Атестація лікарів на категорію, атестація лікарів-спеціалістів


23. Дитячі інфекційні хвороби

4. "Інфекції дихальних шляхів"


105. Основне джерело інфекції при дифтерії
106. Провідним ланцюгом патогенезу при дифтерії є
107. Токсин при дифтерії має тропізм до наступних органів і/або систем
108. При локалізованій формі дифтерії ротоглотки нальоти містяться
109. Для поширеної форми дифтерії ротоглотки не типово
110. При дифтерії ротоглотки тяжкість стану визначається
111. При токсичній дифтерії ротоглотки ІІІ ст. набряк розповсюджується
112. Дифтерія носа перебігає у таких формах
113. Для локалізованого крупу типовим є розташування плівок у
114. При поширеному крупі не характерна наявність плівок у
115. При дифтерійних міокардитах тяжкість стану визначається
116. Ранні міокардити при дифтерії у дітей найчастіше виникають на
117. Пізні міокардити при дифтерії у дітей найчастіше розвиваються на
118. Ранні полінейропатії при дифтерійній інфекції у дітей розвиваються найчастіше на
119. Пізні полінейропатії при дифтерійній інфекції у дітей розвиваються найчастіше на
120. Для клінічної картини дифтерійного паралічу м'якого піднебіння і м'язів глотки не характерно
121. Дифтерія у щеплених осіб частіше перебігає у вигляді
122. Які з названих методів застосовуються для діагностики дифтерії
123. Диференційну діагностику токсичної форми дифтерії ротоглотки слід проводити з
124. Диференційний діагноз локалізованої форми дифтерії ротоглотки найбільш простий з
125. За клінічними ознаками дифтерійний круп мало схожий на
126. Причиною летальності при дифтерії найрідше буває
127. При лікуванні токсичної дифтерії ротоглотки не показано
128. У гострий період при дифтерійних міокардитах не показано
129. При лікуванні дифтерійного полірадикулоневриту не показано
130. При лікуванні дифтерійного крупу не призначають
131. При дифтерійному бактеріоносійстві не показані наступні дії
132. Який біовар дифтерійної палички викликає найбільш тяжкі форми дифтерії на сучасному етапі
133. Передача збудника дифтерії здійснюється
134. Вхідними воротами при дифтерії можуть бути
135. На місці вхідних воріт при дифтерії частіше за все буває
136. Для підтвердження діагнозу дифтерії використовують
137. Показанням для призначення антибіотиків при дифтерійному крупі є
138. Якщо ускладнень немає, хворі на поширену форму дифтерії знаходяться на ліжковому режимі протягом
139. Якщо ускладнень немає, хворі на поширену форму дифтерії можуть бути виписані із стаціонара після
140. Не характерним для патогенезу ізольованого дифтерійного крупу є
141. Умовним захисним рівнем дифтерійного антитоксину в крові є
142. Для дифтерії носа не характерно
143. При дифтерії ока не зустрічаються наступні клінічні форми
144. При дифтерії носа не зустрічається
145. Типові фібринозні нашарування при дифтерії характеризуються
146. Для нальотів у перші години захворювання на локалізовану форму дифтерії не типово
147. Яка з наведених ознак не типова для дифтерійного крупу
148. Для стенотичної стадії крупу не є типовим
149. Тяжкість дифтерійного крупу визначається
150. Поширений низхідний дифтерійний круп клінічно характеризується
151. Для стадії асфіксії при дифтерійному крупі не є характерним
152. До факторів вірулентності менінгокока відноситься
153. Джерелом захворювання при менінгококовій інфекції не може бути
154. При менінгококовій інфекції головним шляхом зараження є
155. Менінгококовою інфекцією хворіють
156. До локалізованих форм менінгококової інфекції не відносять
157. До генералізованих форм менінгококової інфекції не відносять
158. Для лабораторного підтвердження діагнозу менінгококового менінгіту достатньо
159. При гострій менінгококцемії практично не зустрічається синдром
160. Для геморагічного висипу при менінгококцемії не є характерним
161. Для менінгококцемії характерні наступні клінічні симптоми
162. Надгострій формі менінгококцемії не властиво
163. Для менінгококового менінгіту не є характерним
164. При менінгококовому менінгіті рідко зустрічається синдром
165. Для клініки менінгококового менінгіту у дітей 1-го року життя не є типовим
166. Для надгострої форми менінгококового менінгіту характерно
167. Для вентрикуліту при менінгококовій інфекції не є типовим
168. Вкажіть малоймовірні ускладнення менінгококової інфекції
169. Для гемограми при менінгококовій інфекції не є типовим
170. Для підтвердження діагнозу менінгококової інфекції необхідно провести лабораторні дослідження
171. Для етіотропної терапії менінгококового менінгіту не застосовують
172. Клінічні показання до застосування надмасивних доз пеніциліну при менінгококовій інфекції
173. Головний критерій відміни антибактеріаної терапії при менінгококовому менінгіті
174. Чи можна зменшити дозу антибіотика при менінгококовому менінгіті при клінічному покращенні
175. Показання до комбінованої антибактеріальної терапії при менінгітах
176. При менінгококцемії етіотропним препаратом вибору є
177. Назвіть малоймовірні наслідки перенесенного менінгококового менінгіту
178. Менінгокок поза організмом гине
179. Для зараження менінгококовою інфекцією має значення
180. До рідкісних форм менінгококової інфекції відносяться
181. Для менінгококового назофарингіту не типовим є
182. Для менінгококових реактивних артритів характерно
183. Інкубаційний період при менінгококовій інфекції складає
184. Характерною ознакою менінгококової пневмонії вважають
185. При типовій менінгококцемії висип рідко з'являється на
186. Висип при менінгококцемії може зникати
187. При менінгококовій інфекції ураження серця може проявлятися
188. Поганою прогностичною ознакою при менінгококцемії вважається
189. Вкажіть найбільш характерний початок при менінгококовому менінгіті у дітей
190. Тромбоцитопенічну пурпуру від менінгококової інфекції відрізняє
191. Субдуральний випіт при менінгококовому менінгіті найчастіше за все виявляється
192. Клініка субдурального випоту при менінгоковому менінгіті характеризується
193. Яке ускладнення менінгококового менінгіту властиве виключно для дітей раннього віку
194. Для менінгококового менінгіту, що перебігає з синдромом церебральної гіпотензії, не є типовим
195. Для хіміопрофілактики менінгококової інфекції використовують всі препарати, окрім
196. Скарлатина викликається наступним збудником
197. Група А бета-гемолітичних стрептококів характеризується
198. Яка з перерахованих фракцій токсину стрептококів викликає гіперемію шкіри при скарлатині
199. Токсин збудника скарлатини має тропізм переважно до
200. Джерелом інфекції при скарлатині є
201. Шляхи передачі при скарлатині
202. Вхідними воротами при скарлатині не може бути
203. Мінімальний інкубаційний період при скарлатині
204. Максимальний інкубаційний період при скарлатині
205. Факторами передачі інфекції при скарлатині можуть бути
206. Еритрогенний токсин стрептококу у хворих скарлатиною не бере участі у формуванні
207. Стрептококова інфекція може перебігати у вигляді
208. В результаті перенесеної скарлатини формується
209. Найбільш часті ускладнення скарлатини
210. Який клінічний перебіг не є типовим для скарлатини
211. Стрептококи не беруть участі в патогенезі
212. Септичні форми скарлатини часто зустрічаються у
213. Міліарний висип при скарлатині вказує на
214. Висип при скарлатині відсутній на наступних частинах тіла
215. Ангіна при скарлатині може бути
216. В крові хворих скарлатиною не зустрічається
217. Пластівчасте лущення шкіри при скарлатині частіше починається
218. Септичні ускладнення при скарлатині найчастіше розвиваються
219. До септичних ускладнень при скарлатині не відносяться
220. Алергічні ускладнення при скарлатині частіше за все розвиваються
221. До алергічних ускладнень при скарлатині не відносяться
222. Ізоляція хворого скарлатиною проводиться до
223. Тривалість контагіозного періоду при скарлатині
224. Найбільш часто скарлатину диференціюють з
225. При лікуванні скарлатини не застосовують
226. При скарлатині бензилпеніцилін застосовують у дозах:
227. Збудник кору належить до
228. Механізм передачі кору
229. Тривалість інкубаційного періоду при кору
230. Який період відсутній в перебігу кору
231. Для катарального періоду кору нетиповим є
232. Плями Бельського-Філатова-Копліка з'являються
233. Для висипу при кору нетиповим є
234. Тривалість періоду пігментації при кору
235. Що означає термін "мітигований кір"
236. Підгострий склерозуючий паненцефаліт
237. Застосування якого препарату є доцільним при кору
238. Після перенесеного кору
239. Найчастішим ускладненням кору є
240. Яке ускладнення кору спричиняє більшість летальних випадків
241. З метою попередження розповсюдження спалаху кору у вогнищі інфекції не слід робити
242. У дівчинки 13 років протягом 5 днів висока температура, кашель, риніт, кон'юнктивіт. При обстеженні: макулопапулярний висип на лиці, шиї, тулубі і плечах. З появою висипань температура підвищилась. Ваш діагноз
243. Збудник краснухи належить до
244. Для вірусу краснухи не типовим є
245. Тривалість інкубаційного періоду при краснусі складає
246. Для висипу при краснусі не типовим є
247. Для клінічних проявів краснухи не типовим є
248. Виділення вірусу при вродженій краснусі у дітей триває
249. Для клінічних проявів краснухи у дорослих не типовим є
250. Характер, локалізація висипань при краснусі
251. Для лімфаденопатії при краснусі не типовим є
252. Ураженість органів травлення при краснусі
253. В періферичній крові при краснусі спостерігається
254. Краснуха у вагітних
255. Для лабораторної діагностики краснухи використовують
256. Рідкісним ускладненням краснухи є
257. Не викликає ускладнень проведення диференційного діагнозу між краснухою і:
258. Спільним для краснухи та кору є
259. Інфекційний мононуклеоз має ознаки відмінні від краснухи
260. Спільною ознакою краснухи і кору є
261. Для енцефаліту при краснусі не типовим є
262. В патогенезі вродженої краснухи не має значення
263. Синдром вродженої краснухи містить наступні вади розвитку плода
264. Лікування неускладненої краснухи
265. Для профілактики краснухи не використовують
266. Якщо мати дитини в ранній термін вагітності перехворіла на краснуху, то в дитини можна очікувати все, крім
267. У 14-ти річної дівчини спостерігається дифузний макулопапульозний висип, температура тіла 37,4 С, незначний біль у горлі. Пальпуються збільшені задньошийні лімфовузли. Через 4 дні висип зник, стан нормалізувався. Найбільш ймовірний діагноз
268. З метою лікування хворого на краснуху слід призначати
269. З метою профілактики краснухи слід проводити
270. Збудник вітряної віспи належить до
271. Після перенесеної хвороби вірус вітряної віспи
272. Тривалість інкубаційного періоду при вітряній віспі складає
273. Вкажіть нетиповий шлях передачі для вітряної віспи
274. Для висипу при вітряній віспі нетиповим є
275. Для вродженої вітряної віспи нетиповим є
276. Для вродженої вітряної віспи властиво
277. До ускладнень вітряної віспи не відносять
278. Для первинної вітрянкової пневмонії не типовим є
279. Для вітрянквого енцефаліту нетиповим є
280. У хворого 9-и років на 5-ий день від початку вітряної віспи з'явилися головний біль, блювота, хитка хода. Об'єктивно - позитивні менінгеальні симптоми. Яке обстеження є недоцільним для цього хворого
281. У хворої 13-и років спостерігалася гарячка, інтенсивний біль за ходом шостого міжребір'я зправа. Через дві доби в цій ділянці з'явилися везикульозні елементи, біль триває. Яке твердження про цю хвору невірно
282. Для лікування неускладненої вітряної віспи слід використовувати
283. Для профілактики вітряної віспи застосовуються наступні заходи, за винятком
284. У хлопчика 14-и років везикульозний висип протягом двох днів, з'явився спочатку на обличчі, потім поширився на груди, спину, кінцівки. Найбільш адекватна тактика
285. У 4-річної дитини з гострим мікозом з'явились дифузні пухирцеві висипання. Дитина була в контакті братом, що хворів на вітряну віспу 2 тижні тому. Яке найбільш тяжке ускладнення можливе у хворої
286. Вагітна жінка, що захворіла на вітряну віспу, може передати вірус трансплацентарно плоду. Вкажіть можливі наслідки інфікування плода вірусом вітряної віспи в першому триместрі вагітності
287. Збудник інфекційного мононуклеозу відноситься до
288. Для інфекційного мононуклеозу характерні
289. Ураження центральної нервової системи при інфекційному мононуклеозі може проявитися наступними клінічними формами
290. Яке ускладнення маловірогідне при інфекційному мононуклеозі
291. Не характерним для крові хворих на інфекційний мононуклеоз є
292. Вірус Епштейн-Барра виявляє тропізм до
293. Типовий симптомокомплекс інфекційного мононуклеозу розгортається
294. Найбільш ранніми симптомами інфекційного мононуклеозу є
295. Для картини крові у хворих на інфекційний мононуклеоз не є типовим
296. Для клініки інфекційного мононуклеозу у дітей раннього віку характерні
297. При якій патології найменше виявляється асоціація з вірусом Епштейн-Барр
298. Які збудники викликають мононуклеозоподібний синдром у дітей, окрім
299. Лімфогранулематоз від інфекційного мононуклеозу відрізняє
300. Лімфогранулематоз від інфекційного мононуклеозу відрізняється
301. Інфекційний мононуклеоз у хворого можна підтвердити при виявленні антитіл до вірусу Епштейн-Барр
302. Як часто виявляються гетерофільні антитіла при інфекційному мононуклеозі
303. Який з результатів серологічного обстеження свідчить про перенесений декілька років назад інфекційний мононуклеоз
304. Для лікування інфекційного мононуклеозу в основному застосовують
305. Антибактеріальні препарати у хворих інфекційним мононуклеозом не показані при
306. Показання до призначення глюкокортикостероїдів при ускладнених формах інфекційного мононуклеозу
307. У 14-ти річної дитини висока температура протягом 3-х тижнів, сонливість.При огляді - значно збільшені шийні лімфовузли, збільшені мигдалики з нашаруваннями, селезінка + 2 см. При підозрі на мононуклеоз, що не відповідає діагнозу
308. Все вказане характерно для інфекційного мононуклеозу, окрім
309. Синдромом Кавасакі хворіють
310. Найбільш правильним визначенням синдрому Кавасакі є
311. Синдром Кавасакі призводить
312. При лабораторному обстеженні у хворих на синдром Кавасакі можуть спостерігатись
313. На сучасному етапі найбільш ефективним методом лікування синдрому Кавасакі є
314. Яке з наступних тверджень правильно характеризує суперантигени ?
315. У попередньо здорового хлопчика 13 років діагностована легка форма пневмонії з непродуктивним кашлем. Який препарат необхідно призначити з урахуванням можливої етіології захворювання
316. Бета-гемолітичний стрептокок групи А - пусковий фактор ревматичної атаки у тому випадку, якщо
317. Ангіни викликаються найчастіше наступними збудниками
318. Збудник епідемічного паротиту відноситься до
319. Епідемічний паротит не передається
320. Епідемічним паротитом частіше хворіють
321. Збудник паротитної інфекції переважно потрапляє в організм через
322. Для епідемічного паротиту не характерні наступні клінічні симптоми
323. До залозистих форм паротитної інфекції відносяться
324. При паротитному менінгіті для ліквору не типово
325. Вирішальним у постановці діагнозу епідпаротиту є
326. Для епідемічного паротиту на відміну від вторинного ураження слинних залоз характерно
327. Для профілактики епідемічного паротиту необхідно
328. Для лікування хворих епідпаротитом застосовують
329. При епідемічному паротиті послідовне залучення в патологічний процес різних залоз і нервової системи може продовжуватися до
330. Слинокам'яну хворобу від епідемічного паротиту відрізняють
331. Визначення якого показника у сечі застосовують для підтвердження діагнозу панкреатиту при епідемічному паротиті
332. Яка форма епідемічного паротиту спостерігається переважно у дорослих
333. Вкажіть можливі варіанти ураження нервової системи при епідемічному паротиті
334. Ураження яких органів не є типовим для епідемічного паротиту
335. Для залозистої форми епідемічного паротиту типовим є
336. Для орхіту при епідемічному паротиті не типовим є
337. У хворого на епідемічний паротит на 5-ту добу від початку хвороби з' явилася блювота, різкий біль у верхніх відділах живота. Помилковим твердженням відносно цього хворого є
338. У вогнищі епідемічного паротиту недоцільно
339. У чотирирічної дитини спостерігається епідемічний паротит. Все нижчеперераховане властиве для епідпаротиту, окрім
340. У 5-и річного хлопчика спостерігаються підвищення температури, набряк і збільшення привушних слинних залоз, головний біль. Найбільш можливе ускладнення у дитини
341. Збудником кашлюку є
342. На кашлюк хворіють
343. Шляхи передачі кашлюку
344. Для типової форми кашлюку не характерні наступні клінічні симптоми
345. При стертій або субклінічній формах кашлюка не спостерігаються
346. Серед ускладнень кашлюка не спостерігається
347. Серед септичних ускладнень кашлюка рідко спостерігаються
348. Для клінічного перебігу кашлюка у дітей 1-го року не є типовим
349. Для підтвердження клінічного діагнозу кашлюка не використовують
350. В комплексному лікуванні хворих на кашлюк не використовують
351. Вирішальне значення для діагностики паракашлюка має все, крім
352. В патогенезі кашлюка значення не має
353. Інкубаційний період кашлюка в середньому становить
354. В класифікації кашлюка не передбачено виділення періоду
355. Для кашлюкового кашлю не типовим є
356. Під час важких пароксизмів кашлюкового кашлю бувають
357. При легкому і середньоважкому перебігу кашлюку в міжприступний період стан хворого
358. Для типового перебігу кашлюку не характерно
359. При клінічній діагностиці кашлюка в катаральний період потрібно орієнтуватись на
360. Для аналізу крові при типовому кашлюку не характерним є
361. Антибіотики з метою лікування кашлюка потрібно використовувати
362. Яка клінічна форма паракашлюка зустрічається найчастіше
363. Для паракашлюка не характерним є
364. Вирішальним у діагностиці паракашлюка є
365. При паракашлюці роз'єднанню на 25 днів підлягають хворі
366. Карантинні заходи при паракашлюці здійснюються для контактних
367. При антибіотикотерапії кашлюка перевагу віддають
368. У 20-и річної матері спостерігається сухий приступоподібний кашель протягом місяця. У її 3-місячного сина декілька тижнів - риніт та спазматичний кашель з репризами. Назвіть імовірний збудник захворювання
369. Які герпетичні віруси відносяться до першого типу
370. Можливі шляхи передачі герпетичної інфекції
371. Тривалість персистенції герпетичних вірусів
372. У новонародженого (1-й день життя) везикулярний висип на волосяній частині голови. Ваші перші заходи
373. Причина набутої сліпоти
374. Встановіть етіологію енцефаліту за результатами визначення антитіл в сироватці крові
375. Основні вогнища ураження при герпетичній інфекції
376. Для герпетичної інфекції не є характерним
377. Характер висипу при герпетичній інфекції
378. Клінічними різновидами ураження шкіри при герпетичній інфекції є
379. При герпетичній інфекції не зустрічаються
380. Найбільш характерні клінічні прояви ураження нервової системи при герпетичній інфекції
381. Для лабораторної діагностики герпетичної інфекції не застосовують:
382. Для лікування герпетичної інфекції не використовують
383. Збудник цитомегаловірусної інфекції відноситься до сімейства
384. До сімейства герпесвірусів відносяться
385. Усе перераховане вірно по відношенню до цитомегаловірусу, окрім
386. Геном цитомегаловірусу представлений
387. Джерелом цитомегаловірусної інфекції є
388. Факторами передачі цитомегаловірусної інфекції є
389. Можливими шляхами зараженя цитомегаловірусною інфекцією є
390. Джерелом цитомегаловірусної інфекції для новонародженого та дітей є
391. Пожиттєвим" носієм цитомегаловірусу є
392. Гостра вроджена цитомегаловірусна інфекція характеризується
393. Характерними симптомами вродженної цитомегаловірусної інфекції є
394. При ураженні нирок в аналізі сечі при цитомегаловірусній інфекції відмічається
395. У дитини 4,5 місяців виявлено зниження гемоглобіну, після переливання еритроцитарної маси показник гемоглобіну повернувся до норми. При обстеженні - анти ЦМВ Іg М (+). Ваша тактика
396. Найбільш частий клінічний прояв набутої цитомегаловірусної інфекції у імунокомпетентних дітей
397. У дитини 1,5 років із збільшеною печінкою підвищені трансамінази в динаміці через 1 тиждень відмічено зниження їх рівня, виявлені анти-ЦМВ Іg М антитіла. Ваші призначення
398. Для лабораторної діагностики цитомегаловірусної інфекції використовують наступні методи
399. Для лікування цитомегаловірусної інфекції застосовують
400. Як довго триває персистенція цитомегаловірусу після первинної інфекції
401. Коли частіше виникає вроджена цитомегаловірусна інфекція
402. Найбільш часта форма набутої цитомегаловірусної інфекції у імунокомпетентної дитини
403. Препаратом вибору при лікуванні тяжкої форми цитомегаловірусної інфекції у новонародженого
404. Дитина віком 1 міс. Який результат аналізу підтверджує активну цитомегаловірусну інфекцію
405. У дитини 3-х років слабкість і підвищення температури. Ви запідозрили первинну цитомегаловірусну інфекцію. В старшого брата спостерігаються прояви ЦМВ пневмонії. Коли дитина може відвідувати дитячий садок


Атестація  лікарів  проводиться   з   метою   підвищення
відповідальності  за ефективність і якість роботи,  раціональнішої
розстановки  кадрів   фахівців   з   урахуванням   їх  професійної
майстерності, досвіду та складності виконуваних робіт. Атестація є
важливою  формою   морального   та   матеріального   стимулювання,
спрямована  на  удосконалення діяльності закладів охорони здоров'я
щодо подальшого поліпшення надання медичної допомоги населенню.

Загружается, подождите...
Аттестация врачей. Тестовые вопросы и ответы.



© 2006–2007 Медицина та Охорона Здоров'я - Атестація Лікарів