Атестація лікарів на категорію, атестація лікарів-спеціалістів


163. Онкохірургія (спеціаліст)

8. "Розділ VІІІ.Новоутворення товстої кишки"


626. Строк подвоєння маси пухлини правої половини ободової кишки дорівнює днів:
627. При пухлинах лівої половини товстої кишки сулфат барію з метою діагностики призначається:
628. При резекціі товстої кишки з приводу раку остання повинна бути пересічена у дистальному напрямку від пухлини на відстань:
629. Фульгурація пухлини прямої кишки, це:
630. При резекції товстої кишки з приводу раку відстань пересічення у проксимальному напрямку від пухлини повинен складати см:
631. Кровотеча у хворих на дивертикульоз товстої кишки буває:
632. Істиним дивертикулом товстої кишки вважають дивертикул що містить:
633. В умовах дистальної обструкціі найбільша загнроза розриву кишки:
634. При хворобі Крона у сироватці крові збільшується рівень:
635. До епітеліальних доброякісних утворень слизової прямої кишки відносять такі, КРІМ
636. Поліпоз шлунково-кишкового тракту з пігментацією слизової губів і щік відомий як синдром
637. Розвиток пухлини в області анастомозу після перенесеної БАР прямої кишки рахується
638. Символ L2 у гістопатологічних категоріях раку прямої кишки означає
639. У діагностиці рецидиву раку прямої кишки найбільш інформативно значення пухлинного маркера
640. Для раку прямої кишки юкстарегіонарними являються лімфатичні вузли, розташовані
641. Вперше застосував комбінований доступ при хірургічному лікуванні раку прямої кишки
642. При розташуванні пухлини вище 8 см над сфінктером прямої кишки найбільш показана операція
643. Средньоампулярний відділ прямої кишки кровопостачається переважно гілками артерій
644. Правий сечовід перетинає артерію
645. Кількість методів формування протиприродного заднього проходу в даний час сягає
646. При виконанні розширених черевно-анальних резекцій правильне розташування брижі трансплантанта відносно до зв'язки Трейца:
647. При ворсинчатій пухлині в нижньоампулярному відділі прямої кишки рекомендується
648. При неспроможності швів анастомоза (3/4 периметра) після внутрішньочеревноі резекціі на 5-6 добу післяопераційного періоду на фоні перитоніту рекомендується
649. При повному некрозі низведеної сигмовидної кишки на 3 добу у хворого 40 років після черевно-анальної резекції без явищ перитоніту рекомендується
650. Середнє 5-річне виживання після радикальних операцій з приводу раку прямої кишки
651. При місцевому обмеженому рецидиві в області анастомозу після внутрішньочеревної резекції прямої кишки в хворого 40 років без супутніх важких захворювань можна рекомендувати
652. Макроскопічно виділяють такі форми ворсинчатих аденом
653. Кількість різноманітних канцерогенів, що проходять через товстий кишечник людини за 50 років сягає:
654. Ураження чвертини периметру прямої кишки раком відбувається приблизно за
655. При чиннику С1 діагноз раку прямої кишки встановлюють за даними
656. Класифікація раку прямої кишки по системі ТNМ передбачає поділ цієї локалізації раку на такі локалізації пухлини, КРІМ
657. Доступ до пухлин прямої кишки з резекцією куприка запропонував
658. Розширеною резекцією прямої кишки з приводу раку рахується радикальна операція, виконана
659. Бесшлакову калорійну дієту до операції хворим раком прямої кишки рекомендується проводити протягом
660. Положення хворого на операційному столі по Депажу передбачає положення
661. При виразково-інфільтративному рості пухлини перетинання стінки прямої кишки рекомендується здійснити на відстані від пухлини
662. Після операції Кеню-Майлса з передопераційним опроміненням промежинну рану рекомендується
663. Фіксація тазової очеревини до низведенної кишки після виконання черевно-анальної резекції
664. При клінічно встановленому діагнозі меланобластоми прямої кишки показане лікування
665. Можливі протипоказання до виконання радикальних операцій із приводу раку прямої кишки
666. Обструктивною резекцією прямої кишки іменують операцію
667. При незначній кровотечі (до 200 мл), що виникає з вен крижі на 2-3 добу післяопераційного періоду в хворих, що перенесли операцію Кеню-Майлса, рекомендується
668. Повторні лапаротомії з метою виявлення рецидиву раку прямої кишки
669. При поразці раком вен нижньоампулярного відділу прямої кишки гематогенні метастази спостерігаються переважно у:
670. При раку прямої кишки виділення зміненої крові
671. При підозрі на меланому прямої кишки показане
672. Частота виявлення раку прямої кишки за даними пальцевого дослідження хворих складає
673. Частота поразки раком нижньоампулярного відділу прямої кишки складає
674. Ампутація прямої кишки з приводу раку - це
675. Комбінованим вважається доступ до прямої кишки
676. Вперше операцію з приводу раку прямої кишки двома бригадами хірургів виконав
677. Клітковина між очеревиною і леватором прямої кишки називається
678. Для відновлення цілості кишківника при резекції прямої кишки можна використовувати апарат для накладання анастомозу
679. При екзофітно ростучому раку прямої кишки передопераційне опромінення
680. Вперше черевнево-анальну резекцію з приводу раку виконав
681. Частота інтраопераційних ускладнень у тих що перенесли радикальні операціі з приводу раку прямої кишки складає
682. При поліпі прямої кишки на довгій ніжці з виявленою малігнізацією клітин на верхівці поліпа показане
683. При формуванні сігмостоми, виведену кишку варто розкрити
684. Компресійний анастомоз між ободочною і прямою кишкою створюється апаратом
685. При рубцьовому стенозі анастомозу після черевно-анальної резекції, виконаноі без використання механічного шва, рекомендується
686. Показанням до хірургічного лікування одиночних поліпів ободової кишки є всі перераховані стани, КРІМ
687. Посилення циркулярного м'язевого прошарку між кінцем висхідної ободової кишки і початком поперекової ободової відомо як сфінктер
688. Зона переважного синтезу ДНК займає частину крипти слизової товстої кишки
689. Друга стадія проліферативної активності в слизовій товстої кишки характеризується синтезом ДНК у частинах крипти
690. Без маркерних хромосом ракові пухлини найбільш часто локалізуються в
691. Вміст фукози в альбуміні сироватки крові хворих раком ободової кишки в порівнянні із здоровими особами збільшене в
692. Підвищення концентрації церулоплазміна в плазмі крові хворих раком ободової кишки обумовлено порушенням обміну
693. Згідно міжнародної класифікації раку ободової кишки по системі ТNМ символ Т3 означає
694. Плазменний чинник, що інгібує цитотоксичність макрофагів у хворих раком ободової кишки відмічається в
695. Погружний ілеотрансверзоанастомоз (звисаючий) забезпечує
696. Метод усунення дефекту очеревини брижою клубової кишки після правобічної геміколектомії запропонований
697. Найбільш визнаним при відновленні цілості товстої кишки вважається ручний шов
698. Правобічну геміколектомію, виконану на фоні гострої кишкової непрохідності рекомендується доповнити
699. Вперше радикальна двухмоментна операція з попереднім виключенням ураженого пухлиною відрізка товстої кишки запропоновано
700. При обширному некрозі стінки сигмоподібної кишки (після резекції пухлини) в області анастомозу і наявності дефекту швів, потрібно
701. Вперше успішну резекцію сигмоподібної кишки з приводу раку виконав
702. Ілеоректальний анастомоз у вигляді "дев'ятки" після видалення ободової і сигмоподібної кишок з приводу метахронного раку відомий як операція
703. Хворі одиночними поліпами ободової кишки повинні обстежитися
704. Серед злоякісних новотворів ободової кишки рак складає
705. Рак ободової кишки містить білок, що зв'язує ретиноєву кислоту в
706. Локалізація РЕА в клітинах раку ободової кишки обумовлена
707. Розвитку гіпохромної анемії в хворих раком ободової кишки сприяє дефіцит в органах-депо мікроелементів
708. Дієта, багата жирами і фосфатами, обумовлює в товстій кишці зменшення утримання
709. Стадія В по класифікації Дюкса раку ободовоі кишки означає що пухлина
710. При раку ободової кишки щоденна крововтрата становить
711. При ілеотрансверзоанастомозі "бік в бік" ризик закиду кишкового вмісту з товстої кишки в здухіинну
712. При правобічній геміколектомії розмір резекованої клубової кишки що видаляеться становить:
713. При радикальній правобічній геміколектомії повне оголення початкової ділянки 12-палої кишки
714. Операція Цейдлера-Шлофера передбачає
715. Анастомоз клубової кишки з поперечною ободовою варто накладати, відступивши від краю пересіченої кишки на
716. При незначній недостатності швів анастомозу після резекції сигмоподібної кишки і відсутності явищ перитоніту можна обмежитися
717. Для санації кишківника у хворих на рак товстої кишки до операції паралельно призначаеться протягом 2-3 діб канаміцін за добу грам:
718. Після тотальної колопроктектомії створення ампули прямої кишки шляхом ентероентероанастомозу на 15-17 см від кінця клубової кишки виконується по:
719. У план обов'язкового обстеження хворих одиночним поліпом ободової кишки входять усі заходи, КРІМ
720. Радикальне лікування хворих раком ободової кишки можливо у:
721. Високий рівень РЕА в передоперацийному періоді в хворих раком ободової кишки прогностично
722. Захворюваність раком ободової кишки зв'язують із великим вжитком у їжу таких інгридіентів, КРІМ
723. Рак ободової кишки найбільш часто розвивається на грунті
724. Синдром Пейц-Егерса виявляється
725. Пухлини екзофітної форми росту переважно розвиваються в
726. У системі ТNМ символ С3 для раку ободової кишки означає
727. При раку сліпої кишки показана радикальна операція
728. З приводу раку проксимальної третини поперечноі ободової кишки показана радикальна операція
729. З приводу раку сигмоподібної кишки показана радикальна операція
730. Операція Цейдлера-Шлофера по кількості етапів
731. Операція Лахея запропонована для лікування раку
732. При лівосторонній геміколектомії, виконаній на фоні кишкової непрохідності, рекомендується
733. При підготовці хворих до радикальної операції з приводу раку нисхідної ободової кишки з явищами порушення кишкової прохідності рекомендуються
734. При підготовці до операції хворого раком лівого вигину товстої кишки без явищ порушення прохідності кишківника сифонні клізми повинні призначатися
735. Введення великих доз гентаміцина викликає токсичну дію і може порушити функцію
736. Післяопераційна летальність з приводу раку товстої кишки в загальному сягає


Атестація  лікарів  проводиться   з   метою   підвищення
відповідальності  за ефективність і якість роботи,  раціональнішої
розстановки  кадрів   фахівців   з   урахуванням   їх  професійної
майстерності, досвіду та складності виконуваних робіт. Атестація є
важливою  формою   морального   та   матеріального   стимулювання,
спрямована  на  удосконалення діяльності закладів охорони здоров'я
щодо подальшого поліпшення надання медичної допомоги населенню.

Загружается, подождите...
Аттестация врачей. Тестовые вопросы и ответы.



© 2006–2007 Медицина та Охорона Здоров'я - Атестація Лікарів