогами акрихіна є:
2350. У чоловіків яскраво світнє тільце розміром 0, 3 - 0, 7 мкм у інтерфазних ядрах клітин при фарбуванні акрихіном є похідним:
2351. У чоловіків яскраво флюоресціююче тільце розмірами 0, 3 - 0, 7мкм у інтерфазних ядрах клітин при фарбуванні їх акрихіном і його похідними називається:
2352. Видову належність клітин можна встановити:
2353. Локалізація У - хроматину в ядрах клітин залежить від:
2354. У - хроматин розташовується по периферії ядра або прилягає до внутрішньої поверхні ядерної мембрани, набуваючи серповидну форму, у ядрах:
2355. У - хроматин переважно локалізується біля ядерець у ядрах:
2356. У - хроматин знаходиться у одного з полюсів у ядрах:
2357. Яскраво флюоресціюючі ділянки обох довгих плечей У - хромосоми можуть утворювати в інтерфазному ядрі:
2358. Різноманіття форм У - хроматину залежить від:
2359. Ф - хроматином ядра називають:
2360. Характерними ознаками Ф - хроматину ядра є:
2361. У порівнянні з У - хроматином Ф - хроматин звичайно має яскравість світіння:
2362. Можна вважати, що У - хроматин є Ф - хроматином:
2363. Утримання У - хроматину в ядрах лімфоцитів крові в чоловіків складає:
2364. У ядрах полінуклеарів крові частота виявлення У - хроматину в чоловіків складає:
2365. Кількість Ф - тілець, імітуючих У - хроматин, у ядрах полінуклеарів у жінок дорівнює:
2366. Рівень У - хроматину в ядрах клітин буккального епітелію в чоловіків складає:
2367. Кількість Ф - тілець, імітуючих У - хроматин, у ядрах клітин буккального епітелію в жінок складає:
2368. Рівень У - хроматину в ядрах клітин піхвових оболонок волосся у чоловіків складає:
2369. Кількість Ф - тілець, імітуючих У - хроматин, у ядрах піхвових оболонок волосся у жінок складає:
2370. Мінімальна частота виявлення У - хроматину в ядрах клітин чоловіків у порівнянні з максимальною частотою Ф - тілець, що імітують У - хроматин, у жінок:
2371. У тканинах, багатих міжклітинною речовиною, інтенсивність світіння У - хроматину:
2372. Що впливає на виявлення У - хроматину?
2373. Чим швидше відбувається висихання об'єктів, тим змін ядер і утримання в них У - хроматину:
2374. У мазках - відбитках з кісткового мозку у порівнянні з іншими органами найкраще досліджувати У - хроматин у зв'язку з:
2375. Гниття тканин негативно впливає на виявлення У - хроматину у зв'язку з:
2376. Визначення генетичної статі за У - хроматином у ділянках гнилосно змінених органів і тканин можливо при:
2377. Дія на тканини і органи низької температури (аж до заморожування) на виявлення У - хроматину:
2378. Дія на тканини і органи високої температури на виявлення У - хроматину в них:
2379. Визначення генетичної статі за У - хроматином у ділянках обвуглених тканин і органів можливо при:
2380. Які похідні акридина диференційовано офарблюють У - хроматин?
2381. Чітке виявлення У - хроматину можливо лише при використанні як барвників:
2382. Ядра клітин втрачають здатність офарблення атебрином після фіксації:
2383. Для виявлення У - хроматину в мазках або мазках - відбитках з фіксаторів найчастіше застосовуються:
2384. Для виявлення У - хроматину найкраще використовувати:
2385. Найбільша яскравість світіння У - хроматину спостерігається при використанні комбінації замикаючих фільтрів ЖС - 18 і ЖЗС - 19 і пропускаючого світлофільтра:
2386. Найбільша яскравість світіння У - хроматину спостерігається при використанні комбінації пропускаючого світлофільтра, СС - 15 - 2 і замикаючих фільтрів:
2387. Для фарбування У - хроматину акрихіном звичайно використовують водяний його розчин у концентрації:
2388. Для фарбування У - хроматину атебрином звичайно використовують водяний його розчин у концентрації:
2389. Найбільш яскраве світіння У - хроматину одержують при фарбуванні його водяними розчинами акрихін - іприту або пропіл - акрихін - іприту в концентрації:
2390. Після фіксації перед фарбуванням препаратів для виявлення У - хроматину рекомендується проведення гідролізу в 5н. соляній кислоті при кімнатній температурі протягом:
2391. Застосування гідролізу сприяє контрастуванню У - хроматину за рахунок:
2392. Дослідження У - хроматину проводять за допомогою люмінесцентного мікроскопа у світлі:
2393. Яскраво світні артефакти, розташовані поблизу ядер, сприйняття світіння У - хроматину в препаратах:
2394. Імітуючі У - хроматин мікроорганізми лежать:
2395. При встановленні статевої належності клітин доцільно починати дослідження з:
2396. Для відмивання клітин від азура використовують розчин:
2397. Для відмивання клітин від еозину використовують розчин:
2398. Велика яскраво флюоресціююча ділянка У - хромосоми утворить у інтерфазному ядрі У - хроматин:
2399. При кільцевій У - хромосомі спостерігається У - хроматин розміру тільки:
2400. Який є зв'язок між розміром яскраво флюоресціюючої ділянки У - хромосоми і розміром У - хроматину?
2401. Метод послідовного аналізу Вальда придатний для діагностики статевої належності ізольованих клітин тканин і органів за:
2402. За статевим хроматином ядер клітин визначається стать:
2403. Метод епімікроскопії застосовується для виявлення статевої належності крові в її плямах безпосередньо на:
2404. Мінімальне число нейтрофілоцитів (якщо ядро кожного має статеспецифічне утворення хроматину) для встановлення жіночої статі за мазком крові складає:
2405. Мінімальне число гранулоцитів (якщо в жодному з ядер немає статеспецифічних утворень хроматину) для діагностики чоловічої статі у витяжці крові складає:
2406. Дослідженню на Х - хроматин у кореневій частині волосини підлягає:
2407. Наявність піхвових оболонок на кореневій частині характерна для волосини:
2408. Трьохшарова епітеліальна піхва, клітини якої ороговілі і не придатні для дослідження Х - хроматину, є:
2409. Багатошарова епітеліальна піхва, що містить клітини з великими світлими ядрами, придатними для дослідження Х - хроматину, є:
2410. За мінімальне число Х - хроматин - позитивних ядер у клітинах епітелію волосся у жінок прийняте:
2411. У клітинах яких шарів слизової оболонки порожнини рота найчастіше зустрічається Х - хроматин?
2412. Розходження в числі клітин з Х - хроматин - позитивним ядром в епітелії слизової оболонки рота обумовлені насамперед:
2413. Регенерація клітин у поверхневому шарі епітелію слизової оболонки рота здійснюється за рахунок:
2414. У клітинах яких шарів слизової оболонки піхви Х - хроматин найчастіше зустрічається:
2415. Х - хроматин найчастіше зустрічається в клітинах слизової оболонки уретри:
2416. При дослідженні статевого хроматину непридатними є клітинні ядра:
2417. У індивідуумів з аномальним набором статевих хромосом " паспортна стать" з хромосомною (генетичною) статтю збігається:
2418. Синдром Клайнфельтера спостерігається у осіб з фенотипом:
2419. Синдром Шерешевського - Тернера спостерігається у осіб фенотипично статі:
2420. Синдром Клайнфельтера характеризується аномальним набором хромосом:
2421. Синдром Шерешевського - Тернера характеризується аномальним набором хромосом:
2422. Синдром Х - трисомії характеризується аномальним набором хромосом:
2423. Синдром У - дісомії характеризується аномальним набором хромосом:
2424. У осіб з синдромом Клайнфельтера в одному інтерфазному ядрі зустрічається:
2425. У осіб з синдромом Шерешевського - Тернера Х - хроматин:
2426. У осіб з синдромом Х - трисомії в одному інтерфазному ядрі зустрічаються Х - хроматинові тільця:
2427. У осіб з синдромом У - дісомії в одному інтерфазному ядрі зустрічаються У - хроматинові тільця:
2428. Яким може бути набір статевих хромосом, якщо в інтерфазних ядрах клітин людини виявлено по одній грудці Х - хроматину?
2429. Яким може бути набір статевих хромосом, якщо в інтерфазних ядрах клітин людини виявлено по одній грудці У - хроматину?
2430. Яким може бути набір статевих хромосом, якщо в одному інтерфазному ядрі клітини людини виявлено по одному утворенню У - і Х - хроматину?
2431. Яким може бути набір статевих хромосом, якщо в одному інтерфазному ядрі клітини людини виявлені дві грудки У - хроматину?
2432. Яким може бути набір статевих хромосом, якщо в одному інтерфазному ядрі клітини людини виявлені дві грудки Х - хроматину?
2433. Яким може бути набір статевих хромосом, якщо в інтерфазних ядрах клітин людини немає ані Х - , ані У - хроматину?
2434. Високий зріст, довгі кінцівки, гіпогонадизм, склерозуюча дегенерація сім'яних канальців, асперматизм, підвищене виділення фоллікулостимулюючого гормону й євнухоїдні ознаки притаманні індивідуумам з синдромом:
2435. Якщо в інтерфазному ядрі клітини людини виявлена одна грудка Х - хроматину, то набір статевих хромосом:
2436. Якщо в інтерфазному ядрі клітини людини виявлена одна грудка У - хроматину, то набір статевих хромосом:
2437. Якщо в одному інтерфазному ядрі клітини людини виявлено по одному утворенню Х - і У - хроматину, то набір статевих хромосом:
2438. Якщо в одному інтерфазному ядрі клітини людини виявлені дві грудки У - хроматину, то набір статевих хромосом:
2439. Якщо в одному інтерфазному ядрі клітини людини виявлені дві грудки Х - хроматину, то набір статевих хромосом:
2440. Якщо в інтерфазному ядрі клітини людини немає ані Х - , ані У - хроматину, то набір статевих хромосом:
2441. З якими вираженими синдромами аномального статевого розвитку люди не можуть мати дітей?
2442. Малий зріст,недорозвинення вторинних статевих ознак,інфантилізм, крилоподібна шкірна складка на шиї, розвиток зовнішніх статевих органів по жіночому типу, недорозвинення внутрішніх і молочних залоз притаманні індивідуумам з синдромом:
2443. Ендокринний дисбаланс з порушенням функції яєчників, гіпоплазія матки, безплідність і в ряді випадків розумова відсталість більш притаманні індивідуумам з синдромом:
2444. Високий зріст, астенічна статура, підвищена агресивність, деяке зниження інтелекту і репродуктивної здатності, варикозне розширення вен гомілки притаманні індивідуумам з синдромом:
2445. У індивідуумів наявні тестикули, диференціація зовнішніх і внутрішніх органів відхиляється у жіночий бік; каріотип містить ХУ хромосоми, у інтерфазних ядрах У - хроматин. Ці ознаки притаманні:
2446. У індивідуумів несвоємісно розташовані тестикули, фенотип жіночий, молоч.залози розвиті, зовн.статеві органи жіночі, внутрішні - відсутні;у каріотипі ХУ хромосоми, у ядрах клітин У - хроматин. Це тестикулярна фемінізація - різновид:
2447. У індивідуумів уроджена гиперплазія кори надниркових залоз, надлишок андрогенів; будівля зовнішніх статевих органів чоловічого типу, внутрішніх - жіноча; у каріотипі ХХ хромосоми, у ядрах клітин Х - хроматин.Це риси, притаманні:


Атестація  лікарів  проводиться   з   метою   підвищення
відповідальності  за ефективність і якість роботи,  раціональнішої
розстановки  кадрів   фахівців   з   урахуванням   їх  професійної
майстерності, досвіду та складності виконуваних робіт. Атестація є
важливою  формою   морального   та   матеріального   стимулювання,
спрямована  на  удосконалення діяльності закладів охорони здоров'я
щодо подальшого поліпшення надання медичної допомоги населенню.

Загружается, подождите...
Аттестация врачей. Тестовые вопросы и ответы.



© 2006–2007 Медицина та Охорона Здоров'я - Атестація Лікарів