Атестація лікарів на категорію, атестація лікарів-спеціалістів


104. Урологія

6. "6. Неспецифічні запальні захворювання органів сечостатевої системи, сечокам'яна хвороба."


384. Основний шлях проникнення інфекції в нирку при гострому пієлонефриті:
385. Найпоширеніша форма гострого пієлонефрита:
386. Найхарактерніший результат хронічного пієлонефриту:
387. Результат гострого пієлонефриту:
388. Найбільш характерний симптомо-комплекс гострого пієлонефриту:
389. Найхарактерніша лабораторна ознака гострого пієлонефриту:
390. Невід'ємна ознака гострого первинного пієлонефриту в додаткових методах обстеження:
391. Зміни сечі, які найбільш властиві гострому пієлонефриту:
392. Зміни крові, які найчастіше зустрічаються при гострому пієлонефриті:
393. Укладнення хронічного пієлонефрита:
394. Причина вторинного гострого пієлонефриту, яка складає більшість:
395. Найбільш інформативний метод діагностики вторинного гострого пієлонефриту:
396. Найвірогідніша ознака переходу гострого серозного пієлонефрита в гнойовий:
397. Найбільш практична вітчизняна класифікація гострого пієлонефрита запропонована:
398. Пієлонефрит - це:
399. Найпоширеніша клінічна форма гострого гнойового пієлонефрита:
400. Найчастіше ускладнення хронічного пієлонефрита:
401. Переважна локалізація гнійників при апостематозному пієлонефриті:
402. Найпоказовіший інформативний метод діагностики карбункулів нирки:
403. Основний збудник емфізематозного пієлонефрита:
404. Фактори, які сприяють виникненню емфізематозного пієлонефрита:
405. Патогномонічний симптом емфізематозного пієлонефрита:
406. Патогномонічний симптом некроза ниркових сосочків:
407. Кардинальний урологічний симптом бактеріемічного шока:
408. Рання ознака бактеріемічного шока:
409. Причина бактеріемічного шока:
410. Першочергові лікувальні заходи при бактеріемічному шоці:
411. Головна умова для ефективного антибактеріального лікування при бактеріемічному шоці:
412. Складові нирки, які найчастіше уражаються при хронічному пієлонефриті:
413. Причини, які обов'язково сприяють виникненню хронічного пієлонефриту:
414. Провідні ознаки хронічного пієлонефриту:
415. Перінефрит - це:
416. Найвірогідніший шлях інфікування при первинному паранефриті:
417. Клінічні форми паранефрита:
418. Гній при гнойовому паранефриті найчастіше проривається:
419. Типова рентгенологічна ознака гострого паранефрита:
420. Лікування гострого паранефрита в ексудативно-інфільтративній фазі:
421. Активність запалення в нирці при хронічному пієлонефриті визначається за:
422. Мікроорганізми, які найчастіше викликають пієлонефрит:
423. Оптимальний термін лікування хворих на хронічний пієлонефрит:
424. В діагностиці хронічного пієлонефрита найбільше значення має:
425. Поширеність гострого пієлонефрита у дітей переважає у:
426. Особливості гострого пієлонефорита у дітей:
427. Показання до нефректомії при гострому гнойному пієлонефриті у дітей:
428. Головна патогенетична причина гострого вторинного пієлонефрита у дітей:
429. Фактор, який головним чином сприяє переходу гострого пієлонефрита в хронічний:
430. Найвірогідніша рентгенологічна ознака хронічного пієлонефрита:
431. Головна патогенетична причина вторинного хронічного пієлонефрита у чоловіків після 60 років:
432. Провідна ознака гострого пієлонефрита у осіб після 60 років:
433. Відмінна риса гострого пієлонефрита в осіб після 60 років:
434. Показання для оперативного лікування при гострому пієлонефриті:
435. Основний етап операції при гострому гнійному пієлонефриті:
436. Адекватне лікування піонефроза - це:
437. Головний збудник циститів:
438. Найтяжча форма циститу:
439. Найвірогідніший фактор, який сприяє розвитку цистита:
440. Провідний шлях інфікування при циститах:
441. Головний патогенетичний фактор розвитку цистита:
442. Патогномонічний місцевий симптом гострого циститу:
443. Найхарактерніший загальний симптом гострогу циститу:
444. Найчастіша зміна в аналізі сечі при гострому циститі:
445. сновна ознака гострого геморагічного цистита:
446. Основна ознака інтерстиціального цистита:
447. Основна ознака променевого цистита:
448. Особливості клінічного перебігу гострого гангренозного цистіта вагітних:
449. Особливість клінічного перебігу шистосомоза сечового міхура:
450. Найчастіше вторинний цистит у чоловіків розвивається завдяки:
451. Найчастіше вторинний цистит у жінок розвивається завдяки:
452. Особливість перебігу цистита у хворих на цукровий діабет:
453. Найінформативніший метод діагностування гострого первинного циститу:
454. Провідний метод діагностування хронічного цистита:
455. Цистоскопічна картина гострого катарального цистита:
456. Цистоскопічна картина гострого фібрінозного цистита:
457. Цистоскопічна картина геморагічного цистита:
458. Цистоскопічна картина гострого шийкового цистита:
459. Цистоскопічна картина шистосомоза сичового міхура:
460. Цистоскопічна картина виразкового цистита:
461. Цистоскопічна картина інкрустуючого цистита
462. Основні лікувальні заходи при гострих циститах:
463. Особливість лікування гангренозного цистита:
464. Особливість лікування інтерстиціального цистита:
465. Особливість лікуваня геморагічного цистита:
466. Особливість лікування цистита у хворих на цукровий діабет
467. Особливість лікування шистосомоза сечового міхура:
468. Особливості лікування післяпроменевого цистита:
469. Невідкладні заходи при термічних опіках:
470. Основні лікувальні заходи при хронічних циститах:
471. Провідне ускладнення циститів:
472. Лікування гострого негнойового парацистита:
473. Лікування гострого гнойового парацистита:
474. Критерії подолання гострого цистита:
475. Критерії подолання хронічного цистита:
476. Першопричина цисталгії:
477. Фактори сприяння цисталгії:
478. Клініка цисталгії:
479. Головний метод діагностики цисталгії:
480. Диференціально-діагностичні ознаки цисталгії:
481. Цистоскопічна картина при цисталгії:
482. Один з видів найефективнішого лікування цисталгії:
483. Один з видів найефективнішого лікування цисталгії:
484. Провідні збудники венеричних інфекційних уретритів:
485. Провідні збудники невенеричних інфекційних уретритів:
486. Головна етіологічна причина неінфекційних уретритів:
487. Клінічні прояви гострих уретритів:
488. Головне в діагностиці гострих уретритів:
489. Головне в діагностиці хронічних уретритів:
490. Особливість діагностики хламідійного уретрита:
491. Основні лікувальні заходи при гострих уретритах:
492. Основні лікувальні заходи при хронічних уретритах:
493. Етіотропні препарати, які застосовують для лікування хворих на інфекційних неспецифічний бактеріальний уретрит:
494. Етіотропні препарати для лікування хворих на вірусний уретрит:
495. Етіотропні препарати для лікування хворих на трихомонадний уретрит:
496. Етіотропні препарати для лікування хламідійних уретритів:
497. Критерії одужування хворих на уретрит:
498. збудники, які найчастіше зустрічаються при хворобі Рейтера:
499. Провідна ознака хвороби Рейтера:
500. Вірогідність діагностики хвороби Рейтера грунтується на:
501. Вірогідність діагностики невиразних форм хвороби Рейтера грунтується на:
502. Основні лікувальні заходи при хворобі Рейтера:
503. Провідні збудники інфекційних епідидимітів:
504. Першопричина абактеріальних епідидимітів:
505. Переважний шлях інфікування придатка яєчка:
506. Збудниками неспецифічних інфекційних орхоепідидимітів найчастіше є:
507. Головний пальпаторний симптом гострого неспецифічного епідидиміту:
508. Найчастіше первинне вогнище специфічного орхоепідидиміта знаходиться у:
509. Найчастіше первинне вогнище неспецифічного орхоепідидиміта знаходиться у:
510. Тактика амбулаторного уролога стосовно хворих на гострий неспецифічний орхоепідидиміт:
511. Дія блокади за Лоріном-Епштейном:
512. Основне лікування гострого неспецифічного гнойового орхоепідидиміта:
513. Показання для проведення консервативного лікування гострого неспецифічного орхоепідидиміта:
514. Показання до оперативного лікування гострих неспецифічних орхоепідидимітів:
515. Провідний механізм травми у випадках виникнення травматичного орхоепідидиміта:
516. Провідною ознакою в діагностиці закритої травми легкого ступеня органів калитки є:
517. Головний різновид пошкодження в разі закритої травми калитка:
518. Провідною ознакою в діагностиці закритої травми середнього ступеня органів калитки є:
519. Провідною ознакою в діагностиці закритої травми калитки важкого ступеня є:
520. Лікувальна тактика при легкому ступені травми органів калитки:
521. Обсяг хірургічного втручання у хворих із закритою травмою органів калитки:
522. Фактори, які сприяють перекручуванню сім'яного шнура:
523. Термін настання незворотніх змін в яєчку після перекруту сім'яного шнура:
524. Сутність оперативного втручання при перекруті сім'яного шнура:
525. Особливість лікування хворих з перекрутом сім'яного шнура в післяопераційному періоді
526. Особливість лікування гострих кавернитів полягає в застосуванні:
527. Провідний симптом каверніта:
528. Найчастіша локалізація фіброзної бляшки при хворобі Пейроні:
529. Головна скарга у хворих з хворобою Пейроні:
530. Консервативне лікування при хворобі Пейроні обов'язково включає:
531. Основний метод лікування хворих з хворобою Пейроні:
532. Найвірогідніший патогенетичний фактор приапізма:
533. Одна з головних причин приапізма:
534. Одна з головних причин приапізма:
535. Локальні патофізіологічні зміни в кавернозних тілах при тривалій патологічній ерекції:
536. Віддалені наслідки патологічної ерекції:
537. Провідний метод консервативного лікування приапізма:
538. Приапізм найчастіше виникає у віці:
539. Симптом, який розрізняє початковий приапізм від фізіологічної ерекції:
540. Тактика лікування перміжного приапізму:
541. Види новокаїнових блокад, що використовуються при лікуванні приапізму:
542. Мета хірургічного лікування приапізму:
543. Редукція статевого прутня після виконання сафено-кавернозного анастомозу спостерігається частіше:
544. Оптимальний термін операції при відсутності ефекту від консервативної терапії приапізму:
545. Головна умова ефективності лікування приапізму:
546. Характерні рентгенологічні зміни в сім'яних міхурцях при хронічному простатиті:
547. Принципи раціональної антибактеріальної терапії при лікуванні хронічного простатиту:
548. Антибактеріальні препарати, що мають високу константу дисоціації в лужному середовищі і забезпечують свою високу концентрацію в тканині простати:
549. Основний передумовний фактор хронічного простатиту:
550. Найбільш часті збудники інфекційних простатитів:
551. Фізиологічна роль секрету передміхурової залози:
552. Основний етіологічний фактор простатозу:
553. Основна причина зостою секрету у фолікулах передміхурової залози:
554. Найбільш часті причини застою крові в органах малого тазу, які приводять до розвитку простатиту:
555. Ведучі фактори в розвитку хронічного простатиту:
556. Характер болю при хронічному простатиті:
557. Найбільш часта локалізація болі при хронічному простатиті:
558. Початкові прояви хронічного простатиту:
559. Ускладнення з боку органів сечової системи при хронічному простатиті:
560. Основні ускладнення хронічного простатиту:
561. В якому віці найбільш часто хворіють простатитом?
562. Кровопостачання передміхурової залози:
563. Лімфовідток з передміхурової залози:
564. Функціональне призначення передміхурової залози:
565. Зниження фагоцитарно-бактеріцидної активності лейкоцитів у вогнище запалення при хронічному простатиті пов'язано:
566. Результат внутрішньошкірної тестостеронової проби, що свідчить про недостатність андрогенної насиченості:
567. Рівень естрогенів в крові у хворих на хронічний простатит:
568. Характерні пальпаторні зміни в передміхуровій залозі при хронічному простатиті:
569. Найбільш характерні пальпаторні зміни в простаті при хронічному простатиті:
570. Характер кристалізації секрету при хронічному простатиті:
571. Нормальний вміст фруктози в секреті простати:
572. Найбільш достовірний метод дослідження виділення передміхурової залози при хронічному простатиті:
573. Основні протипоказання виконання масажу передміхурової залози:
574. Дія ректального електрофорезу при лікуванні хронічного простатиту:
575. Лікувальна дія ескузана при хронічному простатиті:
576. Характер лікувальної дії пальцьового масажу передміхурової залози при хронічному простатиті:
577. Лікувальна дія ультразвуку при лікуванні хворих на хронічний простатит:
578. Оперативне втручання, найбільш часто здійснюване при склерозі передміхурової залози:
579. Найбільш вивчені питання нефролітіазу:
580. Механізм гематурії при сечокам'яній хворобі:
581. Причини, що викликають біль при сечокам'яній хворобі:
582. Найменш вивчені питання нефролітіазу:
583. Основна причина, яка обумовлює малу ефективність лікування нефролітіазу:
584. Високий рівень рецидивів сечових каменів пояснюється:
585. Ведучий симптом нефролітіазу:
586. Основний метод діагностики нефролітіазу:
587. Етіологічні фактори нефролітіазу усуває:
588. Найбільш ефективний метод лікування нефролітіазу:
589. Найбільш розповсюджена в даний час теорія утворення каменя:
590. Феномен Рендалла (бляшки Рендалла) - це:
591. Домінуючі причини, що зумовлюють рН сечі:
592. Фактори ризику утворення каменя в сечовивідних шляхах:
593. Камнеутворюючі речовини, що найбільш часто зустрічаються:
594. Причини виникнення сечових сольових діатезів:
595. Причини виникнення сольових діатезів:
596. Причини виникнення сольових діатезів:
597. Механізм збільшення вмісту кальція в крові при захворюванні паращитовидних залоз:
598. Кількісні та якісні зміни в сечі при захворюванні паращитовидних залоз:
599. Механізм виникнення гіперкальціурії при захворюванні паращитовидних залоз:
600. Зміни в сечі при гіперпаратіреоідізмі:
601. Дія паратгормона на нирку:
602. Основні прояви первинного гіперпаратіреоідизма:
603. Можливі межі коливання рН сечі при нефролітіазі:
604. Інтервал рН сечі при уратлітіазі:
605. рН сечі при оксалатлітіазі:
606. Реакція сечі при фосфатлітіазі:
607. Характер болю при міграційних каменях:
608. Характерна особливість прояву гострого пієлонефриту у новонароджених:
609. Основний прояв пієлонефриту новонароджених:
610. Особливості лабораторної діагностики гострого пієлонефриту новонароджених:
611. Головна диференційно-діагностична ознака нефроптоза в порівнянні з дистопією нирки:
612. Найбільш ефективні антибактеріальні препарати при пієлонефріті вагітних:
613. Тактика лікування каменя сечоводу єдиної нирки:
614. Основна задача лікаря при оперативному лікуванні хворого сечокам'яною хворобою:
615. Найбільш ефективна петля, яка застосовується для тракції каменів з сечоводу:
616. При двобічних каменях доцільно оперувати:
617. Основні ускладнення нефролітіазу:
618. Найбільш частий вид операції при каменях нирок:
619. основний метод діагностики нефролітіазу у дітей:
620. Основний патогномонічний симптом сечокам'яної хвороби:
621. Основний лікувальний ефект після видалення каменю нирки:
622. Основний біологічний фактор нефролітіазу:
623. Основний патогномонічний симптом сечокам'яної хвороби:
624. Основний патогномонічний симптом сечокам'яної хвороби:
625. Найбільш часте ускладнення сечокам'яної хвороби:
626. При двосторонніх каменях доцільно оперувати:
627. Найбільш частий вид операції при каменях нирок:
628. Покази до термінової операції на єдиній нирці
629. Покази до операції з приводу одностороннього кораловидного каменя:
630. Чи є покази до припинення вагітності у хворих калькульозним пієлонефритом?
631. Причини, що сприяють хронічному пієлонефриту:
632. лікування гострого паранефриту:
633. Відмінні особливості хронічного пієлонефриту:
634. Особливості гострого пієлонефриту у людей похилого і старчеського віку:
635. Особливості гострого пієлонефриту у дітей:
636. Загроза гострого пієлонефриту у хворих на цукровий діабет:
637. Особливості гострого пієлонефриту у вагітних:
638. Особливості гострого пієлонефриту у спинальних хворих:
639. Основна ознака шистозомоза сечового міхура:
640. Цисталгія - це:
641. Патогенетичне лікування цисталгії:
642. Патогенетичне лікування цисталгії:
643. Особливості клінічної картини хронічного торпідного уретриту:
644. Основні відмінні риси хронічного уретриту:
645. Особливості діагностики гострих уретритів:
646. Абсцедування при гострому орхоепідидиміті розвивається:
647. Клінічна особливість гострого гнійного фунікуліту:
648. Основна диференційно-діагностична ознака гострого епідидиміта і пахвинно-калиткової кили:
649. Характерна клінічна особливість травматичних орхоепідидимітів:
650. Найбільш раціональний напрямок в вивченні нефролітіазу:
651. Найбільш поширений вид лікування нефролітіазу:
652. Раціональний метод лікування нефролітіазу:
653. На якій теорії базується консервативне лікування нефролітіазу?
654. Оксалатний нефролітіаз переважно розвивається при:
655. Захворювання шлунково-кишкового тракту, при якому частіше розвивається нефролітіаз:
656. Захворювання ЦНС, при якій частіше розвивається нефролітіаз:
657. Найбільш ефективний метод видалення сечових камінців нирок:
658. Метод радикального лікування каменя уретероцелє:
659. Найбільш ефективний метод консервативного лікування нефролітіазу:
660. Метафілактика - це:
661. Спосіб радикального лікування нефролітіазу у хворих з кістами нирок:
662. Засіб раціонального лікування нефролітіазу:
663. Засіб радикального лікування нефролітіазу:
664. Засіб радикального лікування нефролітіазу:
665. Основний засіб лікування каменів уретри:
666. Основний засіб лікування каменів простати:
667. Засіб радикального лікування нефролітіазу:
668. Засіб радикального лікування нефролітіазу:
669. Найбільш поширена методика лікування каменів сечоводу:
670. Основний засіб лікування каменів сечового міхура:
671. Радикальний засіб лікування каменів сечового міхура:
672. Основний показ для уретеролітоекстракції:
673. Основний показ для уретеролітоекстракції:
674. Основний показ для уретеролітоекстракції:
675. Основний засіб лікування оклюзуючого каменю вічка сечоводу:
676. Лікувальна тактика у випадку находження каменю в уретероцелє:
677. Основний показ для уретеролітоекстракції:
678. Лікувальна тактика у випадках каменю в верхній та середній третині сечоводу з наявністю приступів болю:
679. Лікувальна тактика у випадку каменя нижньої третини сечоводу:
680. Основний діагностичний засіб, який необхідно виконати при оперативному лікуванні каменів сечоводу:
681. Лікувальна тактика у випадку оклюзії н/3 сечоводу каменем:
682. Лікувальна тактика у випадках каменю сечовода та гострого пієлонефриту:
683. Особливості оперативного лікування гострого гнійного пієлонефриту на фоні камня сечоводу:
684. Головний засіб етіологічного лікування нефролітіазу:
685. Тактика лікування оклюзії каменем МСС:
686. Лікувальна тактика у випадку камня верхньої та середньої третини сечоводу:
687. Основний етіологічний фактор нефролітіазу:
688. Основний етіологічний фактор нефролітіазу:
689. Основний напрямок в етіологічному лікуванні нефролітіазу:
690. Основний етіологічний фактор нефролітіазу:
691. Основний етіологічний фактор нефролітіазу:
692. Основні етіологічні фактори нефролітіазу:
693. Основне патогенетичне лікування нефролітіазу:
694. Основний засіб метафілактики нефролітіазу:
695. Засіб метафілактики сечокислого нефролітіазу:
696. Самий високий лікувальний ефект при нефролітіазі настав при вживанні води:


Атестація  лікарів  проводиться   з   метою   підвищення
відповідальності  за ефективність і якість роботи,  раціональнішої
розстановки  кадрів   фахівців   з   урахуванням   їх  професійної
майстерності, досвіду та складності виконуваних робіт. Атестація є
важливою  формою   морального   та   матеріального   стимулювання,
спрямована  на  удосконалення діяльності закладів охорони здоров'я
щодо подальшого поліпшення надання медичної допомоги населенню.

Загружается, подождите...
Аттестация врачей. Тестовые вопросы и ответы.



© 2006–2007 Медицина та Охорона Здоров'я - Атестація Лікарів