Атестація лікарів на категорію, атестація лікарів-спеціалістів


13. Дерматовенерологія

1. "Загальна дерматологія"


1. Основними дермато-венерологічними закладами є:
2. Захворюваність на сифіліс серед осіб соціально-негативної поведінки перевищує захворюваність на сифіліс серед іншого населення:
3. Гарним показником роботи жіночої консультації є активне виявлення гонореї у жінок, що страждають на запальні захворювання сечо-статевих органів, у процентах:
4. Гарним показником роботи жіночої консультації є профілактичне лікування жінок із запальними захворюваннями сечо-статевих органів за схемами лікування хронічної гонореї у відношенні на одну виявлену хвору з гонореєю:
5. Задовільним показником роботи жіночої консультації є виявлення хворих на гонорею жінок у процентах до всієї кількості хворих на гонорею жінок, зареєстрованих у районі (місті, області):
6. Гарним реальним якісним показником роботи шкірно-венерологічного закладу є виявлення джерел зараження на сифіліс у процентах:
7. Задовільним реальним показником роботи кабінету профоглядів можна вважати виявлення венхворих серед декретованих груп населення у відношенні до всіх венхворих серед цієї групи населення у процентах:
8. Гарним якісним показником роботи шкірно-венерологічного закладу є правильне лікування хворих на піодерміти, що дозволяє в середньому видавати лікарняні листи не більше, ніж на:
9. Назвіть гарний реальний показник якості роботи жіночої консультації по профілактиці вродженого сифілісу (вассерманізація вагітних жінок у процентах відповідно у першу і другу половину вагітності):
10. Причинами росту захворюваності на сифіліс серед населення є:
11. Хворі на заразні форми сифілісу повинні бути госпіталізовані протягом:
12. На диспансерному обліку повинно перебувати на одного лікаря-дерматолога хворих на хронічні рецидивуючі дерматози:
13. Облік хворих на сифіліс ведеться за формою:
14. Облік хворих на гонорею ведеться за формою:
15. Облік хворих на трихофітію, мікроспорію та парші ведеться за формою:
16. Абсолютним показником захворюваності є:
17. інтенсивним показником захворюваності вважається:
18. Екстенсивним показником захворюваності вважається:
19. На хворих з дерматозами в стаціонарі ведеться медична картка стаціонарного хворого - форма №:
20. На хворих з дерматозами в поліклініці заповнюється медична картка амбулаторного хворого - форма №:
21. На хворого з венеричним захворюванням заповнюється медична картка хворого на венеричне захворювання - форма №:
22. Річний звіт про діяльність диспансера по лікуванню хворих на венеричні, грибкові шкірні хвороби і трихомоніаз подається по формі №:
23. Річний звіт про захворювання, що передаються переважно статевим шляхом, грибкові шкірні захворювання та коросту подається по формі №:
24. Лікар на амбулаторному прийомі веде щоденник роботи лікаря поліклініки, диспансера, консультації - форма №:
25. Показником діяльності стаціонару є:
26. Середніми показниками діяльності дерматовенерологічних стаціонарів є:
27. Нормативний показник середньої забезпеченості населення лікарями дерматовенерологами складає:
28. Захворюваність населення на венеричні хвороби, що вираховується в інтенсивних показниках, розраховується по країні:
29. До демографічних показників відносяться:
30. Методика визначення демографічних показників:
31. Методика визначення демографічних показників:
32. Методика визначення демографічних показників:
33. Обчислювання показника дитячої смертності:
34. Показник летальності вираховується:
35. Показники захворюваності с тимчасовою утратою працездатності:
36. Поняття "хворобливість" - це розповсюдженість захворювань:
37. Захворюваність - це:
38. Важливу роль у профілактиці корости відіграють:
39. Для профілактики корости необхідно оперативно залучати до обстеження і лікування джерела зараження. Припустимим вважається залучення джерел протягом:
40. Оповіщення на хворого з коростою здійснюється по формі:
41. Прання білизни хворого на мікоз (трихофітію, мікроспорію або парші) проводять:
42. В дитячих закладах (дошкільних і дитячих будинках) при виявленні хворого на трихофітію, мікроспорію або парші проводять у групі, з якої ізольований хворий:
43. Облік захворюваності на піодерміти проводиться на підставі вивчення форми:
44. У профілактиці піодермітів суттєву роль відіграють такі заходи:
45. Для організації профілактичних заходів по попередженню захворюваності на піодерміти на промислових підприємствах проводять:
46. Для профілактики піодермітів на промислових підприємствах проводять:
47. При амбулаторному лікуванні дітей, хворих на трихомікози, вживають такі дезінфекційні заходи:
48. При виявленні хворого на лепру заповнюється оповіщення:
49. За свідоме зараження венеричною хворобою або поставлення в умови можливого зараження здорових осіб, винні притягаються до кримінальної відповідальності по ст. 108, 108.1. В яких випадках винний підлягає кримінальній відповідальності:
50. Хворого на сифіліс можна притягти до кримінальної відповідальності по ст.108, 108.1. КК України, ящо він:
51. Сфера деонтології включає:
52. Деонтологія і етика у практичній діяльності лікаря з достатньою повнотою виражена у:
53. До особливостей деонтології у діяльності лікаря дерматовенеролога відносяться:
54. Засновником французьскої дерматологічної школи вважають:
55. Засновником Віденської дерматологічної школи вважають:
56. Засновником Петербурзької дерматологічної школи вважають:
57. Засновником Московської дерматологічної школи вважають:
58. Засновником Київської дерматологічної школи вважають:
59. Засновником Харківської дерматологічної школи вважають:
60. З яких зародкових листків розвивається шкіра:
61. Маса шкіри без підшкірної основи складає:
62. У епідермісі є:
63. Придатками шкіри є:
64. Довге волосся є на:
65. Щетинисте волосся є:
66. За типом секреції потові залози є:
67. Пушкове волосся є:
68. За типом секреції сальні залози є:
69. З потом потовими залозами виділяються:
70. із секретом сальних залоз виділяються:
71. Підсилюють захисні (від мікроорганізмів) властивості шкіри:
72. Шари епідермісу:
73. Шари дерми:
74. Будова волоса:
75. У дермі є:
76. Кількість поту, що виділяється за добу (середнє без навантаження):
77. Чи може шкіра бути органом імунної системи:
78. У імунній відповіді шкіри можуть брати участь:
79. Шкіра депонує:
80. Шкіра бере участь в обміні:
81. Шкіра виконує функції:
82. Шкіра може виділяти з організму:
83. Шкіра може всмоктувати:
84. Первинними безпорожнинними елементами висипу є:
85. Первинними порожнинними елементами висипу є:
86. Вторинними морфологічними елементами висипу є:
87. До вторинних елементів висипу відносяться:
88. Плями змінюють у шкірі:
89. Плями запального характеру:
90. Папула може формуватися:
91. Після розв(язання папул можуть виникнути:
92. Горбик походить з:
93. Папула може формуватися за рахунок:
94. Пухирець може формуватися у:
95. Які пустули пов(язані з придатками шкіри:
96. Які з нижчеперелічених елементів висипки можуть призводити до рубців:
97. Для яких захворювань є характерними істинно мономорфні висипи:
98. Для яких захворювань характерні поліморфні висипи:
99. Водорозчинні вітаміни:
100. Жиророзчинні вітаміни:
101. При шкірних захворюваннях використовуються методи лікування:
102. У загальній терапії хворих на шкірні захворювання використовуються:
103. В лікуванні шкірних захворювань використовуються засоби:
104. Для зовнішнього лікування шкірних захворювань використовуються:
105. Застосовуються для зовнішнього лікування шкірних захворювань:
106. Для присипок (пудр) можуть бути використані:
107. Для присипок (пудр) можуть бути використані:
108. Присипки на шкіру показані при:
109. У дерматологічній практиці використовується дьоготь:
110. До складу рідини Кастеляні входить:
111. Примочки на шкіру показані при:
112. Для примочок можуть бути використані:
113. Для примочок можуть бути використані розчини:
114. Для примочок можуть бути використані відвари:
115. Для примочок можуть бути використані:
116. До складу збовтуваних сумішів можуть входити:
117. До складу збовтуваних сумішів можуть входити:
118. До мазьових основ можуть входити речовини:
119. До мазьової основи можуть входити:
120. До мазьової основи можуть входити:
121. До основи мазів можуть входити:
122. У мазьових основах можуть поєднуватися речовини:
123. Мазі можуть бути:
124. Пасти від мазів відрізняються:
125. До медичних лаків відносяться:
126. Лаки можуть містити:
127. Медичний клей, який застосовується у дерматології, містить:
128. Пластирі можуть містити:
129. Пластирі можуть містити:
130. Гормони кіркового шару наднирників:
131. Гормони мозкової речовини наднирників:
132. Чи є вірним пропис: Rр:Sоl.Асіdі Аsсоrbіпісі 5% - 1,0 іп аmриll. D.t.d. №10. D.S. Для парентерального уведення:
133. Чи є вірним пропис: Rр:Sоl.Тhуаmіпі brоmіdі 20%-1,0 іп аmриll. D.t.d. №20. D.S. Для ін(єкцій:
134. Чи є вірним пропис: Rр:Рrеdпіsоlопі 0,005 іп tаb. D.t.d. №100. D.S.За призначенням лікаря:
135. Чи є вірним пропис: Rр:Sоl.Рrеdпіsоlопі 3% - 1,0 іп аmриll. D.t.d. №6. D.S. Для парентерального уведення:
136. Чи є вірним пропис: Rр:Тrіаmсіпоlопі 0,04 іп tаb. D.t.d. №100. D.S. За призначенням лікаря:
137. Чи можна уводити кортикостероїдні препарати:
138. Чи є вірним пропис: Rр:Sоl.Асіdі bоrісі 5% - 500 ml D.S.Для примочок:
139. Чи є вірним пропис: Rр:Асіdі Sаlісуlіісі 1,0 Sиlfаtі рrаесіріtаtі 3,0 Vаsеlіпі Аq.dеstіll. апа 15,0 М.D.S. Мазь:
140. Чи є вірним пропис: Rр: Zіпсі охуdі 20,0 Таlсі 20,0 Аmуlі trіtісі 20,0 Glусеrіпі 40.0 Vаsеlіпі 40,0 Аq.dеstіllаtаl аd 240,0 М.D.S. Збовтувана суміш:
141. Чи є вірним пропис: Rр: Асіdі lасtісі 6,0 Асіdі Sаlісуlісі 12.0 Vаsеlіпі аd 100,0 М.D.S. Зовнішнє:
142. При тривалому застосуванні кортикостероїдних препаратів може спостерігатися:
143. Формування рисунка трикутних і ромбічних полей у плода відбувається на:
144. Потові залози починають розвиватися у плода на долонях і підошвах у:
145. Потові залози на всіх ділянках тіла, крім долоней і підошов, починають розвиватися у плода в:
146. Секреторна трубка потової залози на долонях і підошвах починає формуватися у плода з:
147. Секреторна трубка потових залоз, крім долоней і підошов, на всіх ділянках тіла починає формуватися у плода з:
148. Підшкірний жировий шар ділиться на часточки у плода на:
149. Кровоносні судини глибокої судинної мережі шкіри починають формуватися у плода на:
150. Глибока і поверхнева судинна мережа шкіри вже сформована у плода:
151. Товщина епідермісу на різних ділянках шкіри коливається у межах:
152. Товщина власно шкіри /дерми/ на різних ділянках шкіри коливається у межах:
153. Закладання волосся у плода відбувається на різних ділянках неодночасно /в декілька етапів/ з:
154. Сім(я волосся першої закладки /примітивне волосся/ закладається у внутрішньоутробному періоді на:
155. Сальні залози вперше з(являються у плода на:
156. Сальні залози у плода в ділянці обличчя і волосистої частини голови починають функціонувати на:
157. Колагенові, еластичні та аргірофільні волокна починають виявлятися у плода на:
158. В період ембріонального розвитку епідерміс на всій поверхні складається із зародкового, шиповидного, зернистого і рогового шару на:
159. Рисунок шкіри у вигляді гребінців та борозн на долонях і підошвах починає формуватися у плода в:
160. До професійних стігм відносяться:
161. До професійних стігм відносяться:
162. Облігатними подразниками, що викликають дерматити є:
163. Професійні дерматози у вигляді епітеліом можуть виникати:
164. Професійні дерматози зустрічаються у робітників таких виробництв:
165. Серед професійних дерматозів найчастіше відмічається:
166. Основним критерієм для встановлення діагнозу профдерматозів є:
167. При експертизі працездатності хворих на профдерматози необхідно вирішити питання:
168. Профілактика профдерматозів на підприємстві здійснюється:
169. Найчастішою причиною профдерматозів є:
170. Ураження шкіри у вигляді вугрів виникає від контакту:
171. Лікарські ураження шкіри можуть проявлятися:
172. В результаті непереносності лікарських препаратів можуть виникнути:
173. Симптоми хронічного червоного вовчака:
174. При хронічному червоному вовчаку уражаються:
175. При дисковидному червоному вовчаку можливі прояви у вигляді:
176. При системному червоному вовчаку уражаються:
177. Для лікування хронічного червоного вовчака застосовуються:
178. У патогенезі системного червоного вовчака відіграють роль:
179. Для дерматоміозиту є характерними:
180. До клінічних проявів дерматоміозиту відносяться:
181. Для лікування дерматоміозиту застосовують:
182. У хворих на системний червоний вовчак виявляють:
183. Для обмеженої склеродермії є характерним:
184. Для системної склеродермії є характерними:
185. Для лікування склеродермії застосовують:
186. Для лікування вогнищевої склеродермії застосовують:
187. До групи капіляритів можна віднести:
188. До групи капіляритів можна віднести:
189. До групи васкулітів з ураженням судин середнього калібру можна віднести:
190. До групи васкулітів з ураженням судин дрібного калібру можна віднести:
191. Для лікування васкулітів з ураженням судин середнього калібру алергічної /аутоімунної/ природи застосовують:
192. Для лікування капіляритів застосовують:
193. При геморагічному васкуліті /хворобі Шенлейн-Геноха/ висипи на шкірі складаються з:
194. При капіляритах висипи на шкірі складаються з:
195. При капіляритах має місце:
196. Рецидивуючий і такий, що не нагноюється, панікуліт Пфейфера-Крисчена- Вебера проявляється:
197. При геморагічному васкуліті /хворобі Шенляйн-Геноха/ можуть мати місце ураження:
198. Трисимптомний синдром Гужеро-Дюппера проявляється появою на шкірі:
199. До групи ідіопатичних атрофій шкіри можна віднести:
200. Черв(якоподібна атрофія шкіри проявляється переважно:
201. Атрофічний акродерміт проявляється насамперед в ділянці:
202. До групи атрофій шкіри можна віднести:
203. До групи васкулітів можна віднести:
204. Саркоїдоз проявляється:
205. Гістологічна картина дрібновузликового саркоїду характеризується:
206. До доброякісних епітеліоїдних ретикульозів відносяться:
207. При саркоїдозі спостерігається ураження:
208. Мастоцитози можуть проявлятися:
209. Ангіофібробластозний ретикульоз /саркома Капоші/ може мати зовнішню схожість:
210. Для лікування ангіофібробластозного ретикульозу /саркоми Капоші/ застосовують:
211. Грибовидний мікоз у першій стадії еритемато-сквамозних висипів необхідно диференціювати:
212. Еритродермічну форму грибовидного мікозу необхідно диференціювати:
213. Для гістологічної картини грибовидного мікозу є характерним:
214. Для лімфогранульоматоза /лімфоми Ходжкіна/ є характерною поява на шкірі:
215. Первинний ретикулосаркоматоз шкіри Готтрона необхідно диференціювати:
216. Для лікування грибовидного мікозу застосовують:
217. Для лімфоми Ходжкіна /лімфогранульоматозу/ є характерним:
218. Для лімфоми Ходжкіна /лімфогранульоматозу/ є характерним:
219. Прояви актиномікозу найчастіше локалізуються:
220. Виділяють такі основні клінічні форми актиномікозу:
221. Для лікування актиномікозу застосовуються:
222. Міцетома /мадурська стопа/ характеризується:
223. Для лікування міцетоми застосовують:
224. Виділяють такі клінічні форми споротрихозу:
225. Споротрихоз шкіри необхідно диференціювати:
226. При лікуванні споротрихозу застосовують:
227. Клінічно хромомікоз проявляється:
228. Хромомікоз необхідно диференціювати:
229. При глибокому бластомікозі Буссе-Бушке можливі ураження:
230. Глибокий бластомікоз Буссе-Бушке слід диференціювати:
231. Кокцидіоїдний мікоз ендемічно розповсюджений:
232. Хронічна форма кокцидіоїдного мікозу протікає з ураженням:
233. Гостра форма кокцидіоїдного микозу протікає у вигляді:
234. Для лікування кокцидіоїдного мікозу застосовують:
235. Глибокий бластомікоз Буссе-Бушке слід диференціювати від:
236. Глибокий бластомікоз Джилкрайста слід диференціювати від:
237. За сучасними даними зараження актиномікозом відбувається:
238. Для діагностики актиномікозу застосовують:
239. Найбільш характерними клінічними ознаками актиномікозу шкіри є:
240. Прояви актиномікозу слід диференціювати від:
241. Піодермії викликаються:
242. При стафілодерміях в основному уражаються:
243. При стрептодерміях уражається:
244. До стафілодермії відносять:
245. До стрептодермії відносять:
246. інфільтративно-виразкову піодермію необхідно диференціювати:
247. Стрептокок є причиною виникнення:
248. Стафілококи є причиною виникнення:
249. Серпігінуючу виразкову піодермію необхідно диференціювати:
250. Для лікування піодермій застосовують:
251. До хронічних стрептодермій відносять:
252. До хронічних стафілодермій відносять:
253. Для зовнішнього лікування стрептококового імпетиго застосовують:
254. Для лікування стафілококового сикозу застосовують:
255. Для лікування хронічної виразкової піодермії застосовують:
256. Для профілактики піодермій застосовують:
257. Для лікування хронічної піококової виразки застосовують:
258. У терапії пухирчатки новонароджених застосовуються:
259. Численні міліарні абсцеси у дітей викликаються:
260. У профілактиці піодермітів на виробництві істотну роль відіграють:
261. Епідемічну пухирчатку новонароджених необхідно диференціювати:
262. Ектима теребранс зустрічається в:
263. При хронічній вегетуючій піодермії у шкірі відзначаються такі зміни:
264. Збудником шанкриформної піодермії є:
265. Гідраденіт викликають:
266. Постерозивний сифілоїд Сильвестра-Жаке необхідно диференціювати:
267. Заїди /імпетиго фісуріка/ необхідно диференціювати:
268. Кільцеподібне імпетіго необхідно диференціювати:
269. Бульозне імпетіго слід диференціювати:
270. Вузлики доярок слід диференціювати:
271. Оперізуючий лишай слід диференціювати:
272. Для лікування оперізуючого лишаю застосовують:
273. Для лікування оперізуючого лишаю застосовують:
274. У залежності від локалізації розрізняють такі форми оперізуючого лишаю:
275. У залежності від клінічних проявів виділяють такі форми оперізуючого лишаю:
276. Простий пухирцевий лишай необхідно диференціювати:
277. Локалізація проявів простого пухирцевого лишаю в ділянці геніталій обумовлена:
278. інфікування вірусом простого пухирцевого лишаю частіше усього відбувається:
279. Для лікування простого пухирцевого лишаю застосовують:
280. Для лікування простого пухирцевого лишаю застосовують:
281. Онкогенною дією володіє вірус простого пухирцевого лишаю:
282. Рецидиви простого герпеса гениталій провокуються:
283. При зараженні новонароджених від матерів під час пологів спостерігаються такі прояви простого пухирцевого лишаю:
284. У діагностиці вірусу простого герпеса використовуються такі лабораторні методи:
285. Віруси є:
286. Онкогенною дією на організм володіють віруси:
287. Вірус-збудник оперізуючого лишаю подібний до:
288. Герпетична екзема (ерупціо варіцеліформіс Капоші) відзначається:
289. Звичайні бородавки слід диференціювати від:
290. Гострокінцеві кондиломи слід диференціювати від:
291. При заразливому молюску первинним елементом є:
292. При заразливому молюску в епідермісі відзначається:
293. Первинним морфологічним елементом при рожевому лишаї є:
294. Висипка при рожевому лишаї Жибера переважно локалізується:
295. Рожевий лишай Жибера слід диференціювати від:
296. Поліморфну ексудативну еритему слід диференціювати від:
297. Поліморфна ексудативна еритема проявляється такими морфологічними елементами:
298. Виділяють такі форми атопічного дерматиту:
299. Нейровісцеральні розлади, що спостерігаються при атопічному дерматиті:
300. Чи має місце генетична обумовленість атопічного дерматиту:
301. Порушення імуногомеостазу при атопічному дерматиті:
302. У сироватці крові хворих на атопічний дерматит:
303. Класифікація екземи:
304. У гострій стадії екземи мають місце:
305. Мікотична екзема локалізується:
306. Нумулярна екзема проявляється:
307. Особливості клініки профекземы:
308. Екзему необхідно диференціювати:
309. Особливості клінічної картини екземи в залежності від локалізації процесу:
310. Этіопатогенетичні чинники в розвитку псоріазу:
311. При псоріазі спостерігаються такі патогістологічні процеси:
312. Гістопатологічна картина пустульозного псоріазу:
313. Виділяють такі клінічні форми псоріазу:
314. Розрізняють такі форми псоріазу:
315. У прогресивній стадії псоріазу спостерігається така симптоматика:
316. Для регресивної стадії псоріазу характерна поява:
317. Феномен Кебнера спостерігається:
318. При лікуванні псоріазу застосовують:
319. При артропатичному псоріазі уражається:
320. При псоріатичній еритродермії:
321. При поганій переносності звичайних лікувальних засобів при псоріазі в прогресивній стадії призначають:
322. Для лікування псоріатичної еритродермії не застосовують:
323. При лікуванні псоріазу застосовують:
324. При артропатичному псоріазі ураження локалізуються:
325. При псоріатичній еритродермії:
326. Причини появи себореї такі:
327. Рідка себорея характеризується:
328. Густа себорея характеризується:
329. Нелікована себорея може ускладнюватися:
330. При себореї і її ускладненнях хворого необхідно обстежити у:
331. Розрізняють такі клінічні різновиди себореї:
332. Причини появи рожевих вугрів:
333. Себорейний дерматит проявляється:
334. Ринофіма характеризується:
335. Для лікування себореї і її ускладнень призначають:
336. Для лікування себореї застосовують:
337. Які лікарські форми застосовують для місцевого лікування себореї і її ускладнень:
338. При ускладненні себореї піодермією призначають:
339. Для розсмоктування рубців після глибоких і шаровидних акне призначають:
340. Дієтотерапія себорейних хворих:
341. Профвідбір при себореї і її ускладненнях:
342. Санаторно-курортне лікування себорейних хворих:
343. Демодекс фолікульорум виявляють:
344. Основні засоби, застосовувані усередину при лікуванні рожевих вугрів і демодикозу:
345. Типи шкіри обличчя:
346. Нормальну шкіру обличчя миють:
347. Для попередження зморшок на шкіру обличчя починають щодня наносити живильні креми:
348. Як пом'якшити воду для миття шкіри обличчя і рук:
349. Види масажу обличчя:
350. Протипоказання до проведення масажу обличчя:
351. Показання для проведення дермабразії:
352. Анестезуючі засоби, застосовувані перед дермабразією:
353. Показання до кріомасажу:
354. Показання до кріомасажу:
355. Косметичний масаж:
356. Утворення рубців відбувається при:
357. Основні фізіотерапевтичні методи, застосовувані при лікуванні вітіліго:
358. Засоби, призначувані усередину для лікування вітіліго:
359. Різновиди бородавок:
360. З явищами атрофії шкіри волосистої частини голови протікають:
361. До біогенних стимуляторів, застосовуваних у дерматології, належать:
362. Протипоказання до призначення гризеофульвіну:
363. Добові дози гризеофульвіну обчислюються з розрахунку:
364. Гризеофульвін потрібно застосовувати:
365. Схеми лікування гризеофульвіном:
366. Тривалість лікування мікозів волосистої частини голови:
367. Методика лікування поверхневих мікозів в/ч голови:
368. Критерії вилікованості мікозів в/ч голови:
369. Зняття з обліку мікологічних хворих проводиться через:
370. Потребують відміни гризеофульвіну такі побічні явища:
371. При токсикоалергічній реакції на гризеофульвін призначають:
372. При лікуванні гризеофульвіном призначають аналізи:
373. Обстеження дорослих хворих на хронічну трихофітію:
374. Профілактика рецидивів мікозів стоп:
375. Гіпосенсибілізуючі засоби, застосовувані при дерматомікозах, ускладнених алергідами:
376. Дисгідротичну форму епідермофітії диференціюють із:
377. Сквамозную форму грибкового ураження стоп диференціюють із:
378. При хронічній трихофітії в/ч голови в жінок /без стрижки волосся/ гризеофульвін дають:
379. Бульозний мікоз стоп слід диференціювати з:
380. Епітеліальні доброякісні пухлини шкіри розвиваються з:
381. Доброякісні пухлини шкіри розвиваються з:
382. Лейоміоми виникають із:
383. Гістологічно доброякісні пухлини представлені:
384. За морфологічними ознаками виділяють такі види доброякісних пухлин шкіри:
385. Найчастіша локалізація доброякісних пухлин шкіри:
386. Лейоміоми характеризуются:
387. Вогнища лейкоплакії локалізуються частіше на:
388. Лейкоплакію слизової рота диференціюють із:
389. Спиноцелюлярний рак частіше локалізується на:
390. Гістопатологічно спиноцелюлярний рак характеризується:
391. Про ступінь злоякісності раку шкіри судять по:
392. Гістопатологія хвороби Боуена:
393. Хворобу Боуена диференціюють із:
394. Еритроплазію Кейра диференціюють із:
395. Хвороба Педжета клінічно проявляється:
396. Хворобу Педжета диференціюють із:
397. Адемома сальних залоз Прингля:
398. Хвороба Прингля локалізується на:
399. Хвороба Фордайса з'являється на:
400. Сирингома - це доброякісна пухлина:
401. Базальноклітинна епітеліома частіше локалізуються на:
402. Базальноклітинну епітеліому диференціюють із:
403. Розрізняють такі види базальноклітинних епітеліом:
404. Рак сальних залоз (гістопатологічні зміни) характеризується:
405. Шкірні метастази раку грудей бувають таких типів:
406. Типи ураження волосся при трихомікозах:
407. Поверхневий кандидоз шкіри і слизових викликають:
408. Поверхневий кандидоз шкіри проявляється:
409. Рак підрозділяють на:
410. При поверхневому кандидозі уражаються:
411. У етіології раку шкіри може відігравати роль:
412. Класифікація пухлин за етіопатогенезом (виберіть НЕПРАВИЛЬНУ відповідь):
413. Дерматомікози поділяються на такі групи:
414. При узятті матеріалу для дослідження на грибки беруть:
415. Створюють такі умови при узятті матеріалу для мікологічного дослідження:
416. Мікроскопічне дослідження грибкового матеріалу роблять із додаванням:
417. Грибковий матеріал краще виявляти:
418. Для вирощування грибкових культур користуються середовищами:
419. Кератомікози викликаються:
420. Кератомікоз викликають:
421. На середовищі Сабуро гіпсовий трихофітон (ментагрофітес) утворить колонії:
422. Трихофітон фіолетовий на живильному середовищі виділяє пігмент:
423. При мікроскопії патологічного матеріалу з вогнища ураження при мікозах видно:
424. Мікроспорію в/ч голови викликає:
425. Фавус викликає:
426. Клінічна картина паршів (фавусу) проявляється:
427. Культура ахоріона Шенляйна на середовищі Сабуро утворить:
428. Клініка пахвинної епідермофітії представлена:
429. Розрізняють такі форми епідермофітії стоп:
430. Клінічна картина при руброфітії характеризується:
431. Патогенні гриби при мікозі стоп виявляють у:
432. Епідермофітон уражає:
433. До пухирчастих дерматозів належать:
434. У групу істинної акантолітичної пухирчатки входять:
435. Для вульгарної пухирчатки характерно:
436. ініціальні висипи акантолітичної пухирчатки виникають:
437. Висипи, характерні для вульгарної пухирчатки:
438. Для вульгарної пухирчатки характерно:
439. Акантолітичні клітини Тцанка - це:
440. Листоподібну пухирчатку від вульгарної відрізняють:
441. Вегетуючу пухирчатку від вульгарної відрізняють:
442. Себорейную пухирчатку від вульгарної відрізняють:
443. Для лікування акантолітичної пухирчатки можуть бути використані препарати:
444. Пемфігоїди відрізняють від істинного пемфігусу:
445. Для доброякісної сімейної пухирчатки характерно:
446. Для доброякісної сімейної пухирчатки характерно:
447. Для герпетиформного дерматозу Дюринга характерно:
448. Для герпетиформного дерматозу Дюринга характерно:
449. Дерматоз Дюринга від істинної пухирчатки відрізняють:
450. Слизова оболонка порожнини рота вистелена:
451. Слизова язика вкрита сосочками:
452. На червоній каймі губ може проявлятися:
453. На слизовій оболонці щік можуть проявлятися:
454. До ідіопатичних атрофій шкіри відносять:
455. У групу фотодерматозов відносять:
456. До фотодерматозів відносять:
457. Світлову віспу необхідно диференціювати від:
458. Пізню шкірну порфірію необхідно диференціювати від:
459. Пігментну ксеродерму необхідно диференціювати від:
460. Лепра - це:
461. Збудником Лепри є:
462. При дослідженні (матеріалу на наявність) збудника Лепри характерне фарбування:
463. Для дослідження на збудника Лепри матеріалом може бути:
464. Клінічні форми лепри (класифікація):
465. Для туберкулоїдної лепри характерно:
466. Висипи на шкірі, що виникають при туберкулоїдній лепрі:
467. Суб'єктивні розлади при розвитку лепром:
468. Для лепрозних горбиків характерно:
469. При туберкулоїдній лепрі можливі:
470. У продромальному періоді лепроматозної лепри можливі:
471. Для лепроматозної лепри характерно:
472. При лепроматозній лепрі можливо:
473. При лепроматозній лепрі можливі:
474. Можливі виходи лепроматозної лепри:
475. Для недиференційованої лепри характерно:
476. Для лікування лепри можуть бути використані:
477. Туберкульозний вовчак проявляється на шкірі:
478. Коліквативний туберкульоз /скрофулодерма/ проявляється на шкірі:
479. Розацеаподібний туберкулід Левандовського-Лютца проявляється:
480. Міліарний дисемінований вовчак обличчя проявляється:
481. Папулонекротичний туберкульоз частіше локалізується:
482. Туберкульозний вовчак відрізняється від горбикового сифілісу:
483. Первинний туберкульоз шкіри частіше розвивається:
484. Лишай золотушних /ліхеноїдний туберкульоз шкіри/ частіше спостерігається:
485. Первинний туберкульоз шкіри має перебіг:
486. Папулонекротичний туберкульоз необхідно диференціювати від:
487. Лишай золотушних необхідно диференціювати від:
488. Збудник туберкульозу має такі розміри:
489. У виникненні шкірного туберкульозу відіграє роль:
490. Туберкульозний вовчак необхідно диференціювати:
491. Скрофулодерму необхідно диференціювати від:
492. Прояви скрофулодерми частіше усього локалізуються:
493. істинний виразковий туберкульоз шкіри найчастіше проявляється:
494. істинний виразковий туберкульоз характеризується:
495. Бородавчастий туберкульоз шкіри характеризується:
496. Прояви туберкульозного вовчака найчастіше локалізуються:
497. індуративний туберкульоз шкіри:
498. Туберкулінові проби найчастіше бувають позитивними:
499. Виразковий шанкроподібний туберкульоз шкіри характеризується:
500. Для туберкульозного вовчака характерна наявність у гістологічному препараті:
501. Туберкульозний вовчак часто ускладнюється:
502. Дисемінований міліарний вовчак обличчя:
503. Характерним для скрофулодерми є:
504. Лікування туберкульозу шкіри:
505. Лікування туберкульозу шкіри проводиться:
506. Всі клітини крові утворюються:
507. Первинний ретикульоз шкіри проявляється:
508. Гістологічно: наявність у клітинах рогового шару ядер характерна для:
509. Гістологічно: гіперплазія кератогіалінового шару, акантоз, вакуольна дегенерація базальних клітин характерна для:
510. Гістологічно: у епідермісі спонгіоз, акантоз, незначний паракератоз характерний для:
511. Гістологічно: у епідермісі незначний гіперкератоз, паракератоз і акантоз, внутрішньоклітинний набряк клітин шиповидного шару характерні для:
512. Гістологічно: у епідермісі пухир, дно його утворено базальними клітинами в порожнині пухиря округлі клітини з базофільною протоплазмою (клітини Тцанка). Це характерно для:
513. Гістологічно: у сітчастому шарі дерми інфільтрат з епітеліоїдних клітин, великі клітини з великою кількістю ядер по периферії, ближче до периферії є лімфоцити. Це характерно для:
514. Гістологічно: великі скупчення базальних клітин у епідермісі у вигляді тяжів, по периферії клітини розподілені радіально або у вигляді частоколу, є чисельні мітози. Це характерно для:
515. У дермі значна кількість "часточкових" вогнищ з епітеліоїдних клітин і поодиноких гігантських клітин типу сторонніх тіл. Це характерно для:
516. Гістологічно: роговий шар стовщений, зернистий шар ледь виражений, шиповидний шар стовщений, сосочки дерми сплощені. Встановите діагноз:
517. Гістологічно: рогові "пробки" у розширених волосяних фолікулах, виражений гіперкератоз в іншій частині препарату. Це характерно для:
518. Гістологічно: гіперкератоз лійки волосяного фолікула пушкового волосся, у сосочках шкіри гіперемія, навколо судин значний круглоклітинний інфільтрат. Встановіть діагноз:
519. Гістологічно: у епідермісі гіпертрофія рогового і зернистого шарів, у базальному і шиповидному шарах - дискератоз у вигляді круглих тілець та зернин. Це характерно для:
520. Гіст.:значн.поліморф.клітинн.інфіл-т у дермі у верх.відділах подшкірн.шару навколо судин клітинні скупч-я,великі клітини з гіперхромн.,церебриформн.ядрами,у шиповидному шарі епідермісу мікроскоп-і абсцеси,що містять лімф-ти.Встан.д-з:
521. Гістолог.:інфільтрат у дермі і верх.відділах підшкірн.шару з гістіоцитів, лімфоцитів, плазматич.клітин, фібробластів і великих клітин із великими неправ.ядрами; епідерміс місцями стоншений, у шиповидному шарі мікроскопіч.абсцеси. Діагноз:
522. Гіст.:підсосочк.інфіл-т дерми,проникає до епідерм.,епідерміс стоншен.,місцями зруйн.:у інф-ті гістіоцити різн.розмір.,лімф-ти,еозиноф.,плазм.клітини і фібробласти,зустріч.великі клітини з сегм.численн.ядрами /кл.Рід-Штернберга/.Д-з:
523. Гістолог.:у епідермісі-гіперкератоз,особливо в устях волосяних фолікулів,гідропічна дистрофія базального шару,у верхніх відділах дерми інфільтрат навколо судин із лімфоцитів,дистрофія сполучної тканини /еластоз/.Встановіть д-з:
524. Гістологічно:епідерміс дещо стоншений, сосочки дерми трохи сплощені, атрофія придатків шкіри, колагенові волокна склерозовані, блідо пофарбовані. Встановіть діагноз:
525. Гістологічно:епідерміс стоншений,його вирости згладжені,дерма стоншена,придатки шкіри відсутні,колагенові волокна значно стоншені,еластичні відсутні.Встановіть діагноз:
526. Гістол.:епідерміс помір.атрофічний,у дермі місцями.вогнища муцинозної дистрофії,у мязов.волок.немає попереч.смугастості,гіаліноз саркоплазми і проліферація ядер,навколо м`язов.волокон периваскулярний інфільт.з лімфоц.,гістіоцитів.Встановіть д-з:
527. Для атрофодермії Нонне-Мільроя-Мейжа характерно:
528. Для нетримання пігменту /синдрому Блоха-Сульцбергера/ характерно:
529. Для синдрому Джанотті-Крості характерно:
530. Для синдрому Мелькерсона-Розенталя-Шюрмана характерно:
531. Для синдрому Плюмера - Вінсона характерні:
532. Для синдрому Штурге-Краббе-Вебера характерні:
533. Для синдрому Кліппель-Тренонея характерні:
534. Для синдрому Паркеса-Вебера характерно:
535. Для синдрому Лайєла характерно:
536. Для синдрому Геєрфордта характерно:
537. Для синдрому Мікуліча характерно:
538. Для синдрому Пейтца характерно:
539. Для синдрому Стівенса-Джонсона характерно:
540. Для синдрому Шегрена характерно:
541. Для синдрому Лассуера-Літтля характерно:
542. Для гранульоматозу Вегенера характерно:
543. Для варіабельної фігурної еритрокератодермії характерні:
544. Гістологічно: у нижніх шарах епідермісу великі, різко пігментовані гнізда невусних клітин, у частині їх видно мітози. У сосочковому шарі шкіри - щільний смугоподібний інфільтрат і окремі атипові невусні клітини.Це характерно для:
545. Гістолог.:у дермі круглоклітинний інфільтрат,розташ.навколо судин і нервів,склад.з гістіоцитів і великих пінистих клітин,у яких при фарбуванні по Циль-Нільсену виявл.чисельні палички,розташовані у вигляді сигар у пачці.Це характерно для:
546. Гістологічно:у дермі і підшкірному шарі круглоклітинний інфільтрат переважно з плазматичних клітин,а також із лімфоцитів і епітеліоїдних клітин. Це характерно для:
547. Гістологічно:дерма стовщена,у колагенових волокнах ознаки дегенерації,між ними ніжні блакитнуваті нитки і зерна муцину. Це характерно для:
548. Ураження печінки, викликане застосуванням метотрексату протікає у вигляді:
549. Який з перерахованих препаратів викликає апластичну анемію:
550. Коли починаються порушення, викликані застосуванням метотрексату або ДДС /авлосульфона, дапсона/:
551. Що з перерахованого не спостерігається при хворобі Бехчета:
552. Клінічні прояви хвороби Бехчета характеризуються:
553. Синдром Бехчета частіше зустрічається:
554. Хвороба Бехчета частіше зустрічається в:
555. Синдром Бехчета частіше зустрічається в:
556. Для претібіальної мікседеми характерно:
557. Для псевдоеластичної ксантоми характерно:
558. Для синдрому Ротмунда характерно:
559. Для синдрому Вернера характерно:
560. Для гіпереластичної шкіри - синдром Елерса-Данлоса характерно:
561. Для синдрому Сезарі характерно:
562. Назвіть основні причини, що призводять до розвитку слоновості:
563. Назвіть улюблені місця локалізації при слоновості:
564. Крім слоновості, стійкі лімфостази спостерігаються при:
565. Назвіть можливу локалізацію вогнищ ураження при підшкірному некрозі жирової тканини новонародених:
566. При некрозі жирової тканини підшкірного шару в новонароджених у процесі еволюції спостерігається:
567. Крауроз вульви частіше спостерігається при:
568. При краурозі частіше уражаються:
569. Крауроз супроводжується такими суб'єктивними відчуттями:
570. Крауроз вульви може ускладнюватися:
571. Причиною розвитку псевдоміліум колоїдале є:
572. Для мастоцитозу шкіри характерно:
573. Для бактериду Ендрюса характерно:
574. Назвіть захворювання, що не поєднується з онкопатологією:
575. При грибовидному мікозі:
576. При таких захворюваннях не уражається волосиста частина голови у дорослих:
577. Такі твердження про гірсутизмі неправильні:
578. Ультрафіолетове опромінення погіршує перебіг:
579. Для дерматоміозиту характерно:
580. При герпетиформному дерматиті Дюринга спостерігається:
581. Виникненню шкірного раку сприяє:
582. Еритродермія - характерна ознака таких захворювань:
583. Яким препаратам слід віддавати перевагу при лікуванні дисковидного червоного вовчака:
584. Для атопічного дерматиту не характерно:
585. Збільшення пігментації в результаті відкладення меланіну спостерігається при:
586. Такі твердження правильні:
587. Такі твердження хибні:
588. Токсоплазмоз - це:
589. Збудником токсоплазмозу є:
590. Основні шляхи зараження токсоплазмозом:
591. На токсоплазмоз можуть хворіти:
592. При токсоплазмозі можливі важкі ураження:
593. Перебіг токсоплазмозу може бути:
594. При гострому токсоплазмозі можливі:
595. Для хронічного токсоплазмозу характерно:
596. При хронічному токсоплазмозі можуть розвиватися:
597. При уродженому токсоплазмозі можливий перебіг:
598. При уродженому гострому токсоплазмозі можливі:
599. При уродженому гострому токсоплазмозі можливі:
600. При хронічному уродженому токсоплазмозі можуть спостерігатися:
601. При уродженому хронічному токсоплазмозі можуть спостерігатися:
602. Міази - це:
603. Збудником поверхневих міазів є личинки мух:
604. При поверхневих і глибоких міазах можуть бути уражені:
605. Лінійний мігруючий міаз викликається:
606. Для лінійного мігруючого міазу характерно:
607. Філяриатози - це захворювання, що викликаються:
608. Збудники філяриатозів, філярії можуть паразитувати в людини в:
609. До філяриатозів відноситься онхоцеркоз, для якого характерні:
610. До філяриатозів відноситься онхоцеркоз, для якого характерні:
611. Для хвороби Рендю-Ослера характерно:
612. Для синдрому Елерса-Данлоса характерно (сиtіs hуреrеlаstіса):


Атестація  лікарів  проводиться   з   метою   підвищення
відповідальності  за ефективність і якість роботи,  раціональнішої
розстановки  кадрів   фахівців   з   урахуванням   їх  професійної
майстерності, досвіду та складності виконуваних робіт. Атестація є
важливою  формою   морального   та   матеріального   стимулювання,
спрямована  на  удосконалення діяльності закладів охорони здоров'я
щодо подальшого поліпшення надання медичної допомоги населенню.

Загружается, подождите...
Аттестация врачей. Тестовые вопросы и ответы.



© 2006–2007 Медицина та Охорона Здоров'я - Атестація Лікарів