Атестація лікарів на категорію, атестація лікарів-спеціалістів


13. Дерматовенерологія

2. "Венерологія"


613. Сифіліс - це:
614. Збудник сифілісу:
615. Основні штами збудника сифілісу:
616. Згубно діє на збудника сифілісу:
617. Призводять до загибелі збудника сифілісу за час до 5 хвилин розчини:
618. Збудник сифілісу гине за час до 10 хв. у розчинах:
619. Тривалість циклу життя блідої трепонеми в оптимальних умовах:
620. Форми існування збудника сифілісу у вигляді:
621. Бактеріальний вагіноз - це:
622. Основні антигени блідої трепонемы:
623. Найбільш вираженими антигенними властивостями володіє бліда трепонема у формі:
624. Основні принципові підходи до лікування бактеріальних вагінозів:
625. Природна передача сифілітичної інфекції:
626. Основні шляхи зараження людини сифілісом:
627. Розповсюдження блідої трепонемы в організмі:
628. У фагоцитозі блідої трепонеми беруть участь:
629. Вихід взаємодії фагоцитів і блідих трепонем:
630. При потраплянні в організм блідих трепонем розвивається захворювання на сифіліс завжди:
631. Чи показане хворим на бактеріальний вагіноз спринцювання содою:
632. Постінфекційний імунітет після лікування сифілісу зберігається:
633. інкубаційний період сифілісу при "класичному перебігу":
634. Скорочення інкубаційного періоду спостерігається:
635. Подовженню інкубаційного періоду при сифілісі сприяють:
636. Чи заразна людина в інкубаційному періоді сифілісу:
637. Чи можлива поява лімфаденіту в інкубаційному періоді сифілісу:
638. Чи можливий прихований перебіг (без первинних і вторинних проявів) при статевому зараженні на сифіліс:
639. Якими препаратами проводиться пробна терапія (ех jиvапtіbиs) в інкубаційному періоді сифілісу:
640. Первинна сифілома при звичайному перебігу морфологічно:
641. Для первинної сифіломи характерна:
642. Первинній сифіломі властиво:
643. Атипові форми первинної сифіломи:
644. Ускладнення первинної сифіломи:
645. При встановленні діагнозу первинного серонегативного сифілісу обов'язково:
646. Діагноз серонегативного первинного сифілісу встановлюється:
647. При первинному серонегативному сифілісі може бути:
648. Методи дослідження на бліду трепонему:
649. Тривалість первинного серонегативного періоду:
650. Пробне лікування первинного серонегативного періоду проводиться:
651. Для первинного серопозитивного сифілісу характерно:
652. Тривалість (класична) усього первинного періоду сифілісу (без періоду інкубації):
653. Що визначає кінець первинного періоду і перехід у вторинний сифіліс:
654. Які препарати використовуються для пробного лікування в первинному серопозитивному сифілісі:
655. Вторинний період сифілісу поділяється на:
656. При маніфестних формах вторинного сифілісу виявляються характерні клінічні ураження:
657. При вторинному сифілісі специфічним процесом можуть бути уражені:
658. Характерні висипи для активних форм вторинного сифілісу:
659. Висипи при вторинному сифілісі викликають:
660. Для вторинних сифілідів типові:
661. Характерно при активному вторинному свіжому сифілісі:
662. Для вторинного свіжого сифілісу характерно:
663. При вторинному свіжому сифілісі можливі висипи:
664. Типово для сифілітичної розеоли:
665. Атипові сифілітичні розеоли можуть бути:
666. Характерні для сифілітичної розеоли патогістологічні зміни:
667. Різновиди папульозних сифілідів:
668. Для лентикулярних папульозних сифілідів характерно:
669. Різновиди лентикулярних папульозних сифілідів:
670. Патогістологічні зміни шкіри в сифілітичних папулах:
671. При регресі папульозних сифілідів можуть з'явитися:
672. При вторинному сифілісі можливо поєднання висипів:
673. Різновиди пустульозних сифілідів
674. При пустульозному сифілісі можуть спостерігатися:
675. Для пігментних сифілідів характерно:
676. Для сифілітичної плішивості характерно:
677. Вторинний свіжий сифіліс від рецидивного відрізняють:
678. Вторинний рецидивний сифіліс від вторинного свіжого відрізняють:
679. Рецидив сифілісу внаслідок недолікованості відрізняється від рецидивного при повторному зараженні:
680. Які препарати використовуються для пробного лікування вторинного сифілісу:
681. Сифіліс прихований ранній відрізняється від прихованого пізнього:
682. Перехід вторинного періоду в третинний визначається:
683. Висипи при активному третинному сифілісі:
684. Чи може виникнути розеольозна висипка у хворих на сифіліс у третинному періоді:
685. Для всіх третинних сифілідів характерно:
686. Для третинних сифілідів характерно виникнення їх:
687. Для третинних сифілідів характерно:
688. Для третинної розеоли характерно:
689. Для третинної розеоли характерна локалізація в ділянці:
690. Горбикові сифіліди слід диференціювати від:
691. Для горбикових сифілідів характерно:
692. При обгрунтуванні діагнозу третинного сифілісу враховуються:
693. До клінічних різновидів горбикового сифілісу відносять:
694. Горбики при туберкульозному вовчаку відрізняються від горбиків при сифілісі:
695. Туберкульозний вовчак відрізняється від горбикового сифілісу тим, що при ньому:
696. Туберкульозний вовчак відрізняється від третинного горбикового сифілісу тим, що при ньому:
697. Третинний горбиковий сифіліс відрізняється від туберкульозного вовчака тим, що при останньому:
698. Вихід горбикових сифілідів:
699. Різновиди гумозних сифілідів:
700. Є характерним для сифілітичних гум:
701. Для гумозної виразки характерно:
702. Гума при сифілісі може ускладнюватися:
703. Сифілітичні гуми слід диференціювати від:
704. Сифілітичні гуми слід диференціювати від:
705. Вихід гуми:
706. Пробне лікування у третинному періоді проводиться препаратами:
707. Чи показані хворим на бактеріальний вагіноз препарати: лактобактерин, вагілак, ацилакт, біфідумбактерин, біфідин
708. З чого починають лікування при змішаній гарднерельозно-хламідійній інфекції:
709. При вродженому сифілісі бліда трепонема потрапляє у плід:
710. Який найбільш розповсюджений шлях зараження вульвовагінітами у дівчаток, що не живуть статевим життям:
711. Вроджений сифіліс поділяють на:
712. Ранній вроджений сифіліс спостерігається у дітей:
713. Пізній вроджений сифіліс спостерігається у дітей:
714. Вроджений сифіліс другої генерації, якщо:
715. Для сифілітичних уражень плаценти характерно:
716. Для сифілісу плода характерно:
717. При вродженому сифілісі відразу після народження дитини може бути:
718. При вродженому сифілісі відразу після народження дитини можуть спостерігатися:
719. Проявами вродженого сифілісу у віці до 2-х міс. можуть бути:
720. Для сифілітичної пухирчатки характерно:
721. При ранньому вродженому сифілісі відмічається:
722. Вульвовагініти у дівчаток, що викликані стафілококом, кишечною паличкою, гельмінтами мають перебіг:
723. При вродженому сифілісі у віці від 1 до 2-х років виявляються:
724. Для пізнього уродженого сифілісу харатерні прояви у вигляді:
725. Достовірні стигми уродженого пізнього сифілісу:
726. Триаду Гетчинсона складають:
727. При уродженому сифілісі уражаються зуби по типу "Зуби Гетчинсона"
728. Ймовірні ознаки уродженого сифілісу:
729. Для сифілітичних мезоаортитів характерно:
730. При сифілітичних мезоаортитах відзначається:
731. Для гумозного гепатиту характерно:
732. Вульвовагініти в дівчаток, що викликані хламідіями, уреаплазмами, анаеробами, мают перебіг:
733. Характерно для сифілітичного ураження яєчок:
734. Ураження кісток при сифілісі:
735. Ураження суглобів при сифілісі:
736. Ураження нервової системи в хворих на сифіліс можливі в періодах:
737. Клінічними формами раннього нейросифілісу є:
738. Клінічні форми пізнього нейросифілісу:
739. Характерно для прогресивного параліча:
740. Характерні клінічні дані при прогресивному паралічі:
741. При обстеженні хворих на прогресивний параліч потрібно:
742. При спинномозкових сухотах характерно:
743. При спинномозкових сухотах спостерігається:
744. При спинномозкових сухотах спостерігається:
745. При обстеженні хворих на нейросифіліс враховується:
746. Клініко-серологічний контроль після лікування сифілісу:
747. У мазку, пофарбованому по Граму, лейкоцити вкривають усе поле зору. Унутрішньолейкоцитарно розташовані Гр(+) палички і диплококи. Ваш діагноз:
748. У мазку, пофарбованому по Граму, лейкоцитів 60-80 у полі зору. Диплококи Гр(-) усередині і позаклітинно. Ваш діагноз:
749. У зішкрябку з уретри виявлені Гр(+) диплококи позаклітинно. Ваш діагноз:
750. У зішкрябку з уретри, пофарбованому по Романовському-Гімзі, виявлені внутрішньоклітинні включення (над ядрами епітеліальних клітин), Гр(+) і Гр(-) палички. Ваш діагноз:
751. Якою унікальною властивістю володіють мікоплазми:
752. У хворого гострокінцеві кондиломи в ділянці голівки статевого члена. Які дослідження хворому слід зробити перед видаленням кондилом:
753. Які найдостовірніші реакції на хламидии:
754. Які найдостовірніші аналізи на хламідії:
755. Якими дослідженнями можна виявити гонокок, що знаходиться в L-формі:
756. Скільки часточок у чоловічому яєчку:
757. Де розташовані сім'яні звивисті канальці:
758. Яку функцію виконують клітини Лейдіга:
759. Яку функцію виконують сперматогонії:
760. Яку функцію виконують клітини Сертолі:
761. Куди відкриваються сім'яні звивисті канальці:
762. Куди відкриваються прямі сім'яні канальці:
763. Скільки в яєчку d. еfеrепtеs tеstіs:
764. Куди відкриваються сім'явиносні протоки:
765. Які структурні одиниці складають придаток яєчка:
766. Де прикріплюється придаток яєчка до яєчка:
767. Функція придатка яєчка:
768. Функція яєчка:
769. Яка довжина вивідної протоки придатка яєчка:
770. Де знаходиться синус придатка яєчка:
771. Які анатомічні структури складають сім'явиносну протоку:
772. Яка довжина сім'явиносної протоки:
773. Де відкривається сім'явиносна протока:
774. Який діаметр просвіту сім'явиносної протоки:
775. Яким епітелієм вистелений дуктус деференс:
776. З яких шарів складається стінка сім'явиносної протоки:
777. З якою протокою анастомозує дуктус деференс:
778. Яка функція сім'явиносної протоки:
779. Через який канал дуктус деференс проходить у малий таз:
780. Яка довжина сім'яних міхурців:
781. Який діаметр сім'яних міхурців:
782. Як називається вивідна протока сім'яних міхурців:
783. Куди відкривається вивідна протока сім'яних міхурців:
784. З якою протокою анастомозує вивідна протока сім'яних міхурців:
785. Який принцип масажу сім'яних міхурців:
786. Середні розміри передміхурової залози:
787. Чи є передміхурова залоза внутрішнім сфінктером сечового міхура:
788. Скільки часточок у передміхуровій залозі:
789. Скільки часток у передміхуровій залозі:
790. Скільки вивідних проток у передміхуровій залозі:
791. Межа між передньою і задньою уретрою:
792. Відділи передньої уретри:
793. Заслінка Герена знаходиться у:
794. Тізонови залози розташовані:
795. Епітелій у парс гляндіс:
796. Епітелій задньої уретри:
797. Основний антибіотик для лікування гонореї:
798. Чи можуть хламідії розмножуватися позаклітинно:
799. Високоінфекційними формами хламідій є:
800. Ретикулярні тільця є внутрішньоклітинною формою існування хламідій:
801. Які імунокомпетентні клітини призводять до персистенції хламідійної інфекції:
802. Біохімічна структура хламідійного групового антигену:
803. Хламідія уражає в основному клітини:
804. Чи сприяють оральні контрацептиви розповсюдженню хламідійної інфекції:
805. Висхідна хламідійна інфекція найчастіше розповсюджується:
806. Висхідна хламідійна інфекція уражає:
807. Хронічна хламідійна інфекція може призводити до непрохідності маткових труб, позаматкової вагітності, безплідності:
808. Хламідійний запальний процес у жінок найчастіше уражає:
809. Чи можливо шляхом трансперинеальної аспірації знайти елементарні тільця С.Тrасhоmаtіs при простатитах:
810. Чи уражаються хламідіями органи калитки, прямої кишки, чи розвивається кератодермія долоней і підошов:
811. Зараження дітей хламідіями відбувається:
812. Персистенція хламідійної інфекції в організмі призводить до:
813. Чи слід обстежувати статеві та побутові контакти при хламідіозі:
814. Чи можуть хворі з хламідійною інфекцією не предявляти скарг, вважати собі здоровими:
815. Чи може лікування хламідіозу призводити до розвитку дисбактеріозу та інших негативних явищ:
816. Для діагностики хламідіозу застосовуються:
817. Найрозповсюдженіший метод діагностики хламідіозу:
818. При узятті зішкрябку на хламідіоз хворий не повинний приймати антибіотики протягом:
819. При узятті матеріалу на хламідіоз чи показана хворому тривала затримка сечовипускання:
820. Чи заважають діагностиці хламідіозу рясні виділення в хворого:
821. На яку глибину в чоловіків уводиться інструмент для зішкрябку:
822. На яку глибину уводиться зонд у цервікальний канал у жінок для узяття матеріалу на хламідії:
823. Протипоказання до застосування гоновакцини:
824. Доза гоновакцини для провокації:
825. Основні препарати для лікування трихомоніазу:
826. Для інстиляцій використовують ляпіс:
827. Для інстиляцій використовують протаргол:
828. Для інстиляцій використовують сірчанокислий цинк:
829. Для жанетизації використовують розчин марганцево-кислого калію в розведенні:
830. Для припікання літреєвих залоз застосовують ляпіс:
831. Для інстиляцій використовують розчин метиленової синьки:
832. При лікуванні гонорейних тізонітів застосовують:
833. Парафінотерпію у чоловіків застосовують на суглоби:
834. Електричне поле УВЧ при орхоепідидимітах і простатитах застосовують:
835. Діадинамічні струми застосовуються для лікування:
836. Основні антибіотики для лікування хламідійних уретритів:
837. За перебігом хламідійні уретрити частіше бувають:
838. Для лікування мікоплазмових уретритів застосовують:
839. Для лікування бактеріального вагінозу застосовують:
840. Для місцевого лікування бактеріального вагінозу застосовують:
841. У вагінальному мазку дівчинки, пофарбованому по Граму, лейкоцити вкривають усе поле зору. Внутрішньо- та позалейкоцитарно розташовані грамнегативні диплококи. Ваш діагноз:
842. У вагінальному мазку жінки, пофарбованому по Граму, 40-60 лейкоцитів у полі зору. Внутрішньо- та позалейкоцитарно диплококи Грам(-), палички, коки. Ваш діагноз:
843. У дівчинки рясні гнійні виділення з піхви. Назвіть основні причини:
844. У молодої жінки численні виразки на статевих органах, підвищена температура тіла до 38 град.С. Що необхідно зробити для постановки діагнозу:
845. У молодої жінки гострокінцеві кондиломи на великих статевих губах. Як її обстежити перед видаленням кондилом:
846. Що відноситься до зовнішніх статевих органів жінки:
847. При висхідній гонореї до процесу залучаються:
848. Нижня (відкрита) гонорея в жінок уражає:
849. Скільки лейкоцитів у мазках із шийки матки в жінок у нормі:
850. Яка довжина маткових труб у середньому:
851. Яким епітелієм вкритий канал шийки матки:
852. Які статеві гормони виробляються в організмі дорослої жінки:
853. Де відкривається вивідна протока бартолінової залози:
854. Яку функцію виконують естрогенні гормони:
855. Роль прогестерону в організмі жінки:
856. Роль андрогенів в організмі жінки:
857. Який секрет виділяють залози шийки матки:
858. В який спосіб можна виявити гонококи, що перейшли в L-форму:
859. Якими шарами представлена стінка матки:
860. Які види епітелію покривають слизові сечостатевих органів у жінок:
861. Функція яєчників:
862. Де відкриваються труби в порожнину матки:
863. Яка реакція нормального секрету залоз шийки матки:
864. Яка реакція піхвових відходів у здорової жінки:
865. Механізм утворення піхвових відходів:
866. Яким епітелієм вистелена стінка піхви в здорової жінки:
867. Стінки маткової труби представлені:
868. При початку менструації які структури з порожнини матки відокремлюються:
869. Мікрофлора нормальних відходів піхви в дівчинки:
870. Назвіть рН нормальних відходів піхви в дівчинки:
871. Клінічна картина нижньої, свіжої, з гострим перебігом гонореї у жінок характеризується:
872. Основний антибіотик для лікування гонореї:
873. Чи застосовуються "цитомедіни" тімусу і кісткового мозку в лікуванні хламідіозу:
874. Чи застосовуються тімоген, тімалін, Т-активін для лікування хламідіозу:
875. Для лікування хламідіозу застосовують:
876. Для лікування хламідіозу застосовують антибіотики:
877. По ВОЗ класифікація гонореї передбачає:
878. Свіжа гонорея в жінок уражає:
879. Екстрене сповіщення (форма 089/у) заповнюється при гонореї:
880. Джерелом гонореї вважати:
881. У мазку із шийки матки виявлені Грам(+ -) диплококи, коки. Ваш діагноз:
882. Діагноз гонореї встановлюється:
883. При збиранні анамнезу в жінок для встановлення діагнозу гонореї звертати увагу на:
884. Розрізняють такі клінічні різновиди бартолініту:
885. Колір слизових оболонок сечостатевих органів у нормі в жінки:
886. Патоморфологічні зміни при свіжій (гострій) гонореї в жінки:
887. При хронічній гонореї патоморфологічні зміни в жінки:
888. У шийкових відходах при гострій гонореї є домішка:
889. Виділення при гонореї зеленуватого кольору завдяки тому, що:
890. Успіх лікування гонореї залежить від:
891. 100% госпіталізація хворих на гонорею необхідна:
892. При проведенні неспецифічної імунотерапії застосовують:
893. При урахуванні реакції на гоновакцину відзначають:
894. Біогеннії стимулятори, застосовувані при лікуванні гонореї:
895. При рецидивах гонореї призначають:
896. Назвіть нормальну мікрофлору піхви:
897. Особливості імунотерапії при гонореї і вагітності:
898. Особливості місцевого лікування гонореї при вагітності:
899. Про жінку, що перенесла гонорею на фоні вагітності, повідомляють:
900. Лікування гонореї у післяпологовому періоді:
901. Які антибіотики застосовують для лікування гонореї в дітей:
902. Назвіть особливості лікування гонореї в післяпологовому періоді:
903. Особливості лікування гонореї в дітей:
904. Перерахуйте топіку екстрагенітальної гонореї в жінок:
905. При постгонорейних запальних захворюваннях потрібно:
906. Принципи і методи лікування хворих на постгонорейні захворювання:
907. При постгонорейних запальних захворюваннях, обумовлених хламідіями і мікоплазмами:
908. Для визначення критерію вилікованості гонореї в жінок призначають:
909. Бактеріальний вагіноз у жінок викликається бактеріями:
910. Назвіть синоніми діагнозу бактеріальний вагіноз:
911. Лікувальна доза гоновакцини призначається в залежності від віку:
912. Для встановлення критерію вилікованості гонореї в дітей беруть мазки:
913. Профілактика гонореї в дітей:
914. Діти, що захворіли та з підозрою на гонорею, повинні:
915. Особиста профілактика жінок після випадкового статевого зв'язку:
916. У підстаркуватих і старих жінок у нормі у вагінальних мазках виявляють:
917. Основні місця ураження статевої сфери гонореєю в дітей до 3-х років:
918. Яким епітелієм вистелена уретра жінки:
919. У мазках з уретри, пофарбованих по Граму, лейкоцити покривають усе поле зору. Усередині лейкоцитів розташовані Гр(+) палички і диплококи. Ваш діагноз:
920. У мазках з уретры Л-30-40 у п/зору, виділення мізерні. Гр(-) диплококи розташовані усередині і позаклітинно. Ваш діагноз:
921. У зішкрябку з уретри виявлені внутрішньоепітеліальні включення. Ваш діагноз:
922. У зішкрябку з уретри, пофарбованому по Романовському-Гімзі, виявлено: епітеліальні клітини з включеннями над ядрами, Гр(-) диплококи, Гр(+) і Гр(-) палички. Ваш діагноз:
923. Які Ви знаєте тести на бактеріальний вагіноз:
924. Якою унікальною властивістю володіють мікоплазми:
925. У хворої рясні гнійні виділення. Які дослідження слід зробити:
926. У хворої численні виразки статевих органів і гнійні виділення з уретри. З'явилися на третій день після випадкового статевого зв'язку. Які дослідження слід зробити:
927. У хворої численні ерозії в ділянці статевих органів із рясними гній.вид., зб. пахвинні лімфовузли, спаяні між собою з різкою болючістю. З'яв. ерозії ч/з 10 днів після випадкового статев. зв'язку. Які дослідження слід зробити:
928. У хворої на великих статевих губах пухлиноподібні розростання у вигляді цвітної капусти. Які дослідження необхідно зробити:
929. Назвіть основні симптоми бактеріального вагінозу:
930. Піхва жінки вистелена епітелієм:
931. У піхві жінки залозистий апарат:
932. Відходи з піхви являють собою:
933. Шийка матки в жінок, що не народжували:
934. Шийка матки в жінок, що народили:
935. Співвідношення довжини шийки матки до тіла матки в дорослої жінки становить:
936. У здорових жінок секрет піхви має:
937. Вивідна протока парауретральних залоз у жінок впадає:
938. Парауретральні залози в жінок можуть являти собою:
939. Секрет уретральних залоз у жінок має:
940. Секрет парауретральних залоз має:
941. У переддвер'я піхви потрапляє секрет таких залоз:
942. Довжина уретри в жінок:
943. Які клінічні ознаки дають підставу встановити діагноз бактеріальний вагіноз:
944. До зовнішніх статевих органів жінки відносяться:
945. До внутрішніх статевих органів жінки відносяться:
946. Слизова піхви вистелена епітелієм:
947. У період статевого дозрівання на великих статевих губах дівчаток відбуваються такі зміни:
948. У товщі великих статевих губ знаходиться (і створює їхній об'єм):
949. У якому із перерахованих утворень жіночої статевої сфери немає залоз:
950. Як розподілені залози в жіночій уретрі:
951. Основні показання до призначення гоновакцини:
952. Сульфаніламіди при лікуванні гонореї в жінок і дітей призначають:
953. Для дисемінованої гонорейної інфекції характерно:
954. Для дисемінованої гонореї характерно в першій стадії розвитку:
955. Для дисемінованої гонорейної інфекції характерно:
956. Для дисемінованої гонорейної інфекції характерно:
957. Друга стадія дисемінованої гонорейної інфекції розвивається приблизно:
958. Ключові клітини - це:
959. Шкірні висипи при дисемінованій гонорейній інфекції проявляються:
960. Для гонорейного проктиту характерно:
961. Для орофарингеальної гонореї характерно:
962. Гарднерели чутливі до антибіотиків:
963. Для нормальної уретроскопічної картини характерна наявність 4-10 рівномірних складок,центр.фігура в перетинчастій частині крапкова, устя залоз Літтре оточені гіперемічним вінчиком:
964. При уретроскопії в передній уретрі: слизова набрякла, окремі судини нерозрізняються, різко виражена гіперемія, центральна фігура неправильна, слизова місцями ерозована, легко кровоточ.:
965. При уретроскопії: слизова передньої уретри збирається в рівномірні складки,блищить,центральн.фігура у вигляді вертикальної смуги,замкнена,розрізняється судинний малюнок,на передніх і бічних поверхнях видно крапкові вивідні протоки Літтреєвих залоз:
966. При уретроскопії: епітелій непрозорий, слизова бліда, місцями видно острівці неправильної форми сіруватого кольору:
967. При уретроскопії: складки уретри відсутні, центральна фігура зяє, колір слизової блідосірий без блиску, видно устя уретральних залоз:
968. При уретроскопії: на передній і бічних стінках уретри видно поглиблення з витікаючим гноєм, навколо отворів гіперемічний вінчик:
969. При уретроскопії: епітелій непрозорий, матовобілого кольору, видно нашарування у вигляді плівок білуватого кольору:
970. Чи можна одержати експериментальну модель зараження гонококом на тваринах:
971. З огляду на шляхи зараження і поширення гонококів в організмі, прийнято розрізняти клінічні різновиди гонореї:
972. При свіжому зараженні гонореєю в жінок одночасно з цервікальним каналом можуть інфікуватися:
973. Гонорейний сепсис проявляється у вигляді:
974. Гонопіемія може супроводжуватися:
975. Гонорея в жінок, що ведуть безладне статеве життя, поєднується:
976. Назвіть шляхи розповсюдження гонореної інфекції в організмі жінок і дітей:
977. Розвитку гонорейного кольпіту і вестибуліту в жінок сприяють:
978. Для одержання культури гонокока використовують:
979. Для посилення імунної відповіді хворим на гонорею призначають:
980. При локалізації гонореї в шийковому каналі матки, прямій кишці, глотці хворих:
981. Гонокок проникає через поверхню слизових оболонок:
982. Чи можуть гонококи транспортуватися сперматозоїдами в маткові труби
983. Гарднерели чутливі до антибіотиків:
984. Чи можливий ендоцитобіоз гонокока в нейтрофільних полінуклеарах:
985. Виникнення епідидиміту найчастіше обумовлене проникненням гонокока в придаток:
986. Першими симптомами стриктури уретри в чоловіків є:
987. Стриктура уретри в чоловіків може ускладнюватися:
988. Діагноз стриктури уретри в чоловіків установлюється за допомогою таких методів дослідження:
989. Літтреїти можуть ускладнюватися:
990. Простатити поділяються на:
991. Для гострого паренхіматозного простатита характерно:
992. Для абсцесу передміхурової залози характерно:
993. У нормальному секреті передміхурової залози при мікроскопії виявляється:
994. Розрізняють такі форми простатитів
995. Збудником м'якого шанкра є:
996. інкубаційний період при м'якому шанкрі в чоловіків складає:
997. У мазках, пофарбованих по Романовському-Гімзі, збудник м'якого шанкра являє собою коротку тонку паличку:
998. У мазках стрептобацили розташовуються:
999. Експериментальний м'який шанкр можна одержати:
1000. Оптимальна температура для росту стрепобацили Петерсена-Дюкрея на спеціальних середовищах:
1001. Зараження м'яким шанкром відбувається:
1002. Для клінічних проявів м'якого шанкра характерно:
1003. У розвинутому вигляді виразка м'якого шанкра має:
1004. Для виразки при м'якому шанкрі характерно:
1005. Виразки при м'якому шанкрі частіше бувають
1006. Виразки при м'якому шанкрі частіше бувають численними:
1007. М'який шанкр ускладнюється:
1008. М'який шанкр може ускладнюватися:
1009. М'який шанкр відрізняється від твердого шанкра:
1010. Гарднерели стійкі до:
1011. М'який шанкр відрізняється від твердого виразкового шанкра:
1012. М'який шанкр відрізняється від твердого виразкового шанкра:
1013. Для змішаного шанкра при одночасному зараженні стрептобацилою і блідою трепонемою характерно:
1014. М'який шанкр необхідно диференціювати від:
1015. М'який шанкр необхідно диференціювати від:
1016. Для лікування м'якого шанкра застосовують:
1017. Для місцевого лікування м'якого шанкра застосовують:
1018. Для лікування м'якого шанкра застосовують:
1019. Чи спроможна стрептобацила Петерсена-Дюкрея синтезувати бета-лактамазу:
1020. Якою симптоматикою проявляється гарднерельоз у чоловіків:
1021. Гарднерели чутливі до:
1022. Збудник фрамбезії:
1023. Зараження фрамбезією можливе:
1024. Тривалість інкубаційного періоду при зараженні фрамбезією складає:
1025. Продромальні явища при фрамбезії проявляються:
1026. Чи передається фрамбезія внутрішньоутробно потомству:
1027. Для первинної фрамбезіоми характерно:
1028. Для первинної фрамбезіоми характерно:
1029. Первинна фрамбезіома найчастіше локалізується:
1030. Для первинної фрамбезіоми характерно:
1031. Для первинного періоду фрамбезії характерно:
1032. Первинна фрамбезіома проявляється у вигляді:
1033. Вторинний період фрамбезії /генералізовані висипи/ розвивається:
1034. Для вторинного періоду фрамбезії характерні сверблячі численні висипи /фрамбезиди/ у вигляді:
1035. Для папульозних вторинних висипів при фрамбезії /фрамбезидів/ характерно:
1036. Для горбикових /люпоїдних/ висипів при фрамбезії /фрамбезидів/ характерно:
1037. Тривалість вторинного періоду фрамбезії складає:
1038. Для вторинного періоду фрамбезії характерно:
1039. Пізній /третинний/період фрамбезії характеризується розвитком:
1040. ДО пізніх проявів фрамбезії відноситься гундусвоєрідне ураження кісток і м'яких тканин, що характеризується:
1041. До пізніх проявів фрамбезії відноситься гангоза, що характеризується:
1042. При серологічному дослідженні за допомогою спеціальних реакцій:
1043. Основними препаратами для лікування фрамбезії є:
1044. Збудником невенеричного ендемічного сифілісу /Беджель/ є:
1045. Зараження беджелєм відбувається в результаті:
1046. Для ранніх стадій невенеричного ендемічного сифілісу /беджель/ характерно:
1047. Для пізніх стадій невенеричного ендемічного сифілісу /беджель/ характерно:
1048. Збудником пінти є:
1049. Зараження пінтою відбувається:
1050. Для пінти характерно:
1051. Для пінти характерно:
1052. Для другої стадії пінти характерно:
1053. Для пізніх уражень при пінті характерно:
1054. Основними препаратами для лікування невенеричного ендемічного сифілісу /беджель і пінти/ є:
1055. Четверта венерична хвороба викликається:
1056. Для лікування четвертої венеричної хвороби застосовують антибіотики групи:
1057. Четверту венеричну хворобу слід диференціювати від:


Атестація  лікарів  проводиться   з   метою   підвищення
відповідальності  за ефективність і якість роботи,  раціональнішої
розстановки  кадрів   фахівців   з   урахуванням   їх  професійної
майстерності, досвіду та складності виконуваних робіт. Атестація є
важливою  формою   морального   та   матеріального   стимулювання,
спрямована  на  удосконалення діяльності закладів охорони здоров'я
щодо подальшого поліпшення надання медичної допомоги населенню.

Загружается, подождите...
Аттестация врачей. Тестовые вопросы и ответы.



© 2006–2007 Медицина та Охорона Здоров'я - Атестація Лікарів