Атестація лікарів на категорію, атестація лікарів-спеціалістів


23. Дитячі інфекційні хвороби

7. "Кишкові інфекції"


532. Виявлення лейкоцитів у фекаліях дитини з діареєю дозволяє клініцисту встановити попередній діагноз
533. Диференційний діагноз синдрому гемоколіту слід проводити між інфекціями, що викликаються мікрорганізмами, крім
534. При синдромі гемоколіту без значного підвищення температури, необхідно виключити
535. Для бактеріологічного дослідження при кишкових інфекціях використовують
536. Для оцінки водно-електролітного і кислотно-лужного стану при кишкових інфекціях не має значення
537. Специфічні антитіла , які виявляються в РПГА при кишкових інфекціях, з'являються в крові найчастіше на
538. Для диференційної діагностики кишкових інфекцій від інших захворювань використовують
539. У дитини віком 1 місяць протягом 10 днів спостерігається блювота. Частота блювоти і об'єм блювотних мас поступово збільшується. Апетит у дитини не змінений, але маса його зменшується. Найбільш ймовірний діагноз
540. У хлопчика 10-и років рецидивуючі болі в епігастрії з'являються вночі та полегшуються при прийомі антацидів. Тричі спостерігався стул, подібний до дьогтю. Гемоглобін 80 г/л. Найбільш частою причиною є інфекція, що викликається
541. У 3-х річного хлопчика важка водяниста діарея протягом 12 годин. Об'єктивно: Тургор шкіри знижений, очі запалі,суха слизова оболонка ротової порожнини, олігурія. Вкажіть найчастіші збудники
542. Диференційний діагноз діареї, що персистує більш ніж два тижні, включає
543. Реактивні артрити можуть розвинутись з 3-го по 40-й день від початку діареї, що зумовлена
544. Реактивні артрити не можуть розвинутись на фоні або після перенесеної інфекції, що зумовлена
545. Для реактивних артритів, розвиток яких пов'язаний з кишковими інфекціями, не є характерним
546. Враховуючи зростання резистентності мікрорганізмів до антибіотиків, найбільш ефективними стартовими антибіотиками при важких формах інвазивних діарей у дітей на сучасному етапі є
547. Яке з приведених тверджень правильне?
548. Дитина 2-х років госпіталізована на другий день після початку хвороби зі скаргами на водянисту діарею до 5-6 раз на добу, 2-х разову блювоту. Температура тіла 37,8 С, апетит знижений, губи сухі, млявість. Ваш вибір щодо стартової терапії
549. Які клінічні прояви з'являються у грудної дитини, маса якої за 2 дні зменшується на 5-10%, крім
550. Для гіпернатріемічної дегідратації з вмістом натрію в сироватці крові 170 ммоль/л при втраті 10% ваги тіла характерні наступні прояви, за винятком
551. Який склад повинен мати розчин для пероральної регідратації грудних дітей з помірно важкою діареєю, що викликана патогенними штамами кишкової паличок
552. У грудної дитини протягом 3 днів спостерігається профузна діарея. ЧСС - 200 на хвилину, знижена перфузія, ослаблений периферичний пульс. Виберіть найбільш оптимальне лікування
553. Оральна регідратаційна терапія є першочерговим етапом лікування для усіх дітей з симптомами гастроентериту, крім
554. У дитини 2-х років протягом 2-х днів спостерігаєтьтся водяниста діарея 5-6 разів на добу, двохразова блювота. Яке з наступних ваших рішень буде правильним?
555. Головною ланкою патогенетичної терапії хворих на гострі кишкові інфекції є:
556. У дитини 6-и міс на грудному вигодовуванні протягом 24 годин спостерігається діарея без блювоти. Температура 36,7 С, апетит не порушений, незначно запалі очі та тім'ячко. Найбільш адекватною терапією є:
557. Хлопчик 4-х років через декілька днів після гемоколіту став блідим та сонливим, обличчя набрякло, сечовиділення рідкі, невеликими порціями. Усі показники будуть свідчити про гемолітико-уремічний синдром, крім
558. До розвитку гемолітико-уремічного синдрому призводить патологія
559. Мікроангіопатична анемія та тромбоцитопенія характерні для
560. У 20-місячного хлопчика розвинулись гемолітична анемія, олігурія, азотемія та тромбоцитопенія після афебрильної кров'янистої діареї. Яка найбільш вирогідна причина цієї хвороби
561. Препарати, що пригнічують моторику кишківника призначаються у дітей для лікування гострої кишкової інфекції, яка викликана
562. Для етіотропної терапії кишкових інфекцій не використовують
563. Зниження дитячої смертності від гострих кишкових інфекцій може бути досягнуто завдяки
564. Для етіотропного лікування кишкових інфекцій використовують препарати, за винятком
565. Антибіотики при гострих кишкових інфекціях призначаються
566. У дітей раннього віку після перенесених гострих кишкових інфекцій часто виникає
567. Характеристика збудника дизентерії
568. Одне з джерел інфекції при дизентерії вказано не вірно
569. Основний шлях передачі дизентерії Зонне
570. Основний шлях передачі дизентерії Григор'єва-Шига
571. Основний шлях передачі дизентерії Флекснера і Н'юкасл
572. Критерієм важкості колітичного варіанту дизентерії не може бути
573. Критерій важкості гастроентеритичного варіанту дизентерії
574. Для колітичного синдрому при дизентерії не типовим є
575. Яке з наступних тверджень справедливо по відношенню до шигельозу?
576. Для етіотропної терапії колітичної форми дизентерії дітям не слід використовувати
577. Для терапії важкого перебігу колітичної форми дизентерії антибіотики слід вживати
578. Для терапії середньоважкого перебігу колітичної форми дизентерії антибіотики слід вживати
579. Враховуючи зростання антибіотикорезистентності шигел на сучасному етапі, для стартової терапії важких форм дизентерії слід використовувати
580. Вибір стартової антибактеріальної терапії при дизентерії здійснюється залежно від
581. Антибактеріальна терапія при дизентерії
582. Можливі ускладнення дизентерії
583. Диспансерному нагляду після перенесеної дизентерії підлягають
584. Які шигели переважно виділяють екзотоксин
585. Який фактор не визначає морфологічні зміни в організмі й важкість дизентерії
586. Вирішальне значення в формуванні хронічної дизентерії має
587. У дітей раннього віку морфологічні зміни в кишківнику при дизентерії спостерігаються переважно у вигляді
588. Для дизентерії Григор'єва-Шига не характерним є
589. Ознакою, яка дозволяє розмежувати дизентерію Флекснера від дизентерії Зонне є
590. До атипових форм дизентерії належать
591. Місцевим симптомами, що відображають важкість захворювання на дизентерію є
592. Серед специфічних ускладнень дизентерії у дітей найбільш типовим є
593. Перебіг дизентерії може бути
594. Затяжний перебіг дизентерії триває до
595. Симптомами дистального коліту є
596. Достовірною ознакою , що підтверджує діагноз дизентерії є
597. З метою експрес-діагностики дизентерії використовують
598. Спільною ознакою дизентерії та апендициту при його ретроцекальному розташуванні є
599. У вогнищі дизентерії немає необхідності проводити
600. Для черевнотифозної палички не типовим є
601. Джерелом інфекції при черевному тифі не може бути
602. Малоймовірним шляхом передачі збудника черевного тифу є
603. Сезонність захворювання на черевний тиф
604. Сприйнятливість до черевного тифу можна охарактеризувати як
605. Стадії розвитку черевнотифозних гранульом у лімфоїдній тканині тонкої кишки та інших органах РЕС
606. В патогенезі черевного тифу не має значення
607. Місцем інвазії черевнотифозних паличок є
608. Для міграції черевнотифозних паличок в організмі не типовим є
609. Для гематогенної дисемінації збудника при черевному тифі не типовим є
610. Повторне проникнення черевнотифозних бактерій в тонку кишку відбувається
611. Черевнотифозні гранульоми рідко виникають в
612. Формування імунітету при черевному тифі відбувається за рахунок
613. Розвитку бактеріоносійства при черевному тифі сприяє
614. Ранньою ознакою черевного тифу не можна вважати
615. Для продромального періоду черевного тифу не типовим є
616. Для гарячки при черевному тифі типовим є
617. При черевному тифі спостерігаються зміни з боку нервової системи
618. До ознак "тифозного статусу" не відноситься
619. Термін появи висипу при черевному тифі
620. Для висипу при черевному тифі характерно
621. Для черевного тифу не типовим є
622. При черевному тифі в порожнині рота спостерігається
623. З боку органів травлення при черевному тифі зустрічається
624. Для черевного тифу не типовим є
625. Для черевного тифу не типові наступні зміни в периферичній крові
626. Рецидиви при черевному тифі найчастіше відбуваються
627. Для сучасного черевного тифу не типовим є
628. Перебіг черевного тифу у дітей раннього віку відрізняється
629. Токсикоінфекційному шоку при черевному тифі не властиво
630. При черевному тифі можуть спостерігатись ускладнення
631. Перфорація кишківника і кишкова кровотеча при черевному тифі спостерігаються
632. При кишковій кровотечі у хворих на черевний тиф нетиповим є
633. Перфорація кишківника при черевному тифі
634. Для перфорації кишківника при черевному тифі є нетиповим
635. Найбільш важливим клінічним проявом перфорації кишки при черевному тифі є
636. Черевний тиф від грипу відрізняється
637. Спільним для бруцельозу та черевного тифу є
638. Ієрсиніоз від тифо-паразитарних захворювань відрізняє
639. Спільним для висипного тифу та тифопаратифозних захворювань є
640. Доказом діагнозу черевного тифу є
641. Для бактеріологічної діагностики черевного тифу не використовують посів
642. Для виявлення бактеріоносійства черевного тифу не варто бактеріологічно досліджувати
643. Для патогенетичної терапії черевного тифу не використовуються
644. Ознаками можливого рецидиву черевного тифу є
645. Лікування перфоративної виразки при черевному тифі
646. Диспансерний нагляд за перехворівшими на черевний тиф
647. До заходів специфічної профілактики черевного тифу відносять
648. Найбільш інформативним для підтвердження діагнозу черевного тифу є бактеріологічне обстеження
649. Протягом 2-х тижнів у дитини, яка повернулась з Середньої Азії, спостерігається лихоманка, поступово підвищується до 39 С та супроводжується нездужанням, головним болем, кашлем та болями у животі. Найбільш вірогідною причиною є
650. Генералізовану системну інфекцію у дітей викликають:
651. У гострому періоді черевного тифу на висоті лихоманки Sаlmопеllа tурhі найчастіше виділяється з
652. Для лікування черевного тифу не ефективним є використання
653. Сальмонельозний остеомієліт є частою проблемою у дітей, які
654. Фактори вірулентності сальмонел
655. Факторами передачі сальмонел не є
656. Найбільший ризик розвитку генералізованої форми сальмонельозу мають
657. Внаслідок генералізації сальмонельозної інфекції у новонароджених найчастіше розвивається
658. В основі класифікації сальмонел лежить
659. Джерелом сальмонельозної інфекції є
660. При контактному шляху передачі максимальна кількість сальмонельозів у дітей реєструється
661. Яке твердження не властиве сальмонельозу як госпітальній інфекції
662. Для епідемології сальмонельозу у дітей першого року життя типовим є
663. Основні ланки патогенезу сальмонельозу
664. Яка клінічна форма сальмонельозу частіше за все зустрічається у новонароджених дітей
665. У клінічній симптоматиці сальмонельозу у дітей до 3-х років переважають симптоми
666. Для неускладненої гастроінтестинальної форми сальмонельозу не типовим є
667. Для гастроентеритичного синдрому при сальмонельозі не типовим є
668. Який характер випорожнень не типовий для сальмонельозу
669. При сальмонельозі ураження нервової системи мають прояви
670. Для септичного варіанту генералізованої форми сальмонельозу не типовим є
671. Критерієм важкості при сальмонельозі не може бути
672. Клінічно сальмонельоз мало схожий на
673. Матеріалом для проведення бактеріологіних досліджень при сальмонельозі є
674. Для зменшення діарейного синдрому не варто застосовувати
675. Для лікування хворих на генералізовані форми сальмонельозу антибіотики вводять
676. Враховуючи зростання антибіотикорезистентності сальмонел на сучасному етапі, у дітей до року лікування важких форм сальмонельозу слід розпочинати з
677. У лікуванні важких форм сальмонельозу у дітей раннього віку вирішальним не є
678. Основна ланка патогенезу ешерихіозів
679. Діагноз ешерихіозу може бути встановлений на підставі
680. Яка група ешерихій викликає захворювання найчастіше у дітей першого року життя
681. Типовим місцем розмноження ешерихій є
682. Для підтвердження діагнозу ешерихіозу найбільш достовірним методом є
683. Для етіотропної терапії ентероінвазивних ешерихіозів використовують
684. Основний шлях передачі ешерихіозів, що викликаються ентероінвазивними кишковими паличками
685. Гостра фебрильна кров'яниста діарея з розвитком гемолітичної анемії, тромбоцитопенії та ниркової недостатності найбільш характерна для
686. Рясна водяниста діарея без крові та слизу у гостро захворівшої дитини при відсутності лихоманки найбільш характерна для
687. Водяниста діарея без лихоманки, що персистує більше 2-х тижнів у дитини першого року життя, найбільш характерна для
688. Гостра діарея з лихоманкою 38 С, кров'янистим калом зі слизом, болючою дефекацією, лейкоцитами у копрограмі найбільш характерна для
689. Які мікроорганізми викликають захворювання, за клінічними ознаками подібне до шигельозу
690. Кишкова паличка виділяє токсин, який подібно до токсину Shіgеllа dуsепtеrіае серотипу 1 пригнічує синтез білка (Vеrо токсин). Вважається, що ці токсини є відповідальними за розвиток головних проявів захворювання, яке викликається
691. Активація аденілатциклази призводить до накопичення циклічного аденозинмонофосфата (цАМФ) в епітеліальних клітинах слизової оболонки. Які бактерії виробляють токсин, що активує аденілатциклазу
692. Які з наступних пар бактерій продукують токсини з однаковим механізмом дії?
693. Джерело інфекції при ротавірусному гастроентериті
694. Яка епідеміологічна характеристика не властива ротавірусному гастроентериту
695. Розмноження ротавірусів відбувається в клітинах епітелію
696. Який механізм діарейного синдрому при ротавірусному гастроентериті вказаний не вірно
697. Для клініки ротавірусного гастроентериту не типовим є
698. Ознаки, не типові для ротавірусного гастроентериту
699. Основний критерій важкості ротавірусного гастроентериту
700. Основний діагностичний критерій при ротавірусному гастроентериті
701. Особливість харчування хворих ротавірусним гастроентеритом
702. Для вірусних діарей не типовим є
703. Основний шлях передачі ротавірусів
704. Ротавірусний гастроентерит переважно зустрічається у віці
705. Частіше всього ротавірусний гастроентерит зустрічається
706. Середня тривалість діарейного синдрому при ротавірусному гастроентериті складає
707. Діарейному синдрому при ротавірусному гастроентериті властиво
708. Специфічним ускладненням ротавірусного гастроентериту є
709. Діагноз ротавірусного гастроентериту підтверджує
710. Сальмонельоз відрізняється від ротавірусного гастроентериту
711. Показанням до призначення антибіотиків при ротавірусному гастроентериті є
712. Усі наступні симптоми характерні для ротавірусної інфекціі у дітей ранього віку, крім
713. Серед дітей дитячого садка у січні виник спалах профузної водянистої діареї. Які етіологічні агенти найбільш ймовірні, крім
714. Джерелом інфекції при кампілобактеріозі є
715. Шляхи передачі кампілобактеріозу, крім
716. Кишкова форма кампілобактеріозу здебільшого викликається
717. Генералізовані септичні форми кампілобактеріозу здебільшого викликаються
718. До генералізованих форм кампілобактерної інфекції, що викликана Саmруlоbасtеr fеtиs належать
719. Кампілобактери найбільш чутливі до
720. Для лікування кампілобактеріозу можуть бути призначені антибіотики, крім
721. До клінічного перебігу кишкової форми кампілобактеріозу відносять
722. Вирішальним у встановленні діагнозу кишкового кампілобактеріозу є
723. Для кишкової інфекції , яка викликана Сlоstrіdіиm dіffісіlе, властиво
724. Для лікування інфекції, яка викликана Сlоstrіdіиm dіffісіlе, не використовують
725. Яке захворювання викликає Сl.реrfrіпgепs С
726. Виявлення у калі токсину Сlоstrіdіиm dіffісіlе може бути використано для діагностики діареї, що спостерігається при
727. Псевдомембранозний коліт, який пов'язаний з прийомом антибіотиків, виникає внаслідок дії екзотоксину, який продукується
728. Ентеротоксин відіграє роль у розвитку клінічних симптомів захворювання, що викликається
729. Діарея, яка розвивається на 7-9 день прийому антибіотиків, здебільшого пов'язана з
730. Для якого з наведених нижче мікроорганізмів є правильним твердження: захворювання виникає при вживанні токсину
731. Для якого з наведених нижче мікроорганізмів є правильним твердження: мікрорганізми продукують токсин в організмі людини
732. Для якого з наведених нижче мікроорганізмів є правильним твердження: головним клінічним проявом є профузна водяниста діарея
733. Для якого з наведених нижче мікроорганізмів є правильним твердження: лікування проводиться специфічною антитоксичною сироваткою
734. Спалах харчового отруєння, причиною якого було морозиво, найбільш ймовірно пов'язаний з
735. Харчове отруєння , яке через 24 години супроводжувалось розвитком рухового паралічу, найбільш ймовірно пов'язане з
736. Можливі варіанти ботулізму
737. Характеристика гастроентеритичного синдрому при ботулізмі
738. Для хворих на ботулізм не типові скарги на
739. При ботулізмі не типовим є
740. Для бульбарних розладів при ботулізмі не типовим є
741. Для порушення інервації м'язів при ботулізмі не типовим є
742. Гемодинамічні розлади в початковому періоді ботулізму мають прояви у вигляді
743. Лікуванню у реанімаційному відділенні підлягають хворі на ботулізм
744. Для знешкодження ботулінічного токсину доцільним є
745. Основний критерій переводу хворих на штучну вентиляцію легень при ботулізмі
746. Основна причина дихальних розладів при ботулізмі
747. Діагностика ботулізму основана на
748. На території України практично не зустрічається ботулотоксини типу
749. Радикальним методом, що знищує спори збудника ботулізму є
750. Вхідними воротами для збудника ботулізму є
751. Основним патогенетичним механізмом при ботулізмі є
752. Інкубаційний період при ботулізмі триває
753. Який з синдромів найменш властивий ботулізму
754. Загальноінфекційному синдрому при ботулізмі властиво
755. Для паралітичного синдрому при ботулізмі не характерна наявність
756. При ботулізмі найбільш постійним симптомом офтальмоплегічного синдрому є
757. При ботулізмі ознакою гострої дихальної недостатності є
758. Клінічною ознакою ботулізму у грудних дітей є
759. Для раньового ботулізму не типовим є
760. Ботулізм необхідно диференціювати з
761. Промивання шлунку при ботулізмі слід розпочинати
762. Промивання кишківника при ботулізмі проводять сифонними клізмами
763. Які з клінічних синдромів найбільш імовірно пов'язані з Уеrsіпіа рsеиdоtиbеrсиlоsіs?
764. Ентероколіт, що спричинений Уеrsіпіа епtеrосоlіtіса, у першу чергу необхідно диференціювати з діареєю, яка викликана
765. Головний резервуар та джерело псевдотуберкульозу
766. Головний фактор передачі псевдотуберкульозу
767. Для псевдотуберкульозу нехарактерним є
768. У периферичній крові при псевдотуберкульозі не спостерігається
769. Збудник псевдотуберкульозу чутливий до антибіотиків
770. Одна з епідеміологічних характеристик ієрсиніозу вказана не вірно
771. Фактором передачі ієрсиніозу не буває
772. Для лабораторної діагностики псевдотуберкульозу найчастіше використовують
773. Який з клінічних симптомів не притаманний ієрсиніозу
774. Вкажіть характер висипу, що не типовий для ієрсиніозу
775. Можливий варіант клінічного перебігу ієрсиніозу
776. Відмінною особливістю псевдотуберкульозних бактерій є
777. На відміну від псевдотуберкульозу при ієрсиніозі джерелом інфекції можуть бути
778. Псевдотуберкульозом рідко хворіють
779. Фактором передачі ієрсиніозу у дітей переважно є
780. Ведучим фактором саногенезу при псевдотуберкульозі є
781. Про участь імунопатологічних реакцій в патогенезі ієрсиніозу свідчать
782. Спільними симптомами ієрсиніозу та колагенозів є
783. Який характер висипу при ієрсиніозі вказує на участь реакцій уповільненго типу у патогенезі захворювання
784. Найбільш характерними патоморфологічними змінами при псевдотуберкульозі є
785. Для абдомінальної форми псевдотуберкульозу не типовим є
786. Ієрсиніоз у дітей раннього віку характеризується
787. Ієрсиніоз у дітей старше п'яти років характеризується
788. При лікуванні хворих на ієрсиніоз не використовується
789. При артритах та вузловатій еритемі крім етіотропої терапії призначають
790. Достовірним підтвердженням діагнозу псевдотуберкульозної інфекції в РПГА є
791. Яка форма збудника амебної дизентерії інфікує людину
792. Клінічні форми амебіазу, які виділяють, згідно рекомендації експертів ВООЗ, за винятком
793. Ознака, не типова для кишкового амебіазу
794. До ускладнень кишкового амебіазу відносять
795. Найбільш частим проявом позакишкового амебіазу є
796. 5-и річний хлопчик хворіє на діарею 2 тижні. Випорожнення водянисті, пінисті та слабко забарвлені. Лихоманка відсутня. При мікроскопії калу можуть бути знайдені збудники, крім
797. Найбільш типовою формою амебної інфекції є
798. При перебігу якої інфекції може спостерігатись виразковий коліт?
799. Абсцес печінки (рідше мозку та легень) може розвинутись як ускладнення
800. Яке ускладнення не характерне для інфекції Епtаmоеbа hіstоlіtіса
801. Для лікування кишкового амебіазу не використовують
802. Збудник балантидіазу відноситься до
803. Шлях передачі балантидіазу
804. Типовою ознакою гострого балантидіазу є
805. Для діагностики балантидіазу використовують
806. Для лікування балантидіазу не використовують
807. Основним джерелом балантидіазу є


Атестація  лікарів  проводиться   з   метою   підвищення
відповідальності  за ефективність і якість роботи,  раціональнішої
розстановки  кадрів   фахівців   з   урахуванням   їх  професійної
майстерності, досвіду та складності виконуваних робіт. Атестація є
важливою  формою   морального   та   матеріального   стимулювання,
спрямована  на  удосконалення діяльності закладів охорони здоров'я
щодо подальшого поліпшення надання медичної допомоги населенню.

Загружается, подождите...
Аттестация врачей. Тестовые вопросы и ответы.



© 2006–2007 Медицина та Охорона Здоров'я - Атестація Лікарів